Новини про фільмПірати Карибського моря 3: На краю Світу (2007)

Зірка франшизи «Пірати Карибського моря» Наомі Гарріс збирається знову примірити образ лиходійки в супергеройському екшені «Веном 2».

«Ліга справедливості» не змогла окупити свій бюджет в американському прокаті.

Сборы «Пиратов Карибского моря: Месть Салазара» оказались на предпоследнем месте в истории франшизы.

Сцена після титрів «Піратів Карибського моря: Помста Салазара» натякає на повернення давнього персонажа. Обережно, спойлери.

Десять років тому на екрани вийшли «Трансформери», «Гаррі Поттер і орден Фенікса» і «Спокута». Які ще з їх одноліток нам запам'яталися?

Спочатку мені здалося, що фільм «Пірати Карибського моря: На краю світу» - він поганий. Відчуття таке виникло після перегляду приблизно половини - тобто через годину двадцять після початку перегляду. Строк, що й казати, немаленький. Після перегляду половини, яка залишилася, враження виявилися зовсім протилежним - «ну ні фіга собі!» Тому подумалося - якщо дві частини фільму видають настільки різне враження, то й замітка за фактом перегляду буде поділена надвоє. Одна частина буде про першу половину й негативні враження, інша - про другу половину й враження позитивні. Що характерно, майже так і вийшло.

Частина перша, лайлива (будуть спойлери!)

Година двадцять нудьги - це треба було постаратися. Тобто прикласти неабиякі зусилля, щоб навіть мега-постановки боїв, звірячі пейзажі, всі ефекти, які додаються, і могутній акторський ансамбль дивились....нудно. Ніяк не дивились, загалом. Воно зрозуміло (навіть сам Гор Вербінськи промовився якось), що деяку частину фільму знімали взагалі без сценарію, що сам сценарій переписували в процесі зйомок ще пару раз, що п'яні механіки переплутали котушки із плівкою, і тому кілька шматків із третьої частини потрапили в другу... Але однаково - виглядало відверто погано. Конкретніше? Ща буде конкретніше.

Почнемо з того, що замість того, щоб хоч коротенько нагадати утомленим глядачам, про те, що було в попередніх серіях (адже, не два тижні пройшло з моменту перегляду попереднього фільму), серія починається з веселого показу масового геноциду на Карибських островах. Жінок, дітей вішають, фашисти, так. Навіщо показували цю сцену, мені залишилося незрозумілим. А полазивши як треба по форумах, стало ясно, що й не тільки мені. Єдине нормальне пояснення - створити атмосферу. І таки так - атмосфера створюється. Про неї ми ще поговоримо.

Наступна сцена - зондер-команда зхаваного Ктулхою Джека Горобця крадеться по каналізації, у той час як капітан Барбос і незвичайний крос ідуть в обхід - на стрілку зі знатним китайським піратом. Пояснюючі написи відсутні, але на форумах пишуть, що справа відбувається в Сінгапурі. Розмови з піратом не виходить, тим більше, що в нього в полоні нудиться змучений суворою неволею Орлянда Блюм, а навколо розташувалися підставні китайці, які насправді англійці. Англійцями виявляється заповнений і весь Сінгапур, і в одну прекрасну мить їхнє терпіння лопається - вони починають юрбами набігати на китайця, Барбоса, Орлянду і його дівку Єлизавету. Human waves, ага. Англійці, втім, виступили такими тупими ідіотами - чисто орки в ВК - біжать із голою ногою на танк і дохнуть з одного удару. Зухвала зграя виривається з кільця оточення й іде в невідомому напрямку.

В цей час шляхетний англієць адмірал Норінгтон знову вступає на службу до мерзенного англійця капітана Бекета й одержує від нього у вигляді авансу іменну шашку.

У цей же час Джек Горобець тихо томиться на секретній заїмці в Деві Джонса, грає в нарди, розмовляє сам із собою, несе яйця, думає про всяке, рятується від ацьких крабчегів, що неждано нахлинули. Виглядає, чесно кажучи, непогано, на відміну від багато чого іншого.

Китаєць, Барбос, Орлянда, Єлизавета й інший набрід пливуть туди - не знають куди, щоб знайти там Джека, щоб потім повернутися назад, щоб поплисти в Бухту Загиблих Кораблів, щоб там зустрітися з Дев'ятьма Піратськими Баронами (саме так, ага), щоб вони всі разом викликали богиню морської стихії Каліпсо (жжете!), щоб вона зрештою розрулила ситуацію з свавільником Деві Джонсом, щоб він, сволота вислощупальна, вже припинив наїжджати на бідних піратів.

Але це в моєму переказі все зрозуміло - в фільмі все виглядає значно менш ясно. Плюс персонажі не страждають особливою цілісністю характеру, у результаті чого діалоги там виглядають приблизно в такий спосіб:

- Щоб потрапити на корабель, мені потрібно зрадити Єлизавету й Джека. За Джека скаже слово Барбос, виходить, потрібно зрадити Барбоса. Але Барбос знає, що насправді я не зрадник, так що він промовчить, Єлизавета закотить істерику, але потім заспокоїться, а от Джек - він психований малий, виходить, потрібно на нього нацькувати Деві Джонса, якого я зрадив третього дня. Деві корешиться з Бекетом, так що Бекет буде на мене злий. Виходить, мені ніяк не потрапити на корабель. Так, недобре вийшло. Але нічого, зраджу ще кого-небудь.
- Вибач, тут така справа - я тебе вже зрадив.
- От сволота!
- Та ну, я ж не навмисно!
- Ти правий, підемо зрадимо кого-небудь разом!

Виглядає трохи дивно.

І без того непросту ситуацію неабияк посилюють актори, починаючи із самого Джонні Деппа. От якось, починаючи ще з найперших «Піратів...» було не цілком зрозуміло, за що всі так розсипаються в обожнюванні камрада Джонні в ролі Джека Горобця. Зрозуміло, що кривлятися громадянин Депп вміє прегарно, він взагалі актор гарний. Але кривляння й акторська гра - це все-таки трохи різні речі. Плюс ці самі моторошні гримаси були без змін перенесені спочатку в другу, а потім і в третю частину фільму, а це вже недобре й не дуже цікаво - третій раз дивитися на те саме.

Інші актори впоралися не набагато краще. Чогось режисерові спала на думку ідея посилено просувати Єлизаветку - типу, жінка теж людина і все таке. А може, Кіра Найтлі сама постаралася - потрясла перед продюсерами своїми округлостями, показала голе пузо - природно чуваки поплили. Але факт залишається їм - Кіри в цій частині значно більше, ніж у двох попередніх частинах разом узятих. І вона тут дуже вже серйозна - кидає пред’яви, каже усяке, караул. А оскільки акторка вона, не будемо лестити, невеликого таланта, то й виглядає все перераховане не сильно переконливо.

Зненацька добре виступив Джеффрі Раш, він же капітан Барбос. Виглядав досить злобливо, кривлявся в міру, голосно скрипів зубами, виглядав, як це прийнято казати, автентично. Правда, помітно це стало ближче до другої половини фільму, а до цього теж ходив сам не свій, нервовий якийсь, і як у воду опущений ( хи-хи-хи).

Ну й наостанок (у цій частині) - про атмосферу. Перші дві частини, як ми пам'ятаємо, були одним великим атракціоном - з дикими стрибками, бігом у колесі, бігом від тубільців з низького старту, задушевним спілкуванням з кальмарами океанськими сирокопченими, і так далі. Третя частина відрізняється від них радикально, приблизно як «Гаррі Поттер 3» від «Гаррі Поттер 1». Про масове повішення вже говорилося. Роздвоєння особистості Джека - це теж, скажу я вам, не всім приємно. Відламані від морозу пальці - у той же степ. Та й чисто візуально виглядає напрочуд непривітно й похмуро, незважаючи навіть на всю карибську морську красу. На цьому фоні приколи Джека виглядають, чого гріха таїти, дивакувато.

Підсумок - першу половину фільму тупо загубили.

Частина друга, розхвалювана (будуть спойлери, а ви як думали?)

Але однак наскільки гарна друга половина! Приблизно настільки ж, наскільки погана й невиразна перша. Як це вірно сказав камрад Пендальф: «Яка експресія!» Персонажі згадують, що перебувають не аби де, а в мегаблокбастері, і починають грати як треба. Задумлива репліка Джека «Мені не підійдуть счупальця!» - вона класна. Сцена підйому «Чорної перлини» з того світу - це не те щоб мега-круто, або ще десь, це просто прикольно. Збір піратів - знову ж прикольно, особливо запалив музикант маловідомої англійської групи «Роллінг Стоунз» Кіт Річардс у ролі папашки Горобця. Скажу по секрету, ще крутіше запалила мамашка Джека... але про це - шшш... нікому. Розсипання Каліпсо, при всім її ідіотизмі, на хмару чергових крабчегів - теж смішно. Ну й смішніше за все - битва Деві Джонса із Джеком у стилі «Тарзан для бідних або Скриня Ктулху». Йо-хо-хо й черевики гнома, рай для падонкіф. Весілля Орлянду і Єлизавети з активною участю Барбоса – знову ж немає слів. Мабуть, для цієї частини сценарій вже знайшовся. І навіть згадана Лизавета в китайському народному кокошнику, незважаючи на свій малозрозумілий пафос, не сильно напружує. Або напружує, але в міру.

Ну й спецефекти - якщо в першій половині на них заощаджували, то тут розгорнулися у всю молодецьку широчінь і відвагу. Забабахана неодноразово в трейлерах, в оригіналі вона виглядає просто разюче. Відмінно дивиться. І слухається теж - відмінний звук і супровід, ухає зовсім по-звірячому.

По закінченню практично всі сюжетні вузли виявилися розв'язаними, вороги - вбиті, друзі, загалом - теж. Але друзі на те й друзі, що при бажанні їх завжди можна того - трошечки воскресити. Що, власно, ми й спостерігаємо. А Джек - а що Джек? У нього знову поцупили корабель і він пливе шукати собі новий, як і заведено, один, у шлюпці, але дуже задоволений собою.

А після титрів там ще показують одну сцену - не дуже важливу, але пізнавальну.

Підсумок. Якщо здалося, що негатива у фільмі більш ніж позитива - це вам здалося неправильно. Фільм подивитися однозначно варто. Правда, відніми від хронометражу хвилин так сорок - вийшло б тільки краще. Але однаково - гідне завершення трилогії. Ура, товариші!

(і по рядах, перекатами): Урааааа! Урааааа! Урааааа!!!!!