Біографія Денніса Хоппера

Біографія Денніса Хоппера

Фільмографія Денніса Хопера значна – більше 150 ролей, не вважаючи появ у телесеріалах. Його запрошують на найважливіші кінотусовки, його особиста зірка вдрукована в асфальт Алеї слави... Але Хопер аж ніяк не ходить у мазунчиках американської кііноіндустрії. Роками він перебував у статусі персони нон ґрата на найбільших студіях, пробавляючись ролями в картинах категорії Б.

Хопер – найстарший з голлівудських анфан терриблей, та й у друзях у нього ходили такі ж оторви – Джеймс Дін, Джек Ніколсон і Пітер Фонду. Але Дін рано загинув, а Ніколсон і Фонду змогли адаптуватися, коли бунтарство 60-х виявилося не до двору. Денніс не зміг – безтурботний їздець, герой покоління «дітей-квітів», у задушливих 70-х він знаходив повітря лише в наркотичному вигарі.

Втім, уперше він догодив у чорні списки не через проблеми із зіллям, а через зайвий професіоналізм. Ще зовсім юний випускник акторської студії мріяв вирватися за рамки стереотипної ролі важкого підлітка. Але на зйомках «З пекла в Техас» Хопер просто дістав знімальну групу вимогою ускладнити йому завдання, дати можливість імпровізації. Деякі епізоди перезнімалися до сотні разів – не дивно, що пристойні режисери-продюсери відтоді й бачити не хотіли цього маніяка.

В 1969 році Хопер вирішив, що, якщо ніхто не хоче його знімати, він сам повинен узятися за діло. Роздобувши небагато грошей, покликавши на ролі своїх друзів Пітера Фонду й Джека Ніколсона, він зробив фільм «Безтурботний їздець». Хопер, на відміну від багатьох мешканців Голлівудських пагорбів, не загравав з молодіжною субкультурою 60-х – він був її частиною. «Безтурботний їздець» став гімном цілого покоління, неперевершеним зразком культового кіно контркультури. Він став сенсацією по касовим зборам і найвищим оцінкам критиків – сценарій був висунутий на «Оскара». Але наступний експериментальний «Останній фільм» терпить повне фіаско...

З наркотичного вигару Хопера довго витягали друзі, даючи йому нехай і не головні, але ролі в пристойних фільмах. В 1977-м Денніс з'явився в «Американському другу» Віма Вендерса, в 1979-м – в «Апокаліпсисі сьогодні». Але справжнє повернення Хопера відбулося за допомогою Девіда Лінча і його «Синього Оксамиту». Денніс сам подзвонив режисерові й безапеляційно заявив: «Я – Френк Бут». І дійсно одержав цю роль. На цьому фільмі Хопер знайшов для себе те амплуа, у якому може існувати в нинішньому Голівуді до взаємного задоволення. Його улюблені герої нині – лиходії-психопати (найвідоміший у нас приклад – «Швидкість»), у крайньому випадку, закінчені невдахи, не позбавлені, однак, почуття власного достоїнства («Справжня любов»).

Сам Хопер зі смуги невдач вийшов. Він не найвисокооплачуваний актор у Голівуді – але й не з тих, хто організує страйки акторської гільдії. Його мальовничі роботи й фотографії охоче здобувають західні музеї сучасного мистецтва. Він прекрасно тримається для свого віку – дотепер ганяє на «Харлеї».

Але ніколи більше він не зніме фільму, хоч скільки-небудь близького «Безтурботному їздцеві». Видимо, щоб створити шедевр, кишені повинні бути з діркою. А наш їздець давно перетворився з безтурботного в забезпеченого.