Новини про фільмПоводир (2013)

У розширеному інтерв'ю у рамках всеукраїнського телемарафону відомий актор та Народний артист України Станіслав Боклан поділився своїми планами та ідеями щодо того, про що українці зніматимуть кіно після перемоги над росією.

На вихідних Міністерство культури та інформаційної політики (МКІП) опублікувало в мережі ТОП-10 українських фільмів останніх років, які демонструвалися у рамках благодійного марафону у Варшаві. І якщо ви їх ще не бачили, це терміново потрібно виправити.

Первый фестиваль украинского кино в Брюсселе «Ukraine on Film: Way to Freedom», проходивший 23-24 января, посетило более тысячи зрителей.

«Поводир» за перший вік-енд прокату вже встигли подивитися 94 754 глядачів. Нагадаємо, що стрічка відомого режисера Олеся Саніна стартувала в кінотеатрах країни 12 листопада 130 копіями.

Результати по перегляду «Поводиря» можна порівняти з такими голлівудськими фільмами, як «Анна Кареніна» (82 902 глядачі за перший вік-енд), «Великий Гетсбі» (84 734 глядачів за перший вік-енд), «Джанго вільний» (71 917 глядачів за перший вік-енд).

Також слід зауважити, що «Поводир» є фільмом з найуспішнішим бокс-офісом серед кіно українського виробництва. Дані по кількості глядачів фільмів за перший прокатний вік-енд:

• Той хто пройшов крізь вогонь – 3 979 глядачів
• Тіні незабутих предків – 52 157 глядачів
• Ломбард – 5 305 глядачів
• Кохаю і крапка – 2 978 глядачів

Продюсерів фільму можна поздоровити з успішним стартом, адже це найкращий результат бокс-офісу українських фільмів, що будь-коли виходили в кіно.

Епічна історія «Поводир» вже в усіх кінотеатрах країни.

Про фільм. Україна, тридцяті роки. Американський інженер Майкл Шемрок разом із сином приїздить до Харкова допомагати будувати соціалізм. Тут він закохується в актрису Ольгу Левицьку (Джамала), на яку давно має плани червоний комісар. За трагічних обставин американець гине, а його сина рятує від переслідувачів сліпий кобзар. Не маючи інших шансів вижити на чужині, хлопець стає поводирем. Їхня подорож, сповнена небезпечних пригод, відбувається на тлі найдраматичніших сторінок української історії та руйнування людських доль. Фільм  про кохання, вірність, підлість і зраду, у найкращих традиціях голлівудського кіно. Знято за реальними фактами та свідченнями.

Потрепанный жизнью слепец сидит себе на площади, а в руках у него – бандура. Он перебирает ее струны и поет песни о борьбе, о страданиях своего народа. И те, кто проходил мимо, замирают и вслушиваются. Ведь они чувствуют в его песнях что-то родное, что-то сильное, то, что не должно быть забыто.

Украинский режиссер Олесь Санин свой второй художественный фильм создавал многие годы, и вот, наконец-то, история о кобзаре и мальчишке, ставшими друг для друга поводырями, вышла на большие экраны. Сюжет кинокартины «Поводырь» переносит зрителя в 1930-е годы, когда советские власти решили лишить украинский народ казацкой души, продолжавшей жить в песнях кобзарей. Запреты, преследования, а потом и вовсе истребление – осталась ли граница жестокости у системы по отношению к тем, кто находится вне партии, когда уже преследуют детей и слепых?

Слепой кобзарь с большим сердцем Иван Кочерга и мальчишка-американец Питер, оставшийся один в чужой стране, где на него объявили охоту... Они нуждаются друг в друге, ведь одному нужен поводырь, а второму – помощь и защита. И вот они бредут вместе, встречая разных людей на своем пути, а вокруг спадает показная успешность страны, с таким пафосом демонстрируемая совсем недавно Питеру и его отцу. Да и где теперь его отец? Но кобзарь и мальчишка не останавливаются, спешат вперед, помогая, кому чем могут. Вроде и ничего у этих двоих нет, только Иван знает, что богатство человека – это то, что внутри, и учит Питера этому, делясь своей добротой с теми, кто в этом нуждается. Пусть чем бы этого кобзаря не пугали, он не предаст и сделает то, что есть правильным. Сильная игра Станислава Боклана не отпускает при просмотре ни на миг. Ему удалось не просто убедительно сыграть слепого человека, ему удалось великолепно воплотить кобзаря, певца из народа, в котором живет душа этого народа. И настоящим открытием фильма стал юный украинский американец Антон Святослав Грин (он, кстати, как и его персонаж, свободно разговаривает на двух языках: английском и украинском).

Очень впечатлила героиня по имени Орися, та, к которой всегда возвращался путешествующий кобзарь, в исполнении Ирины Саниной. Режиссер молодец, что доверил такую героиню своей жене. Пусть роль далеко и не главная, и экранного времени у Ориси не много, актриса воплотила храбрую женщину, чья любовь к кобзарю была тем прекрасным и светлым, которое никто и ничто не сможет уничтожить или опорочить.

По следам главных героев идет чекист Владимир, которого пронзительно сыграл Александр Кобзарь. И, наблюдая за его влиянием и огромным количеством доносчиков, задумываешься, а вообще возможно от такого сбежать? Могли ли в то время люди куда-то сбежать, раз на них объявляли такую охоту? Да и куда им было бежать, особенно, когда уже наступил голод? У актера получился настолько убедительный отрицательный персонаж, что не очень и верится в то, что он способен любить, хотя и говорит о своей любви к певице Ольге Левицкой, с которой все и начинается. Дебют Джамалы в кино вряд ли мог бы быть еще более удачным. Ее талантливая героиня в первые минуты является настоящей примой, она блистает, но если забрать у женщины все, превратить ее жизнь в простое выживание – она и не так померкнет. Очень понравилась та их совместная сцена с Владимиром в гримерке; тогда ее безмолвный душевный крик будто повис в воздухе.

Режиссер Олесь Санин и сам играет на бандуре и других народных инструментах, и эта его любовь к народной украинской музыке, которая является чем-то гораздо большим, чем просто мелодиями, с таким трепетом отражена в его кинофильме. Чувствуется здесь восхищение кобзарями, и этими людьми невозможно не восхищаться. Они смотрят на этот мир сердцем, обращаясь к тому человеческому, что должно жить в каждом. Их тут так боится система, хотя, кажется, безобиднее людей не отыскать. Но они гораздо сильнее, чем можно заметить с первого взгляда, они сильны духовно, душевно, а такую силу и ее влияние не стоит недооценивать. И хочется поблагодарить тех настоящих кобзарей, которые снялись в «Поводыре». Нечто невероятное происходит, когда они все вместе поют в кадре.

Холод и голод, болезни и скитания, страх и пытки – многое приходится вытерпеть и преодолеть здесь кобзарю и мальчишке. Но, глядя на мир сердцем первого и глазами второго, их путешествие по Украине исполнено надежды, стойкости духа, заботы, настоящей дружбы, любви к ближнему. Та несправедливость к ним, такая реальная исторически, разрывает сердце. И хотя фильм начали снимать задолго до нашей недавней революции, сейчас он невероятно актуален, и на фоне теперешних событий эта история воспринимается остро. Его действительно стоит показывать в других странах, чтобы там смогли понять ту самую удивительную душу украинского народа, увидеть ее, почувствовать. Ведь в этом фильме, как в песнях кобзарей, отражена трагедия целого народа.

Кинокартина является очень важным подтверждением того, что современный украинский кинематограф не просто жив, но и способен на многое. Как долго бы ни приходилось создателям «Поводыря» ждать, какие бы проблемы ни возникали с его финансированием, у нас есть талант, есть талантливые сценаристы, режиссеры, актеры, операторы, композиторы, костюмеры, гримеры... Они хотят делать качественное украинское кино, рассказывать интересные истории зрителю, и их не пугают никакие трудности, с этим связанные. И это вселяет надежду. Главное, не останавливаться на достигнутом и поддерживать украинские фильмы, а тогда уже и верный шанс «Оскар» получить появится.

Кобзаря можно убить. Но его песни будут продолжать жить, пока жив народ.

Вашій увазі презентуємо інтерв'ю з творцями і акторами нового українського фільму «Поводир». У ньому вони розповідають про роботу над фільмом, його історію, особливості своїх героїв і цікаві моменти під час зйомок.

В кінотеатрах України старт фільму заплановано на 12 листопада.

Інтерв'ю з Антоном Святославом Гріном 

Інтерв'ю з Станіславом Бокланом 

Інтерв'ю з Джамалою 

Інтерв'ю з Олександром Кобзарем

Зірки українського шоу-бізнесу привітали творців фільму "Поводир" з великою подією - оскарівський комітет України вибрав історичну драму "Поводир" режисера Олеся Саніна для представлення України на 87-й премії "Оскар". 

У наш час будь-яка українська перемога - це ковток надії. У мене гордості повна «запазуха»! Пишаюся Саніним, пишаюся фільмом і з нетерпінням чекаю тих заповітних днів, коли весь світ зможе вдихнути творіння на нашій рідній мові. Дай Бог Олесеві тримати в руках статуетку, але в будь-якому випадку головну нагороду він вже отримав - гордість, любов і вдячність українського народу. Тримаю кулачки! 

Привітала режисера найспівочіша ведуча Ольга Цибульська

"Українського кінематографа не існує!" - Кричали овочі з акцентом звичайного Михалкова середньої смуги Расєї. Знаєте, я теж пам'ятаю, але тільки радянський. Так сталося, що Москва-столиця дала притулок у себе акторів, режисерів ще з часів СРСР, а тепер це Росія, а прописка і квартира в Москві зробили всіх цих людей росіянами. Треба виховувати потребу в кінематографі і він з'явиться. Розумієте? - Потреба! Попит - пропозиція, все просто. Олесь, тримаємо за тебе кулаки! Мистецтво - обличчя нації. Пора, панове, починати жити в своєму світі, своїй країні! 

Висловився співак Арсен Мірзоян

Презентуємо одразу два нових трейлера до українського фільму «Поводир» від режисера Олеся Саніна.

Україна, тридцяті роки. Американський інженер Майкл Шемрок разом із сином приїздить до Харкова допомагати будувати соціалізм. Тут він закохується в актрису Ольгу Левицьку (Джамала), на яку давно має плани червоний комісар. За трагічних обставин американець гине, а його сина рятує від переслідувачів сліпий кобзар. Не маючи інших шансів вижити на чужині, хлопець стає поводирем. Їхня подорож, сповнена небезпечних пригод, відбувається на тлі найдраматичніших сторінок української історії та руйнування людських доль. Фільм  про кохання, вірність, підлість і зраду, у найкращих традиціях голлівудського кіно. Знято за реальними фактами та свідченнями.

Дивіться в кінотеатрах України з 12 листопада.

12 листопада 2014 року на широких екранах всієї України з’явиться  фільм Олеся Саніна «Поводир».

Україна,  тридцяті роки.  Американський інженер Майкл Шемрок разом із сином приїздить до Харкова допомагати будувати соціалізм. Тут він закохується в  актрису Ольгу Левицьку (Джамала), на яку давно має плани червоний комісар. За трагічних обставин американець гине, а його сина рятує від переслідувачів  сліпий кобзар. Не маючи інших шансів вижити на чужині, хлопець стає поводирем. Їхня подорож, сповнена небезпечних пригод, відбувається на тлі найдраматичніших сторінок української історії та руйнування людських доль.  

Фільм  про кохання, вірність, підлість і зраду, у найкращих традиціях голлівудського кіно. Знято за реальними фактами та свідченнями.

У головній ролі дебютує Антон Святослав Грін -  американський хлопець українського походження, який за відсутності досвіду, вражав своєю стійкістю та цілковитою самовідданістю навіть досвідчених акторів. Персонаж Пітер ожив на екрані завдяки справжньому українському духу Антона.

Інші ролі виконують видатні актори: Станіслав Боклан («Страсті за Чапаєм», «Дев'ять життів Нестора Махно»), Олександр Кобзар («Чемпіони з підворіття», «Матч»), Джеф Барел («Німфоманка», «Примара», «Пандорум»).

Справжнім відкриттям стала участь у фільмі харизматичної української виконавиці Джамали, яка неперевершено передала надскладний драматичний образ співачки Ольги Левицької.

Дивись українське!