Рецензія на фільм «Індіана Джонс і королівство кришталевого черепа»
Ядерний вибух, інопланетяни та Індіана Джонс.
Черговий фільм не можна назвати чимось новим і оригінальним, він витриманий у стилі попередніх стрічок про Індіану Джонса – невтомного мандрівника і шукача пригод.
Незважаючи на ті рамки, якими повинен обмежитися режисер, щоб не вийти із сюжетної канви про свого героя, фільм насичений жартами, незвичними моментами та несподіванками. Тут є усе: пародіювання стрічок минулого століття про одного злісного героя, чи то пак, героїні, численні пригоди – включно із ядерним вибухом, погоні на машинах над прірвою, присутність інопланетних створінь, невідомі скарби, легка мелодраматична історія і навіть польоти на ліанах разом із мавпами – проте ці моменти лише збагачують фільм, роблять цікавішим, тому дивитися його – одне задоволення.
Знято усе дуже видовищно – вже ж таки «Індіана Джонс» - це пригодницький фільм. Загадок тут теж немало, проте нудних діалогів чи монологів на тему, чим би могла виявитися ця річ і де її шукати, немає. Тут кожен рух героїв відволікає увагу від пояснень, яких у стрічці не так вже й багато.
А поява створінь із паралельного світу, як би не була ця тема проїжджена і банальна, сприймається як щось цілком невід’ємне від фільму і побудоване саме в його дусі.
Сюжет закручений вдало: Індіана повинен допомогти сину своєї колишньої знайомої та визволити із лабет комуністів свого друга. У кінці фільму, підстаркуватий Індіана у виконанні знаходить сім’ю: дружину і вже дорослого сина. А що ще треба для щастя людині, яка пережила стільки пригод. Та на цьому історія про Індіану не закінчується, бо навіть одруження головного героя не може поставити крапку на його жазі до пригод. Не дивно тоді, що знаменита шапка Джонса, своєрідний дух пригод, назавжди залишиться з ним, супроводжуючи протягом усіх пригод та спонукаючи до нових. Так вона з’являється на початку фільму, акцентуючи увагу на тому, що зараз появиться Індіана Джонс, та наприкінці – натякаючи на нову пригоду героя.
Отож в черговий раз на Індіану чигають пригоди, він був захоплений одною комуністкою та, як нам непрозоро натякають, ставленницею Сталіна. Виплутавшись із одного пекла він попадає в друге: зізнавшись про викрадення Джонса комуністами американські спецслужби починають за ним стежити: а чи бува сам знаменитий мандрівник не є комуністом. Тож його звільняють з роботи, щоб не забивав наївні студентські голівки своїми можливими поглядами.
І от коли здавалося на кар’єрі та на пригодницькому житті поставлених хрест, його підстерігає чергова пригода у вигляді юнака мало не злодійського вигляду із кишеньковим ножем, шкіряною курткою та мотоциклом. Саме цей мотоцикл привіз їх на пошуки кришталевого черепа, за яким полюють ті ж самі знайомі комуністи, що нещодавно намагалися вбити головного героя. Після «радісних» вітань та обіймань, виявилося, що цей череп – череп інопланетних істот, який треба обов’язково повернути, юнак, що навіть не закінчив школу, на превеликий сором Джонса, виявився його сином, а мати юнака невдовзі стала законною дружиною Індіани.
Отож, повернувши череп, сила якого знищила і комуністів, і саме місто золота, Джонс повернувся до свого викладання та до виховання сина. Але чи надовго це?
І ще один момент: цікаво, чи це глюк перекладачів, чи справді головна злодійка фільму походила із Східної України. Якщо взяти до уваги відвідини режисером України, то всяке може бути.
Резюмую. Фільм цікавий, дивитися не лише можна, а й треба, бо отримаєш масу позитивних емоцій, та й скучати, а, тим паче, заснути у м’якеньких кріслах зовсім не вийде, як би не старався.
