Рецензія на фільм «Я - легенда!»

Даний фільм зробив на мене величезне враження, неослабне згодом. Другий день вже ходжу замислений, і все не можу отямитися. Так, давно такого знатного відстію не дивився.

Фільм відстійний у всьому - сюжеті, втіленні, логіці й акторських роботах. Цим він показує свою гармонійність і навіть деяку самодостатність. Судячи з деяких ознак, його робили ельфи з Країни Ельфів. Нічим іншим я показану маячню пояснити не можу.

Починається все з того, що в 2009 році якась докториха винаходить ліки від раку, і негайно починає ними всіх лікувати. Але ліки виявляються з неприємним побічним ефектом - від нього дохне 99 відсотків людей, а ті, хто залишилися в живих, перетворюються в гуманоїдів-упирів, які з моторошним уханням ганяються за тими, які вижили. Так, вірно, є ще ті, хто вижили, у яких є імунітет до ліків, їх дуже мало, вони розрізнені й тому успішно вимирають. Одним з таких розрізнених власників імунітету і є наш головний герой, Роберт Невілл.

Цілком зрозуміло, що Роберт Невілл - негр, його грає Вілл Сміт. Він їздить по вимерлому Нью-Йорку на блискучій машині, відстрелює із гвинтівки оленів, які граються в Центральному Парку й майстерно ховається від кровожерливих упирів. Ще він експериментує на пацюках, намагаючись розробити вакцину від лиховісних ліків, які, як виявляється, і не ліки зовсім, а навпаки - злісний вірус.

Так проходить три роки, як раптом наш доктор Клізма зустрічає тих, хто ще вижили - жінку з дитиною. Жінка відкриває Клізмі очі - неподалік існує колонія тих, які вижили, і пропонує відправитися туди й взагалі жити разом. Але не такий наш доктор! У напівзруйнованій лабораторії він доводить експеримент до кінця, винаходить чудодійний антидот і героїчно гине в нерівній сутичці з упирями (вони вампіри, загалом, але у фільмі цього ніхто не каже). Попередньо, звичайно, віддавши вакцину жінці й спровадивши її за поріг. Загалом, доктор загинув, але справа його живе, і тепер упирів можна лікувати, а виходить, є надія на відродження цивілізації.

От такий от сюжет фільму, і нічого в ньому поганого, загалом, немає. Це якщо дивитися збоку. Але якщо вдивитися глибже, то - от млин! Що за фігня! Для кого взагалі цей фільм знімали, для недоумкуватих, чи що?

Ну, почнемо з малого - герой Вілла Сміта живе у відмінному будинку, з електрикою, гарячою водою, працюючим телевізором, величезним тренажерним залом і вбудованою підземною лабораторією. Звідки в Нью-Йорку електрика, якщо там усі вимерли? Ні, от ви відповідайте. Чому кинуті машини на вулицях міста виглядають як новенькі, навіть вікна всі цілі, хоча пройшло вже три роки з моменту катастрофи? Навіщо доктор носиться як божевільний зі снайперкою по вулицях, відстрелюючи оленів і антилоп? Звідки він бере бензин для своєї машинки? Чому заражені упирі виглядають як Вольдеморт - із синьо-зеленою шкірою, безносі й лисі? Ну й нарешті питання дня - з якою метою головний герой розробляє вакцину, якщо, за його глибоким переконанням, у світі не залишилося нікого живого?

Хоча особисто мене, якщо чесно на смерть вбив інший епізод - коли Вілл Сміт, спійманий за ногу, і підійнятий догори ногами, подивився навколо мутними очима, відключився, провисів так пару годин, а потім опам'ятався, перерізав мотузку й гримнувся на землю. І нічого - ніякого розриву судин головного мозку, все нормально, тільки ноги трохи не слухалися. А головне - навіщо він взагалі, цей епізод? Очманіти.

Чув я, що фільм затвердили на виробництво, коли в нього ще навіть не було сценарію. Серце мені підказує, що сценарію не з'явилося аж до самого кінця зйомок.

Ну та фіг з усією цією фактичною маячнею, може, у фільмі є розумна ідея, яка приховує всі ці недоліки? Ні, розумної ідеї у фільмі немає. Тобто спочатку може здатися, що ідея там - як людина поступово божеволіє від самітності. Ну, таки я вам скажу, що цієї ідеї там немає. По-перше, страждання останньої людини на землі зіграні Віллом Смітом непереконливо. Провиною цьому одна людина - сам Вілл Сміт, з якого актор, як з гівна куля.

От де там показана безвихідність і розпач, покажіть? Так, доктор розмовляє зі своїм собакою, так, він розмовляє з манекенами в магазині, так, спілкується з піддослідними пацюками. Це що - і все? Навіть Горлум в «Володарі» був зі своєю шизофренією переконливішим. Але ж Горлум був не центральним персонажем, йому особливого мотивування не було потрібно. А тут - начебто дитина писала сценарій.

Ну й по-друге, як ми дізнаємося наприкінці, неподалік від Нью-Йорка, у штаті Вермонт, знаходилася колонія тих, хто вижили від вірусу. Питання - чому доктор не відправився туди? А відповідь проста - не захотів. Йому було цікавіше думати, що він - остання людина на землі, ніж розшукувати вцілілих. Більше того, коли йому повідомили про колонію, він просто в неї не повірив. І продовжив спілкування з манекенами й пацюками. От у фільмі «Ізгой» непогано показано, як людина намагається втекти від самітності. А тут - ні, тут тільки пацюки, гра в гольф на стабілізаторі літака й перегляд «Шрека». Ну що ж, кожному цікаво своє. Але співчуття до персонажа не виникає жодного разу.

Загалом, хлопці та дівчата, на мій погляд - фільм сумний і дурний. Єдина симпатична сцена - сафарі за антилопами на самому початку. Все інше можна сміливо промотувати, там нічого розумного, суцільно рожеві соплі й застигле обличчя Вілла Сміта. Не сподобалося, ні.