Сьогодні накинувся на свіжевийшовший бойовик «Особливо небезпечний» (Wanted). Бойовик американського виробництва, хоча режисером виступив творець обох «Дозорів» та «Іронії долі 2» Тимур Бекмамбетов. Дуже цікаво – у всіх американських през-релізах він зазначений як казахський режисер. І це цілком зрозумило – народився ж він у Казахстані! А що останні двадцять років живе в Москві – це все фигня й не рахується.
А от після наступного свого фільму в Голівуді Тимур вже стані «американським режисером казахського походження». А потім навіть приказка про походження відпаде як хвостик у ящірки, і Сполучені Штати поповняться ще одним талановитим режисером. Цікаві справи.
Фільм, до речі, гарний. І це не всі, що про нього можна сказати. Я його ще сильно похвалю наприкінці замитки.
Сюжет фільму, заснованого, як це прийнято в Америці, на однойменному комиксі, такий: у простому американському офісі працює простий американський хлопчик Веслі Гібсон. На нього репетує начальниця, кращий друг трахкає його дівчину, і навіть старий добрий Гугль не знаходить згадувань про Весло в Інтернеті, і це остаточно зводить хлопця з розуму. Суцільна безвихідь, одним словом.
До речі, якби Весля вмив користуватися розвідувачем як треба, нічого з нижчеописаного, можливо, і не трапилося. Мені за запитом Wesley Gibson той же самий Гугл видав майже три мильйона посилань.
І от одного разу, у той самий момент, коли хлопець затарювався в аптеці своїми улюбленими антидепресантами зі смаком полуниці й апельсинів, до нього під'їхала ефектна тітонька у виконанні Анджеліни Джолі і повідомила, що він – Обраний. У сенсі, не такий, як всі. Виявилося, що героїцький весличин папаня був видатном кілером, і забекапив всі свої скіли й перки в синулі. Іншими словами, Весля сам кілер – хоч куди, а тому йому варто негайно вернутися в сімейний бізнес, і терминово доспівати те, що батьки не доспівали.
І це, до речі, так зване «загальне мисце» для купи інших американських фільмив (серед останніх попадаються й гарні) – затюканий малолітній задрот, який зненацька одержує мега-здатності й починає шикувати весь світ у відповідності зі своїми уявленнями про справедливість. Кіно про задрота – безпомилковий сюжетний хід, його образ зрозумилий і близький мильйонам.
У цьому випадку, однак, все організовано непогано – провиною тому, імовірно, казахське походження Тимура. Від найбільш ідіотських штампів творці фільму, загалом, відмовилися. Поцілунок під дощем, безумовний хеппі-енд і мерзенний лиходій, (переважливо, росіянин), який підкоряє вільний світ, відсутні. Що, взагале, радує. А от від одного безпрограшного ходу («Я твій батько, Люк!») відмовитися все-таки не змогли, що побавило. Фільм відразу придбав виразні риси індійського кіно.
Але що я все про сюжет та про сюжет! Давайте вже про картинку – чи гарна, чи радує око? Відповідаю: картинка дуже гарна, і око, безумовно, радує – і навіть не одне око, а відразу обидва. Трюки, бійки, стрілянина й погоні зроблені на досить високому рівні – з чесним поглядом можу зізнатися, що ряд каскадерських і комп'ютерних рішень вкрай здивував і порадував. Багаторазово показані в трейлерах «кручені кулі» теж не розчарували – носилися по всьому фільми що твої мухи. Мух, до речі, теж не скривдили, їх у фільми теж багато, як і пацюків – відчувається, що товариш Бекмембетов до тварин взагале небайдужий.
Акторські роботи цілком на гарному бойовичному рівні. Жемса Макевоя я раніше недолюблював, але тут він напрочуд непоганий, підкачався, заматерів, став схожий на чоловіка. Анжелу Джолі я взагале сильно люблю, і тут, на мий погляд, вона дуже добре зіграла – стріляє очима, посмихається, гострить, махає кастетом – загалом, дуже по-людськи виступила. Гарна. Глава розбійницької зграї Слоун у виконанні Моргана Фрімена, загалом, теж непоганий, хоча очікувалося трохи більше. Але вкрай дивний дубляж Моргана попсував враження.
От до речі про дубляж і переклад: деяке відверто посмихнуло. По-перше, головного героя Веслю дублює Сергій Безруков, що відразу ж неабияк додало фільму всякого. Весь час очікувалося, що американський Весля сяде на завалянку й протяжно закрекче: «Ох, братки ви мої, хлоп’ятки…скучав я щось по берізкам нашим російським, та по полю безкрайньому…пропади ента Америка!» Але у фільми нічого подібного не відбулося, і це трохи дивно.
Фальшивого веслиного батька озвучив Гоша Куценко, що взагале привело в окремий захват – перші хвилини три був твердо переконаний, що дивлюся черговий «Параграф 78» або «Антикілер», очима постійно нишпорив по екрану в пошуках сонячних зайчиків від полірованої гошиної лисини. Але потім озвучуємого їм персонажа швидко прибили, і Куценко теж кудись пропав.
Вічна фіча Бекмамбетова – купа реклами в кадрі – тут ніяк себе не виявила. Одного разу засвітився вже згадуваний Гугл, одного разу ЛиЖний ноутбук. Начебто все.
Деякі громадяни після перегляду гнівно заявили, що фільм відстій. Ця точка зору ґрунтується на тій тезі, що Тимур повинен був – навіть фактично ЗОБОВ'ЯЗАНИЙ БУВ, приїхавши в Голівуд, зняти що-небудь таке, сугубо російське, щоб всі бездушні американці, подивившись це «щось», негайно перейнялися б загадковою російською душею й, заридавши, впали б на коліна й проспівали осанну на мотив «Слався, слався». Але Тимур нічого такого не зняв – у нього вийшов добротний, якісний екшен. Цього його вітчизняні доброзичливці пробачити, звичайно, не можуть.
Загалом, я вам так скажу: такого гарного фантастичного бойовика я не бачив вже минімум півроку – з часів «Мицного горішка 4».Особисто мені - сподобався. Чекаємо другої частини.
