Новини, в яких згадується Кері Малліган

Минулого тижня, з 1 по 7 жовтня, були представлені розширений трейлер супергеройського екшену «Аквамен», який йде 5 хвилин, та нові трейлери антиутопічного бойовика «Смертні машини», супергеройського мультфільму «Людина-павук: Навколо всесвіту» і науково-фантастичного трилера «Репродукція», всі з яких вийдуть в український прокат.

Друзі, ділимося з вами другим українським трейлером драматичного фільму «Дике життя».

Це історія про те, як розпадається американська родина, представлена очима підлітка. Шістнадцятирічний Джо Брінсон (Ед Оксенбульд) змушений спостерігати, як його мати Жанетт (Кері Малліган) заводить роман зі стороннім чоловіком, поки його батько, що втратив роботу, бореться з лісовою пожежею.

Українська прем'єра фільму «Дике життя» відбудеться 25 жовтня.

Представляємо український трейлер драматичного фільму «Дике життя» від режисера Пола Дано.

Сюжет фільму розповідає про непрості стосунки сім'ї Брісон, описані з точки зору 16-річного Джо (Ед Оксенбульд), який випадково дізнається, що його мати Жанетт (Кері Малліган) зраджує батькові Джеррі (Джейк Джилленхол), поки той бореться з лісовими пожежами.

В основу сюжету фільму «Дике життя» ліг однойменний роман 1990 року американського письменника та лауреата Пулітцерівської премії Річарда Форда.

Українська прем'єра фільму «Дике життя» відбудеться 25 жовтня.

Минулого тижня вийшли нові українські трейлери шпигунського екшену «Місія неможлива: Фолаут», пригодницької адаптації Енді Серкіса «Мауглі», бойовика «Хмарочос», пригодницького фільму «Робін Гуд» та українського фентезі «Бобот та Енергія Всесвіту», а також ТБ-ролики наукової фантастики «Світ Юрського періоду 2» та мультфільму «Суперсімейка 2».

Вийшов перший трейлер режисерського дебюту Пола Дано «Дике життя», головні ролі в якому виконали номінанти на премію «Оскар» Кері Малліган і Джейк Джилленхол.

Телеканал BBC Two поділився трейлером детективного міні-серіалу «Співучасник», де головну роль виконує номінантка на премію «Оскар» Кері Малліган.

Малліган втілює інспектора поліції Кіп Гласпі, яка протягом чотирьох днів розслідує в сучасному Лондоні підозріле вбивство постачальника піци. Компанію акторці в «Співучаснику» складуть зірки серіалу «Доктор Хто» Біллі Пайпер та Джон Сімм, між якими в даному трейлері виникає гаряча суперечка.

Прем'єра міні-серіалу від сценариста Девіда Хеа, номінованого на «Оскар» за фільми «Години» й «Читець», відбулася на британському телебаченні 12 лютого.

Netflix поділився першим трейлером драми «Ферма „Мадбаунд“», де зіграли номінантка на премію «Оскар» Кері Малліган, Гаррет Хедлунд, Джейсон Кларк, Джейсон Мітчелл та Мері Джей Блайдж.

Фільм розповість історію двох молодих чоловіків, яких втілюють Хедлунд і Мітчелл. Вони повернулися додому після Другої світової війни, щоб працювати на фермі в сільській місцевості штату Міссісіпі, де з усіх сил намагаються боротися з расизмом і пристосуватися до життя після війни.

Прем'єра «Ферми „Мадбаунд“», яку зняла Ді Ріїс, відбудеться 17 листопада на сайті Netflix.

В этом году было просмотрено немало фильмов, вышедших на украинские экраны, как в широкий прокат, так и в рамках разнообразных фестивалей. И перед наступлением Нового года пришло время подбить итоги и определить, какие фильмы и актеры успели за эти месяцы поразить в самое сердце. Итак, представляем наш список 25 лучших кинофильмов 2015 года.

Сегодня возобновляется цикл показов Британский театр в кино, предоставляющий возможность украинскому зрителю увидеть на большом экране лучшие театральные постановки уходящего года. В январскую программу вошли современные адаптации произведений таких классиков, как Уильям Шекспир и Шарлотта Бронте, где в главных ролях можно будет увидеть Бенедикта Камбербэтча, Кеннета Брану, Джуди Денч и других талантливых британских актеров.

У неділю, 6 грудня, в Лондоні пройшла церемонія нагородження British Independent Film Awards, яка відзначила кращі незалежні фільми британського кінематографу 2015 року.

Рух суфражисток, що борються за права жінок, з'явився у Великобританії ще в кінці 19 століття, але з приходом 20 століття мирні мітинги, які не принесли жінкам необхідного права голосувати, багатьом з них здалися недостатніми. Тоді сталося народження більш радикального руху, чиї представниці та представники (так, серед них були і чоловіки, які підтримують жінок) не словом, а ділом стали боротися з глухим до їхніх благань урядом, почавши справжню партизанську війну за свої права...

У 2008 році британський режисер Сара Гаврон завдяки своєму дебютному повнометражному фільму «Цегельний провулок» була номінована на премію Британської кіноакадемії за Самого багатообіцяючого новачка, і ось в 2015 році виходить її друга повнометражна кінокартина. «Суфражистка» відносить нас у Великобританію в першу половину 20 століття в гущу революційного руху жінок, які не просять, а вимагають голосно і публічно своє право голосу.

Побачити світ суфражисток режисер дає нам очима нічим на перший погляд не примітної прачки Мод Уоттс. У неї є робота, є чоловік і син, є будинок. Але незважаючи на те, що вона ризикує у пральні своїм здоров'ям, заробляючи проблеми з легенями й опіки, так ще й отримує за це менше, ніж колеги-чоловіки, які в основному займаються доставкою. Будинок її швидше нагадує невелику квартирку, в якій подружжя тулиться разом з хворою дитиною, а якщо у них з чоловіком щось не заладиться, то за законом вона взагалі може ніколи не побачити свого сина, якого любить більше за все на світі. Ось так Мод і живе, зокрема завдяки любові до сина, що дає їй сили переборювати все. Вона, як і багато жінок навколо, прийняла свою долю, але тут Мод знайомиться з активістками, які втомилися терпіти наруги і несправедливість, задовольнятися тим, що дають або дозволяють взяти чоловіки, і ступає на небезпечний, зате свій особисто обраний шлях суфражистки.

Це вже друга костюмована кінокартина з Кері Малліган у головній ролі, що вийшла на українські екрани в 2015 році, і в обох фільмах вона втілила прогресивних і сміливих жінок, які самі обирають свій шлях. Тільки з них двох її суфражистка Мод Уоттс зачіпає набагато сильніше, їй сильніше співпереживаєш, а стійкостії цієї жінки хочеться побажати кожній, яка зіткнулася з несправедливістю у своєму житті. Малліган показує стрімку еволюцію своєї героїні від прачки, яка при несправедливому і навіть злочинному ставленню до жінки відвертала очі, до революціонерки, яка буде боротися за свої права до переможного кінця.

Сестер по зброї головної героїні стійко втілили Енн-Мері Дафф, Хелена Бонем Картер, яку так рідко можна побачити на екрані в такому звичайному, неказковому образі, і Ромола Гарай на прикладі чиєї героїні було показано, що навіть жінка із становищем все одно не мала права голосу перед своїм чоловіком, до того ж і була позбавлена можливості вільно розпоряджатися своїми фінансами.

Система, яка не бажає рахуватися з жінками, представлена тут у вигляді інспектора Стіда і чоловіка головної героїні Санні, яких переконливо втілили Брендан Глісон і Бен Вішоу. Ці персонажі наочно демонструють, звідки у такої нерівноправності ростуть ноги, коли той же інспектор, який має дотримуватися справедливості, захищати тих, хто цього потребує, раз у раз ставить жінкам, які борються за право голосу, палки в колеса, виправдовуючи це тим, що служить закону. А чоловік, який нібито любить свою дружину, з которою у них сім'я і будинок, виявляється чи не першим, хто від неї відвертається, бо бачте, сусіди косо дивляться. Що ж стосується тих поліцейських, які піднімають руку на протестуючих жінок, то їх взагалі насилу можна назвати чоловіками, як, втім, і людьми взагалі.

Що ж стосується прекрасної Меріл Стріп, яка виконала роль активістки і ватажка суфражисток Еммелін Панкхерст, то у неї дуже скромний екранний час. Але незважаючи на це, не дарма цю роль дали саме Стріп, ставлячи таким чином її героїню в центрі уваги. А Панкхерст дійсно була героїнею, однією з тих, хто змінив хід історії. В кінці минулого століття журнал Time навіть включив її в сотню найвидатніших людей століття.

Кінокартина Сари Гаврон викликає масу сильних емоцій, зокрема, обурення, адже так дивно, коли жінкам, що виношують і виховують дітей свого чоловіка, працюють не покладаючи рук, щоб у них все було, жінкам, перед якими чоловіки схиляють коліна, коли роблять пропозицію, в результаті не дають навіть права голосу. Але, у той же час, ці стійкі і хоробрі міс і місіс викликають захоплення і повагу своєю готовністю боротися до останнього, йти на будь-які позбавлення, лише б у їх дочок потім з'явився шанс на краще майбутнє.

Пригадую, коли під час промо-кампанії «Суфражистки» її актриси були сфотографовані в футболках з фрагментом цитати Панкхерст «я краще буду бунтаркою, ніж рабинею», по закордонним соцмережам пройшлась хвиля обурення, в дусі, «та як вони посміли порівнювати себе зі справжніми рабами». Але фраза ватажка суфражисток тут не перебільшена. Ви тільки подивіться на будні головної героїні: опіки які вона отримує на копійчаній роботі, де потрібно працювати майже з дитинства, де роботодавець буде тебе ґвалтувати, а ти й пискнути не наважишся, інакше вилетиш з роботи і просто помреш на вулиці з голоду. Та хвиля обурення вказує лише на те, як мало ми знаємо європейську історію, не таку вже й далеку від сучасності. Адже ці героїні заслуговують на те, щоб про них пам'ятали, щоб їх справою надихалися, не забували, як важко дістаються права, і пам'ятали про ті жертви, які люди приносять заради того, щоб бути вільними самостійно вирішувати свою долю.

Цікаво, що після фільму в титрах зазначено кілька країн з роками, вказуючими, коли жінки отримали там право голосу. І останньою слідує Саудівська Аравія, чиї жінки в цьому році вперше зможуть проголосувати та балотуватися на місцевих виборах, які відбудуться 12 грудня. Тому якщо комусь здається, що ми в 21 столітті досягли рівноправ'я, що фемінізм – це привід для насмішок, то пора перестати обманювати себе і закривати очі на проблему, яка все ще існує. Боротьба за рівноправність ще не закінчена. Інша справа, які методи при ній використовуються.

Матері. Дочки. Революціонерки. Суфражистки билися за права з запалом (в серцях, а деколи і в руках), ставши свого часу справжніми солдатами-піхотинцями британського феміністичного руху, з гордістю носили свої нехай і саморобні, але заслужені медалі.

В конце ноября в столичном кинотеатре «Киев» пройдет кинофестиваль «Новое британское кино-2015», в программу которого вошли такие новые британские кинофильмы, как нашумевшая «Суфражистка», обладатель Приза жюри Каннского фестиваля «Лобстер» и призер Берлинского кинофестиваля «45 лет».

В воскресенье, 1 ноября, в Беверли-Хиллз состоялась 19-я ежегодная церемония награждения Hollywood Film Awards, отметившая самые обсуждаемые и ожидаемые фильмы года, а также ознаменовавшая начало наградного сезона 2015.

Британская драма об активистках, выступающих за права женщин, «Суфражистка» обзавелась шестью новыми постерами, часть из которых показывает, как ее героинь арестовывает полиция, а вторая часть призывает своими слоганами к активному действию. 

Життя на величезній фермі може здатися чимось ідеальним, умиротвореним, коли за роботою від світанку до заходу немає часу на інші тривоги. Тільки навіть у такому спокійному на перший погляд місці може вибухнути справжня буря людських почуттів, які сколихнуть всю округу.

Попередню кінокартину данського режисера Томаса Вінтерберга «Полювання» можна назвати однією з кращих драм десятиліття, і після неї було дуже важливо не вдарити в бруд обличчям, а зняти нехай і не щось настільки ж чудове, але хоча б на достатньо високому рівні. Для цього режисер обрав класичний роман Томаса Харді «Подалі від шаленої юрми», який вже не раз переносили на екран. Але версія Вінтерберга без зайвої скромності претендує стати кращою серед інших екранізацій. Сюжет відносить глядача в кінець 19 століття в англійську провінцію, де люди на життя заробляють фермерською працею. Новою господинею величезного маєтку стає феміністка Версалия Евердін, вона незалежна і не хоче ні за кого виходити заміж. Тільки в оточуючих її чоловіків щодо цього зовсім інші плани...

Розумниця, красуня, ще й з характером, пані Евердін може зачарувати кого завгодно, але робить вигляд, що це їй абсолютно нецікаво. Тільки повністю убезпечити себе від любові і її неприємних наслідків ще не вдавалося майже нікому, що вже говорити про молоду жінку, якій хочеться бути бажаною. Любов навіть самих тверезомислячих перетворює в дурнів, і тут Версалія незабаром розуміє, що обітниця безшлюбності була поспішною. Але кого їй вибрати, слухати серце, вигоду або піддатися спалюючій пристрасті?

Нехай вона не раз робить помилки, йдучи на поводу у пристрасті або розрахунку, Версалія також не боїться слідувати своїм сердечним поривам і домагатися того, чого хоче. Навіть у наш час існує небагато жінок, здатних безстрашно йти за тими, хто їм небайдужий, замість того, щоб сидіти в спальні і плакати в подушку. Що вже говорити про 19 століття. Якщо ви любите Кері Малліган, то її Версалія навряд чи вас розчарує. Актриса прекрасна в будь-якій епосі, і в цих нарядах, що підкреслюють її маленьку постать, вона постає ще більш тендітною і нестримною.

Три різних чоловіки. Три різні почуття. Заможний і завидний холостяк, солдат, від чиєї пристрасті захоплює дух, але з самого початку ясно, що Версалія повинна бути з працьовитим і небагатослівним Гебріелем. Тільки доля (і, звичайно, вони самі) постійно відтягує момент їх возз'єднання, змушуючи і зовсім сумніватися в тому, що вони створені один для одного. На ці ролі творці фільму дуже вдало підібрали акторів. Майкл Шин і Том Стеррідж переконливо перевтілилися у своїх персонажів, викликаючи суперечливі почуття. Але найбільше вразив Маттіас Шонартс. Цей тихий бельгієць останнім часом все активніше підкорює світовий кінематограф. Є в ньому і внутрішня харизматичність, і зовнішня привабливість, а як же гарно вони виглядають в кадрі разом з Малліган!

Цікаво, що сама назва кінокартини хоча і натякає на усамітнення, на якесь місце, де нібито можна жити тихо і спокійно, але насправді вона є досить іронічною. Навіть живучи на фермі, подалі від міської суєти, головна героїня все одно зустрічає на своєму шляху безумців, які стали такими в основному від любові. Замкнуті в своєму тісному світі, ці люди та їхні почуття загострюються, і втекти від них вже нікуди.

При перегляді «Подалі від шаленої юрми» відпочиваєш очима і душею. Ці спокійні і прекрасні пейзажі Дорсета так і ваблять до себе. Доповнює атмосферу любовної історії музика Крейга Армстронга, найбільш відомого за співпрацю з Базом Лурманом. І спостерігаючи з боку за хвилюваннями Версалії і її залицяльників, просто насолоджуєшся небагатослівною любовною драмою, де, здається, немає нічого зайвого. Екранізація Вінтерберга вийшла досить чуттєвою і змушує переживати за головну героїню: то лаяти її за неправильний вибір, то з нетерпінням чекати, як вирішиться цей божевільний любовний чотирикутник.

Статус, пристрасть чи кохання – кожен має право вибирати те, що він найбільше хоче отримати від відносин. І щоб зрозуміти, який вибір є найбільш правильним, пані Евердін доведеться випробувати на собі всі варіанти.

P. S. Безцінним моментом після закінчення фільму в кіно став вигук юного глядача: «Найкраще, що тут було – це [пес] Джордж.»