Рецензія на фільм «Термінал» з Марго Роббі
Марго Роббі в країні гріхів
Жила-була в цьому жорстокому грішному світі маленька дівчинка, яка дуже любила казку Льюїса Керролла «Аліса в країні чудес». Доля випробовувала її різними жахливими способами, але, як казав один лиходій, все, що тебе не вбиває, робить тебе дивасніше. Ось і ця дівчинка виросла дуже дивною, просто-таки божевільною, а ще одержимою смертю та надзвичайно красивою, що є дуже небезпечним поєднанням. І тепер її цікавить тільки помста, до якої вона впевнено йде, цокаючи своїми каблучками.
Події неонуарного трилера «Термінал» відбуваються ночами в якомусь вигаданому місті гріхів: в атмосферних декораціях вокзалу, стрип-клубу та цілодобового кафе, які прикрашають неонові вивіски і освітлюють промені приглушеного світла. Спочатку здається, що фільм змонтований на швидку руку, але поступово його стрибаюче оповідання, де не завжди ясно, що за чим слідує, прояснюється, структура вибудовується, і вже через кілька сцен глядач опиняється повністю зануреним у те, що відбувається на екрані і очікує наступний сюжетний поворот. Енігматична героїня Марго Роббі, яка є центром, а точніше епіцентром оповіді (як епіцентр вибуху), постійно змінює свої маски, спритно перевтілюючись і маніпулюючи чоловіками, які встали на шляху до її мети. А мета у неї наступна – прибрати всіх і отримати ексклюзивний контракт у впливового мафіозі. І в її світлій голові вже визрів план, як це зробити. Залишилося лише заманити в свої тенета майбутніх жертв.
Роббі заслуговує більше таких багатогранних і інтригуючих головних ролей, як ця. Тут її не стискають ні межі вікових обмежень, як в «Загоні самогубців», ні формули, які допомагають отримати номінацію на «Оскар», як в «Я, Тоня», де було таке відчуття, що вона матюкалася і бушувала в кадрі рівно стільки, скільки потрібно, щоб шокувати звичайного глядача. У «Терміналі» вона скаженіє на повну, кажучи і роблячи таке, що волосся дибки стає, але при цьому від неї неможливо відвести погляд. Перед цією підступною, безжальною, але безмежно веселою Енні меркнуть багато кінозлодіїв, включаючи Джокера з «Загону самогубців». І якщо її Харлі Квінн була втіленням мрії фанбоїв DC, то Енні – втілення мрії шанувальників Роберта Родрігеса і Квентіна Тарантіно, з останнім з яких Роббі, до речі, скоро попрацює.
Хто ж опиняється на шляху Енні, не підозрюючи цього? Помираючий вчитель і парочка кілерів-невдах. Точніше раніше їм може й щастило, але після зустрічі з Енні все зміниться не на їх користь. Вчителя грає Саймон Пегг, і їх душевні розмови в цілодобовому кафе з Енні про різні способи самогубства, написані в дусі Тарантіно, можна слухати вічно. З Пегга і Роббі вийшов дуже динамічний і несподіваний дует, у якому кожний з них розкривається по-новому. А в кілерів перевтілилися менш відомі, але талановиті актори Декстер Флетчер і Макс Айронс. Це вам звичайно не Вінсент і Джулс з «Кримінального чтива», але, тим не менш, ця весела парочка – досвідчений найманець і його закоханий по вуха у Енні напарник-учень – не залишить вас байдужими.
Разом з ними на порожньому вночі вокзалі ошивається Майк Майерс, якого не було видно на екрані з «Остіна Пауерса» і не чутно зі «Шрека» (ви хоч ще пам'ятаєте його?); і «Термінал» став тріумфальним поверненням цього актора у велике кіно. Ви точно запам'ятаєте кульгавого прибиральника в його виконанні, і цей виступ Майерса без перебільшень є одним з кращих в його акторській кар'єрі.
Цю картину треба смакувати сцена за сценою, вона з кожним новим поворотом затягує все глибше і глибше в свою кролячу нору, а її кінцівка просто шикарна. Дещо ви зможете передбачити, якщо будете дивитися уважно, а дещо виявиться для вас повним сюрпризом, що приємно радує, адже так набридли фільми з передбачуваним фіналом. Окреме спасибі українським локалізаторам за те, що залишили назву «Термінал» в спокої і не намагалися випендрюватися, як це зробили російські прокатники, обізвавши фільм «Кончена», що звучить одночасно безглуздо і образливо по відношенню до головної героїні. Якби її хтось назвав так в обличчя, то прожив би рівно стільки, щоб пошкодувати про це.
Зняв «Термінал» поки нікому не відомий Вон Стайн. Раніше він працював асистентом режисера над великими проектами різних жанрів, як «Гаррі Поттер», «Війна світів Z» і «Красуня і чудовисько», але це не завадило йому у своєму повнометражному і незалежному від великих студій дебюті відразу знайти свій неповторний стиль. Дуже рекомендую «Термінал» кожному, хто любить Роббі, і тим, хто її ще не знає (раптом є й такі), оскільки це кіно змусить вас полюбити її ще більше (або хоча б просто насолодитися її садистським і божевільним виступом, одним з найяскравіших виступів в кіно в 2018 році). У сезон блокбастерів творіння Стайна є рідкою чорною перлиною – мстивим трилером-казкою для дорослих. Ось таким міг би бути фільм про становлення Харлі Квінн, якщо б його ризикнули зняти з рейтингом 18+. При перегляді «Термінал» дарує масу задоволення, а післясмак від фільму викличе посмішку на вашому обличчі.
Якщо якось вночі вашу дорогу перегородить амбітна блондинка в червоному пальто і з сліпучою посмішкою й попросить закурити, то будьте обережні. Адже навіть кілька її слів можуть коштувати вам життя.
