Рецензія на фільм «Віктор Франкенштейн»
І вони створили монстра

Ви не раз почуєте, що це всім відома історія про те, як учений, що кинув виклик законам природи, створив одну з найбільших монстрів. Тому його помічник бажає більше розповісти про творця, ніж про знамените творіння. Та чи виявиться передісторія його створення чимось справді захоплюючим? Настільки захоплюючим, щоб затьмарити або хоча б стати в ряд з безпосереднім життям цього монстра?

Своє бачення класичного твору Мері Шеллі про вченого і ожилого завдяки йому монстра вирішив представити нам Пол Макгіган режисер «Щасливого числа Слевіна» і декількох серій популярного британського серіалу «Шерлок». Тільки його фільм всю увагу з монстра повністю переносить саме на злощасного вченого і його вірного асистента Ігоря, чиїми очима ми дивимося на події...

Втікши з цирку, де всі вважали його виродком, ставши на ноги і отримавши шанс займатися улюбленою справою, якою є анатомія, Ігор не міг би бути більш вдячним єдиній людині, яка не просто була до нього доброю, але і дала йому це нове життя. Звали того незнайомця Віктор Франкенштейн, і володів він геніальним розумом. Одинак, повністю занурений у свої дослідження, прагнучий здійснити справжній прорив і плює на всі умовності і недалекість мислення оточуючих, він навіть чимось спершу нагадує Шерлока Холмса (того, якого грав Роберт Дауні мол.), якщо б той сильно зійшов з розуму. А потім ця інтригуюча людина з живою іскрою в очах стрімко стає кимось на кшталт мученика, причому ще до того, як виконає найжахливіше. Віктор ніби разом з глядачем вже на половині фільму втрачає інтерес до того, що відбувається, але йде далі, оскільки мусить. Ігор же вийшов набагато більш цільним персонажем, в якому є щось не від світу цього.

Деніел Редкліфф і Джеймс Макевой старанно намагаються витягнути цей фільм на своїх плечах, але стати «Ватсоном і Холмсом» світу моторошних наукових експериментів у їх Ігоря і Віктора не вийшло. Хоча потенціал був. Принаймні, їх дружба – це єдине, чому віриш серед усього цього хаосу.

Розриватися між наукою та покликом серця Ігоря змушує Лорелея у виконанні Джессіки Браун-Фіндлі. Ця актриса мені сподобалася в «Абатстві Даунтон», та й Редкліффа люблю давно, але разом на екрані вони ну зовсім не пасують. Коли Ігор ще є цирковим горбуном, то у його нерозділеного кохання до прекрасної акробатці є якийсь шарм, але варто їм зустрітися після його перевтілення, і ці відносини здаються притягнутими за вуха.

На роль інспектора, в якому поєднуються дві з трудом поєднувані якості, такі як гострий і меткий розум і надзвичайна набожність, режисер запросив самого Моріарті, Ендрю Скотта. Очевидно, по старому знайомству. Нещодавно вже був шанс подивитися на нього поза образу культового серіального лиходія, коли на екрани вийшов «007: Спектр», так що він актор далеко не однієї ролі. Ось тільки його суперечливий персонаж прописаний досить непереконливо. Деколи в ньому проскакують цікаві нотки параної, але, це все. До речі, якщо ви є шанувальником серіалу «Шерлок», то тут в камео з'являються ще двоє його акторів – Лу Голілі і Марк Гейтісс. Спробуйте відшукати, щоб було чим себе зайняти під час перегляду.

Вдягнути класичний твір і класичних героїв в жанр сучасного екшену з розмашистими спецефектами – ідея не нова, і останнім часом користується активним попитом. Вступна частина «Віктора Франкенштейна» чимось навіть нагадує «Шерлока Холмса» Гая Річі своєю уповільненою зйомкою і одним з найкращих ударів у щелепу (Макевой постарався), які були показані в кіно в цьому році. Тільки у разі Річі це виявилося вдалим експериментом, а от «Віктор Франкенштейн» його з тріском провалив, оскільки чим далі від багатообіцяючого вступу, тим менше інтересу взагалі залишається до того, що відбувається.

Щодо монстра, то його у фільмі катастрофічно не вистачає. Його появи чекаєш, як явища Христа. В деякі моменти і зовсім здається, що нас позбавлять задоволення його споглядати. Але коли заповітний момент настає, розумієш, що краще б його зовсім не було. Це щось нагадує скоріше чергове творіння корпорації «Umbrella», ніж легендарного Монстра Франкенштейна.

В кінокартині начебто і є страждання, поступово розкриваються мотиви персонажів, але залізти їм під шкіру і вивернути їх навиворіт так і не вийшло. Темну, страшну, пробираючу до кісток історію перетворили на сумний екшен з безглуздими вибухами, який навряд чи у когось може викликати інтерес до оригінального твору Шеллі. В цілому, кінофільму не вистачає глибини, не вистачає зв'язку з глядачем, якого б затягнуло в світ жахливих відкриттів і винаходів Віктора Франкенштейна. Один з найбільш очікуваних фільмів осені і одне з основних розчарувань цього року.

Найвеличнішим творінням Віктора Франкенштейна був і буде його зібраний з частин і ожилий Монстр. Даний фільм також претендує на звання монстра, але не в найкращому його розумінні.