Рецензія на фільм «Еван Всемогутній»
Тільки-тільки поскаржився, що дивитися нема чого, а тут - на тобі, жери, тварина! - видали відразу дві фільми на перегляд. І саме однією з них виявилася мега-комедія «Еван Всемогутній». Її й подивився.
Взагалі називати даний продукт мега-комедією - це я трохи поквапився. Я це почасти поспішив. Тому що навіть на просто комедію ця фільма не дуже тягне. От «Брюс Всемогутній» з Керрі - це була просто комедія. Не найгірша, але й не те щоб дико жахлива. Нормальна така комедія, Джим там відпалював від душі, фільм був спеціально під нього зроблений, як і десяток інших, типу «Ейса Вентури», «Тупого й ще тупіше» і «Маски».
А тут, під час відсутності Джима, вирішили під його гребінку зачесати ще одного розумного кандидата - Стіва Карелла, що у першій частині грав злісного журналіста. Але так трапилося, що всі гребінки, зубні щітки та інші предмети особистої гігієни Джим Керрі забрав із собою. Так що довелося Стіву оперувати власними страшнуватими девайсами. Наприклад моторошним гаджетом для висмикування волосин з носа. Дотепер не можу зрозуміти - чим йому ці волосини заважали?
Але кіношний поїзд не чекає, режисер Том Шадьяк командує «Мотор!», і Стів починає натужно смішити народ. Жарт номер один - тепер він не недорікуватий журналюга, тепер він конгресмен Бакстер. Дивлячись на його передвиборну кампанію, багато згадував Жириновського. Талановитий хлопець, добре консультував. Тепер зрозуміло, чому в США Джордж Буш такий популярний.
Але богові не до душі конгрессменство такого ідіота, як Еван Бакстер. І тоді він спускається на землю й вирішує дати Евану яке-небудь завдання, щоб він поменше з'являвся в Конгресі й менше веселив і відволікав народ. Яке завдання? Та будь-яке, загалом. Ну, наприклад - побудувати ковчег.
Жарт номер два: Еван завзято пручається. Йому хочеться приймати корисні закони, їздити на своєму «Хаммері», ходити в дорогому костюмі. Але, як говориться, бог великий, йому краще знати. Тому Еван шустро обростає бородою, костюм його перетворюється в ганчір'я пустельника, і до нього починають попарно липнути тварини. Тому що якщо бог сказав «треба!», то Еван повинен відповісти «є!» і ніяк інакше.
Якщо залишити осторонь комедійну фішку фільму (яка, загалом кажучи, досить сумнівна), то подібна божественна поведінка - це саме те, що особисто мене сильно й постійно дратує в релігії. «І Господь сказав Авраамові: «Ти вб'єш свого сина». І той як лунатик пішов убивати. Бог сказав - людина повинна робити. А що там людина вирішила - кому це цікаво? І в чому тоді принципова різниця з проклятою радянською владою, яка робила те ж саме, але не в приклад пом’якіше. Це я так, захопився типу.
А якщо повернутися назад до фільму, то крім невдач і безладь, які постійно падають на бідного Евана, дивитися там більше й нема на що. Ну хіба тільки на сцени з Морганом Фріменом (який саме і є бог, ага, і це і є жарт номер три). За Моргана можна багато чого пробачити, тому що він - винятково талановитий актор, мабуть, навіть краще за Арнольда. Такий хитрий чорно... шкірий старикан виходить - приємно подивитися.
А більше там дивитися не на кого, тому що сімейно-виробнича драма, яка проходить через весь фільм («Тато, ти вчора обіцяв сходити в зоопарк! - Тато обіцяв, тато сходив.») - вона нецікава. Мені от, наприклад, у комедіях цікаво сміятися. Не плакати над долею бідолашних діточок, яких кинув на предмет походу папашка-конгресмен, не слухати, розтуливши рота, що родина - це головне, а сміятися. А в особливо вдалих моментах і зовсім реготати, часом утробно взрикуючи. За час перегляду цієї так званої комедії ні того, ні іншого, ні третього не трапилося жодного разу. Що не говорить про моє специфічне почуття гумору, а скоріше навпаки - яскраво ілюструє якість фільму.
Так, безумовно, у фільмі є вдалі моменти й тонкі підтексти - приколи із цитатами з Біблії і так далі. На жаль, більша їхня частина розрахована на англомовних глядачів. Ну, типу, «ковчег» по-агліцькі - “Ark”. А дружину Евана звати Джоан. Виходить “Joan of Ark” - тобто Жанна д'Арк. Сусідку Бакстерів звати Ів Адамс (Eve Adams) - посилання на Адама і Єву. Еван дорогою на роботу проїжджає повз рекламний щит з фільмом “The 40-year-old Virgin Mary” - дослівно «Сорокалітня діва Марія» - відсилання до фільму «Сорокалітній незайманий» (The 40-year-old Virgin), в якому теж знімався Стів Карелл. Воно, звичайно, цікаво, але до розвитку фільму не має ніякого відношення. І фільм тому - нудний. І тому залишається тільки сидіти й вишукувати в ньому ось такі от деталі. А не знайшовши, лізти на imdb.com і шукати їх там.
Загалом, чергова розповідь про сімейні цінності під соусом біблійних текстів. Назвати це комедією рука не піднімається обписати. Дарма загублені півтори години. Піду я краще подивлюся «Міцний горішок 4» - другий з доставлених сьогодні фільмів, чесслово, більше користі буде.
