Рецензія на фільм «Труднощі перекладу»
Як і обіцяв, подивився фільму на ім'я «Труднощі перекладу» (Lost in Translation) режисера Софії Копполи. Якщо раптом кому невідомо, це дочка Френсіса Форда Копполи, легендарного режисера, і «Труднощі Перекладу» - саме її дебютний фільм. Товариш Коппола, мабуть, сам фільми більше не знімає, тому активно просуває тепер у маси родичів - дочку Софію й племінника Ніколаса Копполу, більше відомого під псевдонімом Николас Кейдж.
Фільм заявлений як Комедія / Драма, так і будемо його розглядати. Отже, що ж відбувається в цій комедії-драмі? Фільма, власно, починається із двохвилинної демонстрації жіночої дупи, обтягнутої поганими рожевими трусами. Такий початок мене здивував й порадував - з'явилася надія, що фільма буде цікавою й десь навіть новаторською. Ну-ка, який ще фільм за останнім часом починався з жіночої дупи. То-то. Дупа з титрами на ній, втім, незабаром пропала, і почався сам фільм. Фільм дуже непростий, практично - як і х/ф «Перекладачка». Якийсь час назад у Токіо приїхала сімейна пара - фотограф із дружиною. Поки чоловік мотається по сейшенам, клацаючи фотки, дружина бродить по квартирі в тих самих трусах, думаючи про всяке, або валандається по місту, заглядаючи скрізь. Під час одного з таких заглядань вона знайомиться з відомим американським актором, що прибув у Токіо для зйомок у рекламному ролику. Американського актора грає громадянин Білл Мюррей, знайомий багатьом по фільму «День Бабака». Сцени з його участю дуже пожвавлюють картину, оскільки американець у виконанні виходить украй мальовничим - така собі снобістська суперзірка, яку всі задовбали і яка всіх за це не любить. У його спілкуванні із дружиною фотографа проходить вся друга половина фільму. Нітрохи не перебільшую - такої кількості нескінченних і безглуздих базарів не бачив давно, з моменту перегляду трилогії «Володар Перснів».
Фільм має серйозний недолік - у ньому практично нічого не відбувається. Тим часом загальновідомо, що опис гарного фільму повинен укладатися в одне речення. Наприклад - злісний робот з майбутнього полює за нещасною дівчиною, щоб убити її. Або - злісний прибулець полює за американським спецназом, щоб убити їх. Або мексиканський гітарист полює за місцевим мафіозо щоб - як це в них прийняте - убити його. «Труднощі перекладу» в одну фразу укласти неможливо. І у дві - теж неможливо. І в три. Якщо пробувати укладати його у фрази, вийде просто тупий переказ всієї кінострічки. Це дуже й дуже засмучує .
Враження комедії фільм не робить. Так, у ньому є прикольні моменти - загалом за участю громадянина Мюррея - але вони швидко закінчуються, ніякого подальшого розвитку по ходу фільму не одержують, і незрозуміло для чого вони там взагалі з'явилися. Показати, що в Японії все не так, як в Америці? Або навпаки, показати, що там все так, як в Америці? Або просто показати характерний японський колорит? Так у фільмі «Васабі» з Жаном Рено все це вже було набагато веселіше.
Із драмою теж щось не складається. У чому драма-то? У чому конфлікт відносин? Де непримиренне протистояння й моральна безвихідність? Ну, зустрілися. Ну, поспілкувалися. Ну погано обом. Таким манером можна в нас щодня детально знімати й видавати отриману плівку за драму. Украй дивно стає, що українські режисери ще не мультимільйонери.
Режисерська робота - нуль. Операторська робота - два нулі, тобто взагалі нічого цікавого й оригінального. Зірка Мюррей чесно намагається, але весь фільм на собі однаково не витягає. Дружина фотографа - просто взагалі ніяка, на її місце можна було сміло поставити манекен, нічого б принципово не змінилося. Більше робіт у фільмі не помічено.
Ні й звичайно вражень додав перекладач, що час від часу відлучався попити кави, і тому великі шматки тексту залишилися взагалі непереведеними. Професіонали наступають, так.
У цілому - дуже слабкий фільм, навіть для дебюту. Не сподобалося.
І при чому отут труднощі перекладу, так і залишилося незрозумілим. Всерйоз думаю написати лист громадянці Копполе.
