Цієї середи свій день народження «святкувала» знаменита Брук Девіс з хітового молодіжного серіалу «Пагорб одного дерева», і актриса Софія Буш, яка грала її протягом 9 сезонів, не забула про цей знаменний день.
Могутній фільм, так. Дуже порадував. Порадував в основному ідіотизмом своїм, котрий у нього безмежний. А то я вже якось навіть став відвикати від поганих фільмів. Навіть вирішив, що вони взагалі - скінчилися, що не бачити мені більше ідіотських бійок на дахах поїздів, які рухаються, у таємних, лиховісних підземеллях і на занедбаних заводах із хмарами пари й різними гримлючими залізяками. Не бачити лиховісних лиходіїв із кривими руками, язиками, які шепелявлять й косоокими очима. Не бачити тупих комедій з пердящими розумними американськими школярами й киданням кремовими тортами в якості Ultima Ratio Regis (о, де ж ти, Фоллаут?) А тут такий фільм - «Здохни, Джон Такер!» І надіям не призначено було збутися.
Зрозуміла справа, доктор Павлов, який живе часом у мені, розважливо припустив, що тупа молодіжна комедія за визначенням не може бути гарною. І навіть пригадав щось зі свого далекого дитинства, коли єдиними нормальними комедіями були комедії радянські. Що цікаво, вони й дотепер такими залишаються. Живучий в мені Крос приготувався вибухнути відмінною філософською мораллю й процитувати щось таке із Чака Паланіка. Щось дуже розумне, мабуть. Але я його вдало затис. Живучий всередині Іван Баян вирік, за своїм звичаєм, «гии, ахуїти, лол! Ацько мочуть!», після чого забулькав, закашляв і замовк. А я забрав руки в нього з горла й з жалем констатував, що жити, творити й писати рецензії пацієнт неодмінно буде. Незабаром очікуйте черговий шедевр.
Ну й, нарешті, нечутною примарою в останню чергу з'явився Брабус, і тужливо занив про те, що рецензії потрібно писати більше, частіше й краще, а то читачі не дочитують і недолюблюють, а це сильно заважає йому (йому!) у зароблянні надзвичайних мільйонних баришів на моїх креативах. Від цього пасажира я теж відмахнувся й прийнявся складати щось від своєї, сугубо автентичної, персони.
Загалом, що ж розповість нам фільма ця? Ну, от є такий Джон Такер. Він вчиться в гарній американській школі й рулить гарною американською баскетбольною командою. А ще він зустрічається одночасно із трьома дівками. Причому ніхто з них не в курсі, що вона - не єдина, а одна із трьох. Але, як і заведено, одного разу вони дізнаються страшну правду й вирішують помститися.
Ну й де ось тут комедія? На фіг, немає тут комедії. А де тут тоді побутова драма? А туди ж, на фіг, тому що і її тут ніяким місцем немає. Ну, обманює хлопець дівчат трошки, так. Ну то й що? Всі так роблять, і ви, і я. І до вас таке робили, і (о, жах!) навіть до мене, причому задовго. І немає тут нічого такого страшного, нормальний підлітковий вік, нормальні підліткові заморочки. Ханжествувати і кричати, що «це якийсь жах!» - це лицедійство й лицемірство. Саме через своє широке поширення. Це як Альону Вінницьку критикувати, або, не дай боже, Сергія Шнурова - всі їх взагалі-то слухають, але в пристойному суспільстві роблять вигляд, що люто не схвалюють і взагалі «який жах!» Знайома ситуація, ось і тут точно та ж байда, без варіацій.
Доктор Павлов в мені схвально качає головою й бурмоче «молодець, пацієнт, це, думаю, галопередол допоміг». Крос смутно дивиться на написане й робить страшні очі. Іван Баян голосно регоче й час від часу викликує «ну ги!.... ну лол чуваг....спіцтола нах, залік, піши исчо!» Брабус задумливо малює смайлики.
Дівчата вийшли блискуче, особливо одна, чорненька (не в розумінні негритянка, хоча там і така є, а в сенсі - волосся темні). Сподобалася вона тому, що дуже схожа на модель Брук Берк (а може, Келлі Брук) з відмінної гри NFS Underground 2. До речі, в Carbon не грайте, вона значно гірше. Хоча кому Underground подобався, може, й підійде. Хлопчик вийшов неначебто теж нічого, хоча я й не фахівець із хлопчиків. Такий, розумієте, Кен, чоловік Барбі. Такий, я вибачаюся, прилизаний щиголь.
Головна героїня, якій довірили розбити серце найвеличнішому й жахливішому Джонові Такеру, не сподобалася взагалі. Грає героїню акторка Бріттані Сноу. Грає ніяк. Замість шляху «бридке каченя - прекрасний лебідь» нам уміло показали шлях «зашугана тьолка - закінчене стерво». Є думка, у комедійній стрічці це виглядає таки дивно.
Ну й хотілося б сказати кілька слів по суті фільми. Суть вийшла, не побоюся цього слова, непривабливою. Вона, власно, про те, як чотири стерви змовляються знищити нешкідливого, загалом, хлопчика. І далі показується весь їхній нелегкий шлях. То пустити слух, що в нього генітальний герпес, то підсипати в їжу жіночих гормонів, то в роздягальні встановити відеокамеру. Що тут скажеш? Підло, тупо.
Звичайно! - викликнуть поборники високої моральності. - А як йому із трьома дівками зустрічатися - це не підло? Відповідаю коротко й по суті - ні, це не підло. Може бути, не цілком правильно, але не підло. - А як же кохання? - викликнуть тоді мені далі. - Хіба можна обманювати кохану людину? Відповідаю: обманювати кохану людину, звичайно, не можна. Ну, так ніхто тут її й не обманює. Де ви тут взагалі про кохання побачили, ась? Джон тут поводиться, я вважаю, абсолютно правильно - закохавшись, він ні від кого це не приховує, навпаки (хто дивився, той згадає епізод з годинниками). Обманюють тут тільки його, ці самі чотири стерви. І вчиняють, є думка, недобре. Будуть ще питання про кохання?
Ну й звичайно, сцена з киданням тортами наприкінці зарулює геть усе. Уже років сто американці дивляться, як у їхньому кіно всі кидаються тортами, і все їм ніяк не набридає. Дивно, дивно.
Плюс наостанок скажу трошки про назву. В оригіналі фільма називається “John Tucker Must Die”. Про що нам каже ця назва? Вона каже нам: а) про китайський фільм «Ромео повинен померти» (“Romeo Must Die”), б) про відмінну іграшку “Duke Nukem”, у якій була не менш відмінна фраза “Duke Nukem Must Die!”. Але розумні російські перекладачі не грали в ігри крім «Косинки», і не дивилися фільмів крім «Інтердівчини», вони переклали так, як переклали - «Здохни, Джон Такер!» Чому - незрозуміло.
Коротше - тупа-претупа типу комедія з підривними елементами. Взагалі ніяк. І тому всі, живучі всередині мене камради, тут єдині в думці: фільм цей - не дивитися!
