Кінодайджест 16
З приходом літа Кінодайджест, що твій Супермен, отримує нові сили від сонця і випускає в світ вже шістнадцятий випуск самого себе! Дивіться і слухайте гостроактуальні описи нових і не дуже фільмів, кошмарящіх наші монітори та кінозали! Сьогодні в програмі: «Пастир», «Астрал», «Забійні канікули», «Божевільна їзда», «Кочегар».
«Пастир» (Priest)
Цей фільм так довго і ґрунтовно лаяли до і після його виходу на екрани, що втриматися від перегляду не вийшло ніяк. А закінчивши його, зрозумів, що крім попереднього ганебного досвіду під назвою «Легіон» режисера Скотта Стюарта з усе тим же похмурим Полом Беттані на чолі, та ще, мабуть, постера, явно навіяного відмінною іграшкою "Thief Deadly Shadows", причепитися до «Пастиря» непросто. Коли мова заходить про екранізацію коміксу, говорити про сюжет взагалі складно і клопітно, тому фраза «священик-ренегат, що крушить вампірів срібними хрестами в постапокаліптичному світі» описує його повністю. Краще говорити про атмосферу - а вона тут дуже навіть нічого, Карл Урбан, Дикий Захід і стімпанк рулять люто. І навіть Меггі Кью з хрестом через всю фізію не дратує. Це не сумовитий «Легіон» у трьох кімнатах, категорично ні. У цілому - любителям вампірів і постапокаліпсису і нелюбителям «Сутінків» (а вампіри тут правильні - безокі слизові монстри) буде цікаво.
«Астрал» (Insidious)
Після «Паранормального явища» тема «нехороших квартир» знайшла небувалу популярність, і косяком потягнулися варіації на тему - «Паранормальне явище 2», прийдешні «», «Жінка в чорному»...«Астрал» (який насправді «Безсимптомна хвороба» або навіть «Підступний») режисера - з тієї ж серії. Подружня пара з дітьми переїжджає в новий будинок, але там з ними починає відбуватися недобре і незрозуміле. Син в результаті нещасного випадку впадає в дивну кому, і в міру розплутування батьками ситуації з'ясовується різне. Фільм страшнуватий у хорошому сенсі - лякаючих моментів чимало, усе зроблено грамотно. Це не зовсім кіно про самотнього духу, що тиняється в окремо взятій хрущовці (хоча і він там теж є) - тут все трохи похмуріше. Ну і оконцовка теж не підкачала - явно намічається продовження, і 70 мільйонів зборів при півторамільйонному бюджеті тому доказ. Любителям жахів варто подивитися.
«Забійні канікули» (Tucker & Dale vs. Evil)
Не сильно вже нова малобюджетна канадська пародія на остофігевші фільми жахів «про студентів і маніяка». У кращих традиціях оних, група тупих студентів приїжджає пікніковать на озеро, де двадцять років тому двоє маніяків влаштували Кривавий Массякр. Туди ж приїжджають двоє колгоспників - Такер і Дейл, що нещодавно купили будиночок біля озера. Колгоспники і студенти з підозрою приглядаються один до одного, переконані в наявності підступних планів у протилежної сторони. А після цього починається той самий Кривавий Массякр, про який йшла мова вище. Розрізані навпіл тушки, проткнуті животи й відрізані пальці додаються, всі без обману. А пародія, між тим, дуже смішна - любителям чорно-чорного гумору подивитися слід обов'язково.
«Божевільна їзда» (Drive Angry 3D)
Фактично, сіквел для «Примарного гонщика» з беззмінним Ніколаєм Кейджем і змінною Ембер Херд, «Чумачечая їзда» з гордістю приймає перехідний прапор запеклого трешу у попередніх номінантів. Втік із пекла, неубіваємий, що твій Ерік Дрейвен, Кейдж зі скляним оком, вінчестером в непохитній руці виглядає бадьоро, стріляє влучно і нітрохи вже не нагадує суворого главу корпорації з «сім'янина», так само як і одеського єврея Орлова з «Збройного барона». І це, є думка, добре. Фігуриста Херд виглядає чудово, лається відмінно, радує око (не той скляний, що у Миколи, інший). Вільям Фіхтнер в ролі Аццкого Бухгалтера переграє їх всіх відразу - персонаж (за мірками трешу, звичайно) просто атомний. Біллі Берк в ролі чорного сОтОніста теж непоганий, хоча і фізично неповноцінний. Ну і образ власне сотона, заграв яскравими фарбами ближче до кінця фільму, теж непоганий і, головне, свіжий. У цілому, градус нецензурної лайки, цицьок, стрілянини і насильства у фільмі дуже високий, любителям старих несильнобюджетних тупих бойовиків він напевно припаде до смаку.
«Кочегар»
У режисера Алексея Балабанова бувають дуже гарні фільми і дуже погані фільми. «Кочегар» належить до першої категорії. Десь посередині дев'яностих в кочегарці посеред міста сидить літній якут-кочегар, колишній афганець, Герой Радянського Союзу. У кочегарню іноді приїжджають колишні товариші по службі, а нині бандити, спалюють тіла невдалих конкурентів у печі. Приходить донька, власниця салону якутського хутра, просить грошей. Приходять дівчинки, дивляться на вогонь. І трапляється ще багато іншого, різного ступеня похмурості. Фільм дуже важкий і суворий - приблизно як «Брат» за напруженням безнадії і як «Жмурки» за лютістю, але без тамтешніх жартів. І тут, напевно, не дуже доречно говорити категоріями «сподобався - не сподобався». Як може сподобатися сцена вбивства? Сцена повного морального розкладання? Ну або сцена проходу людини по місту під дідюліну музику? А нічого іншого в фільмі, загалом, немає. Але враження, тим не менше, справив найглибше.
