Рецензія на фільм «Круті лягаві»

Класифікація гумору - справа невдячна. Найбільш відомий поділ гумору на смішний і несмішний. Менш поширена географічна диференціація - російський гумор, єврейський гумор, німецький, англійський... От на англійському гуморі варто зупинитися докладніше.

Деякі несвідомі громадяни плутають гумор англійський і американський. Робити цього категорично не можна. При всій безумовній спільності мови, (трохи) традицій і (безумовно) світогляду, погляд на смішне в цих двох культур значно розрізняється. Умовно кажучи, три головних пункти практично будь-якої американської комедії полягають у наступному:

1. Перднути в громадському місці;
2. Тортом у морду;
3. Різне.

З англійськими комедіями все не так. Там теж є три пункти, але вони інші:

1. Безпросвітний цинізм;
2. Гра слів;
3. Різне.

Загалом, не варто ці два види комедій змішувати, от що я хотів сказати.

І сьогодні ми поговоримо саме про англійську комедію, одну з. Називається вона «Типу круті лягаві» (Hot Fuzz). Знаменитий Ендрю Кексман із цього приводу багато бушував і кричав, що ці перекладачі фільмів взагалі охаміли, таку назва споганили. Ну, це, перекладачі фільмів, звичайно, охаміли, але в цьому випадку спрацювали непогано, “hot fuzz” - це й справді «круті лягаві», от тільки «типу» там ні до чого. Але мова не про це.

Сюжет фільму пролягає в наступному: кращого поліцейського лондонської Метрополітен Полис звати Ніколас Енджел. Він настільки суворий, що навіть челябінські менти побачавши його нервово курять. Зрозуміла справа, таке положення справ триває недовго, тому що навіть своїм товаришам по службі Ніколас - як більмо на оці, настільки він крутий, не те що якимсь далеким челябінцям. Прямо скажемо, на ніковому фоні все інше управління поліції виглядає жалюгідними невдахами. І ніколасівське начальство придумує шикарну відмазку - воно робить його сержантом й відправляє до мирного й найзадрипанішого селища Великобританії, де вбивств не було вже двадцять років, а поліція зайнята головним чином пошуком і виловом зниклих гусаків.

Прибувши на нове місце, наш бравий екс-боббі спочатку трохи засмучується станом тамтешньої правоохоронної служби, але незабаром перестає. А все тому, що зненацька відзначає цікаву закономірність: убивств у містечку й справді не відбувається, чого немає того немає. А от нещасних випадків трапляється щось вже дуже поверх норми...

Тих, кому подобаються комедії типу «Американський пиріг» або «Дуже страшне кіно», чекає жорстоке розчарування - труси тут ні з кого не спадуть, мордою в салат не вмочать, та й голих, тупих і гарних дівчат у наявності щось теж не видно. «Круті лягаві» - це взагалі такий досить багатожанровий фільм. Починаючись як комедія, він триває як детектив, часом набираючи натуральної кривавої трешачності, часом косячи під соціальну драму, а під кінець успішно прикидається бойовиком зі стріляниною, дзенькотом гільз і стрибками в дусі Джета нашого Лі. Непросте кіно, одним словом - цим воно теж сильно відрізняється від немудрих американських побратимів.

Режисером виступив громадянин Едгар Райт, який вже успішно засвітився в «Зомбі на ім'я Шон». Сценарій написав він же, на пару із Саймоном Пеггом, який, власно, і зіграв у фільмі головну роль (як і в згаданому «Зомбі...»). Вийшло дуже добре, що зі сценарієм, що із власно акторською грою - причому не тільки в камрада Пегга, але й в інших. У міру смішно, у міру детективно, у міру переконливо. Персонажі вийшли практично всі як живі. Плюс дуже багато здорового цинізму, що радує. Розумно, так.

Зрозуміла справа, дивитися кіно потрібно тільки в оригіналі, тому що окремі словесні обороти перекласти неможливо в принципі - ну, на те вона й Англія, хлопці, тут гра слів заведена, як обов'язковий елемент розмови. Плюс деякі чудові акценти персонажів - їх просто обов'язково потрібно почути, без цього половина задоволення від фільму піде в нікуди.

Загалом- фільм гарний, по-англійському смішний. У челябінських ментів так би не вийшло, напевно.