Рецензія на фільм «Тор: Любов і грім»
Мелодраматична балада про космічного вікінга та незрівнянну Наталі Портман

Бог грому Тор завдяки харизмі Кріса Гемсворта завжди був улюбленцем публіки, незважаючи на те, що йому рідко щастило із сольними фільмами. Але в 2017 році за нього взявся талановитий новозеландець Тайка Вайтіті, і так на світ з'явився один із найкращих сольників кіновсесвіту Marvel під назвою «Тор: Раґнарок». Потім Тор разом із численними Месниками боровся з Таносом, у війні з яким він втратив свого брата Локі (цього разу він загинув по-справжньому), впав у глибоку депресію, вийшов із глибокої депресії, передав титул короля Нового Асгарда Валькірії та подався шукати пригоди на свій молот разом з Вартовими Галактики… Що ж було далі, про це розповідає вже четвертий сольний екшен бога грому «Тор: Любов і грім».

Кінокомікс «Тор: Любов і грім», незважаючи на те, що його режисером виступає той самий Тайка, є досить дивною і сумбурною пригодою, тож для того, щоб його правильно проаналізувати, почну з самого початку. А початковим епізодом цього екшену стає передісторія його головного антагоніста — суперлиходія Горра, відомого як Вбивця богів. Фільми Marvel часто критикують за лиходіїв, які не запам'ятовуються, і цього разу Тайка знову постарався зламати цей стереотип. Що Гела з третього сольника Тора, що Горр із четвертого — вони обидва гідні лиходії у втіленні талановитих акторів. На роль Горра покликали майстра перевтілень Крістіана Бейла, який в іншому всесвіті грав Бетмена, і у нього вийшов такий образ, що гарно запам'ятовується. Його сюжетна лінія розповідає про те, як Горр спершу сподівався на милість богів, а потім, коли втратив найцінніше у своєму житті, свою дочку, зрозумів, що боги далеко не такі чудові, якими їх собі уявляв його народ. Так він ступає на стежку помсти і присягається знищити всіх богів, які тільки існують у всесвіті.

Звичайно, невдовзі Горр виходить на слід нашого бога грому, який уже скинув свої зайві кілограми і знову рятує безневинних на різних планетах, повністю забивши на свій народ. І тут на Тора чекає ще один сюрприз, його колишня кохана Джейн Фостер, в образі якої на екрани повернулася Наталі Портман, отримала суперсили і стала супергероїнею Могутньою Тор. У коміксах її перетворення супроводжується вельми драматичною сюжетною лінією, що розповідає про те, як Джейн хворіє на рак, а Мйольнір підтримує в ній життя, і в даному контексті Тайка та Наталі великі молодці, що знову показали в кіно, що супергероєм/супергероїнею може бути кожен, не тільки фізично сильні і здорові люди, а й ті, хто щодня відважно бореться з підступною хворобою. Тут згадується Чедвік Боузман, який грав Чорну пантеру та паралельно боровся з раком. Він якраз і був одним із таких реальних супергероїв, які змінювали світ на краще, незважаючи на сильний біль. Аплодую всім людям, хто пережив чи переживає подібне. Хочеться сказати кожному, хто бореться з раком, що ви в жодному разі не викликає жалість, ви викликаєте захоплення.

Возз'єднання Тора і Джейн проходить настільки незручно, наскільки може пройти возз'єднання колишніх, які після розставання жодного разу не спілкувалися (навіть коли Тор переїхав Землю). Їхні стосунки додають цьому супергеройському екшену нотки мелодраматичності; Гемсворт і Портман дуже постаралися, щоб зустріч Тора і Джейн здавалася якомога правдоподібнішою, враховуючи те, що після другого «Тора» Портман практично зареклася повертатися у світ Marvel, оскільки сценарії перших двох сольників залишали бажати кращого, і актрисі її рівня хотілося грати більш цікаву та живу героїню, аніж Джейн у перших двох фільмах про Тора. Але навіть усупереч старанням Гемсворта і Портман, з яких на екрані виходить досить мила пара, все одно при перегляді цього блокбастера не залишає відчуття, що свої молоти Тор любить все-таки більше за Джейн. І смішно, і сумно водночас.

Перед переглядом фільму «Тор: Любов і грім» я спеціально передивилася «Тор: Раґнарок», щоб знову переконатись, що Тайці буде непросто перевершити третю пригоду Тора, і, як виявилося, він не сильно й намагався. Він вирішив зняти комедію про космічного вікінга та його друзів, і зрештою таким і вийшов кінокомікс «Тор: Любов і грім». Але на тлі попередніх фільмів MCU він виглядає слабким, таке відчуття, що ніякого конкретного сценарію і не було, був просто набір сцен, які потрібно було об'єднати в один фільм. Підтвердженням проблем зі сценарієм є повна відсутність таких фраз персонажів, що відкладаються у пам'яті. Жодна цитата не запам'ятовується після перегляду четвертого «Тора», хоча це ж фільм Marvel, а не DC. Це дивно ще й з тієї причини, що Тайка нещодавно отримав заслужений сценарний «Оскар» (за шедевр під назвою «Кролик Джоджо»). «Тор: Раґнарок» переповнений веселим цитатами, там навіть не дуже класні жарти в контексті певної ситуації стають справжніми анекдотами, а тут у цьому плані глухо. І жарти дуже швидко забуваються. За винятком тих двох козлів; завдяки їхньому крику їх складно не запам'ятати.

Практично відразу після виходу екшену «Тор: Любов і грім» у кіно в мережі з'явилася інформація про те, що Тайка вирізав чимало сцен (включаючи камео з відомими акторами), і це напевно призвело до того, що оповідання даного сольника не розвивається гармонійно, а ніби страждає від гикавки, стрибаючи туди-сюди, як ті два голосні козла. І хоча візуально фільм здається чимось новим, при перегляді розумієш, що Marvel продовжують по колу розповідати те саме. Тор знову вирішує зібрати свою команду, як у третьому сольнику, але тут немає жодної сцени, як та на Біфрості, де Тор, Локі, Валькірія та Халк зібралися разом, щоб перемогти Гелу. І навіть крутий саундтрек з Guns N' Roses не рятує ситуацію. Починаючи від подорожі до міста богів та закінчуючи фінальною битвою з Горром, фільм «Тор: Любов і грім» є суцільним кемпом. І сцена з голою дупою Тора це підтверджує, хоча її й так проспойлерили нам ще у трейлерах.

Новий фільм про Тора також перекреслює канони логіки MCU, представляючи цілий пантеон богів на чолі із Зевсом, хоча минулого року екшен «Вічні» заявив, що людських богів не існує і що саме Вічні стали їхніми прообразами (наприклад, Тена стала прообразом богині Атени/Афіни). Всі, хто хвалить фільм, намагаються переконати глядачів, що «Тор: Любов і грім» краще не аналізувати, але проблема в тому, що киновсесвіт Marvel сам завищує для своїх фільмів планку, і в даному випадку четвертий сольник Тора не рятує навіть супергероїня Портман. А те, як вони завершили історію Горра, — там логіка зовсім вистрибнула в іншопланетний портал. Чому Ванді не дали так просто вирішити свою проблему з самотністю у фільмі «Доктор Стрендж у Мультивсесвіті божевілля»? Тому що Тайка навряд чи дивився попередні блокбастери Marvel і знімав щось своє, щось із паралельної реальності. Так що цей блокбастер, з одного боку, знятий для тих, хто подивився всі фільми Marvel, щоб їм вдалося оцінити давню історію кохання Тора і Джейн, а з іншого, чим менше ви думатимете при перегляді про минулі фільми Marvel, тим краще. Адже на їхньому тлі «Тор: Любов і грім» виглядає слабко, хоча його кінцівка потрапляє прямо в серденько.

І якщо потрібно вибрати лише одну сцену, яка повністю описує мої емоції під час перегляду кінокоміксу «Тор: Любов і грім», то це буде сцена, коли Валькірія та Корг п'ють коктейлі у барі. Цій парочці безумовно потрібен окремий спін-офф. Або ток-шоу, де до них приходили б інші персонажі Marvel, пили з ними коктейлі і скаржилися на своє життя (і на сценаристів).