Рецензія на фільм «Темні уми»
Інші Люди Ікс
Після завершення молодіжних франшиз-антиутопій «Голодні ігри», «Той, що біжить лабіринтом» і передчасного закінчення «Дивергента» Голлівуд продовжує шукати нову хітову історію про тінейджерів, що живуть в недалекому майбутньому і борються з системою. Новою спробою запустити чергову серію фільмів стала екранізація роману-бестселера Александри Брекен «Темні уми», в якій більшість дітей загинуло від загадкової епідемії, а ті, що вижили – знайшли надздібності, і уряд автоматично вважає їх загрозою...
Головною героїнею «Темних умів» виступає одна з вцілілих дітей Рубі, яка шість років провела в закритому таборі, де лікарі вивчали суперздібності загадкового покоління і вбивали тих, кого вважали занадто небезпечними. Рубі як раз відноситься до категорії небезпечних – «помаранчевих», оскільки вміє за допомогою дотика підкоряти людей своїй волі і змушувати їх робити все, що забажає. Як Кілгрейв з «Джесіки Джонс», якби він обрав сторону добра. Всі ці роки дівчинка ховалася в лавах «зелених», які відрізняються геніальним розумом, але незважаючи на цю суперздібність їх щодня примушували робити черевики для армії. Тобто уряд вважав за краще використовувати обдарованих дітей як безкоштовний рабський труд або як солдат, по ходу справи продовжуючи ставити над ними досліди, замість того щоб вчити їх контролювати і розвивати свої здібності у невійськовому ключі і побудувати нове прекрасне майбутнє. Загалом, все як у нашому світі.
Одного разу Рубі вдається втекти, і невдовзі вона приєднується до трьох втікачів Ліама, що володіє силою телекінезу, дуже розумного Чарльза/Чаббса і німої дівчинки Зу, яка контролює електрику. З них виходить мила родина, вони піклуються одне про одного і готові ризикнути життям один за одного. Разом вони направляються в якийсь таємний табір, де діти знаходяться в безпеці. Але і там все не так утопічно, як здається на перший погляд. Героям доведеться пройти недитячі випробування, щоб вижити і отримати шанс на світле майбутнє.
Одним з головних плюсів «Темних умів» виявився його юний акторський склад на чолі з прекрасною Амандлою Стенберг, яка не так давно підкорила серця глядачів у перших «Голодних іграх». Вона наділила Рубі величезною внутрішньою силою і великим серцем, поступово перетворюючи її з дитини на майбутнього лідера покоління. Її друзів Ліама, Чабса і Зу втілили менш відомі актори Гарріс Дікінсон, Скайлан Брукс і Мія Чех. Кожен з них привніс у цю екранізацію щось своє і зіграв з душею, показавши справжніх персонажів, яким легко співпереживати. А щира історія кохання Рубі і Ліама з усіма їх чарівними незграбними моментами викликає усмішку і позитивні емоції і без перебільшення є більш великою лав-сторі, ніж всі «Сутінки» разом узяті. За цю відсутність в «Темних умах» набридлого любовного трикутника, без якого не обійшлися багато антиутопії про тінейджерів, окреме спасибі творцям фільму.
Єдині ролі дорослих, що запам'ятовуються в цій історії, виконують зірки хітових сучасних серіалів: Менді Мур з «Це ми» і Гвендолін Крісті з «Гри престолів». Мур зіграла представницю організації, яка визволяє дітей з таборів і збирає їх в надії почати революцію, а Крісті перевтілилася на мисливця за головами Леді Джейн. Президента США в «Темних умах» втілює Бредлі Вітфорд, і якщо ви будете дивитися цей фільм уважно, то помітите в одній сцені відсилання до минулорічного психологічного трилера з його участю «Пастка» («Get Out»), де він ставив досліди не на дітях, а на афроамериканцях. От тільки в «Темних умах» його персонаж особливо себе не проявив.
Незважаючи на супергеройську складову, яка робить «Темні уми» схожими на останні марвелівські серіали «Обдаровані» і «Плащ і Кинджал», студія 20th Century Fox цього разу вирішила не морочитися з промоушеном, що в результаті зіграє з екранізацією роману Брекен злий жарт. Про фільм мало хто чув, а закордонні критики рознесли його в пух і прах через те, що в ньому є багато жанрових кліше, хоча режисер Дженніфер Ю використовувала їх з розумом і зробила акцент не на суперздібностях чи порятунку світу, а на героях, їх невинності, щирості, дружбі і сміливості. У неї вийшов зворушливий, наповнений почуттями фільм-антиутопія, від якого віє добром, чого я зовсім не очікувала. Разом з цим «Темні уми» піднімають багато проблем сучасного суспільства, як расизм, який еволюціонував від кольору шкіри до кольору здібностей (і якщо у тебе він неугодний – тебе просто знищують або перетворюють на ручного монстра), насильство над жінками, діти-солдати, біженці (в тому сенсі, що у героїв є потреба тікати і шукати новий будинок, оскільки в рідному місці їм небезпечно) і байдужість мас (байдужість дорослих, коли дітей забирають до концтабору в дусі Третього рейху). Цей науково-фантастичний екшен не боїться говорити на серйозні і недитячі теми, чим в черговий раз виділяється від більшості орієнтованих на підлітків фільмів.
На жаль, творіння Ю здається заздалегідь прирекли на провал, його рейтинги на зарубіжних сайтах навряд чи когось надихнуть піти в кіно, що зводить шанси на запуск франшизи до нуля, хоча «Темні уми» і його протагоністи викликали при перегляді набагато більше позитивних почуттів, ніж той же «Дивергент» або «Той, що біжить лабіринтом». Фінал картини підводить до сіквелу, і це один з тих рідкісних випадків, коли дійсно виникає бажання побачити продовження, щоб дізнатися, що сталося з цими героями далі і як вони змінили свій світ.
Нехай на «Темні уми» і не хочеться вдруге йти в кіно (не тому що не сподобалося, а тому що одного разу достатньо), але якщо я через пару років випадково побачу цей фільм по телевізору, то не буду перемикати канал і з задоволенням його передивлюся.
