Рецензія на фільм «Гаррі Поттер і орден Фенікса»
Так, камради, двох думок тут бути не може - Девід Йєйтс, режисер даного фільму - насправді велика людина. Зняти цілком серйозно таку видатну маячню - це потрібно було дуже сильно постаратися.
А загалом кажучи, тут я не сильно справедливо назвав кіно маячнею. Визнаю, був неправий, скипів. Насправді воно навіть на горде ім'я маячня не тягне. Гарна, правильна маячня - це, скажемо, „Термінатор 3” або „Трансформери”. Тому що там мозком розумієш, що повна дурниця, профанація і єресь, а дивитися однаково приємно. Тут таке відчуття не виникає жодного разу. Причини, вважаю, дві: режисер й головний герой.
Ну, з режисером все доволі погано. Кращим режисером, який екранізував Гаррі Поттера був, на мій погляд, Альфонсо Куарон - він робив третю серію. І тому третя серія - вона вийшла така похмура, але в той же час і дуже атмосферна і, я б сказав, автентична. Товариш Йєйтс, на відміну від Альфонсо, із завданням не впорався й багато в чому повторив помилки четвертої частини.
У чому завдання режисера блокбастеру? У тому, щоб дія на екрані розвивалася: а) стрімко, б) послідовно. Нічого подібного у фільмі немає. Немає дії як такої, немає й послідовності. Нам постійно показують якісь вирвані з контексту шматки життя товариша Поттера. Показують його переживання, його чмокання в губки з повненькою китаянкою, його розмови з усіма іншими персонажами. І що? А нічого, персонажів занадто багато, китаянка виявляється зрадником, а переживання майже статевозрілого підлітка взагалі нікого не зачіпають.
І тут, звичайно, потрібно зняти частину провини з режисера й перекласти її на широкі плечі Деніела Редкліффа. Тому що Гаррі в цій серії просто диво який відстійний. По-перше, йому зовсім явно не чотирнадцять років. Воно зрозуміло, що зі зйомками затягли, і хлопчик виріс. Але ось у „
Інші імениті актори, яким у фільмі немає числа, не показалися. Але тут знову всі претензії - до режисера, якщо не зумів він їх зібрати таким чином, щоб вийшло добре. Гері Олдмен у ролі Сиріуса - він гарний, звичайно, Олдмен погано не грає, але йому ж просто не дали розгорнутися. Хелен Бонем Картер у ролі Беллатрікс Лестранж - взагалі ніяка. Ральф Файнс ака Вольдеморт - чисто Мерилін Менсон. Тобто потворний безносий фрік у костюмі. Імельда Стонтон у ролі Амбрідж - не вразила. Ну дурна, ну сволота, ну крапельку садистка - так таких багато. І не тільки в Хогвартсі. Трошки порадували тільки Дамблдор і Снейп, але й того й іншого було у фільмі вкрай мало. Та й то, радували вони загалом більше по інерції.
Не менш за інше здивували й спеціальні ефекти. Яких у фільмі напрочуд мало і які напрочуд вбогі. Ну, фінальне чукалово - ага, було таке, маги блищать паличками, пуляють один у одного спалахами й кричать усіляке. А крім цього? Крім - польоти над Лондоном на мітлах і крилатих кістяках (2 шт.), обльоти Хогвартса по параболі (5 шт.), поява велетня (2 шт.) й політ валькірі-братів Візлі над офігіваючою Амбрідж (1 шт.) Причому взагалі, без усього перерахованого вище можна було спокійно обійтися.
У підсумку режисер не вміє правильно обрати акторів, організувати їх, не вміє побудувати сторілайн, не вміє грамотно розпорядитися наявними спецефектами. Ну й кому потрібний такий режисер і його безсмертний витвір?
Причому повну порожнечу й ідіотськість фільму помітили навіть невимогливі, загалом, західні глядачі. У коментах на imdb.com написано “the movie is ok but don't expect too much”, що в перекладі означає «фільм непоганий, але очікувати від нього чогось особливого не варто». І це вірно. Не вистачало нам ще від усілякої фігні очікувати чогось особливого. Не сподобалося мені, коротше кажучи, дивитися рекомендую тільки запеклим аматорам Гаррі ібн Поттера. Іншим буде просто нудно.
