Рецензія на фільм «13 друзів Оушена»
І знову ж вчора глянув іноземний кольоровий фільм «Тринадцять друзів Оушена» (“Ocean's 13”) про чергові пригоди безтурботного Денні Оушена і його друзів, які все збільшуються у кількості. Вражень особливих не було, як немає їх і зараз. Тому про фільм я скажу досить скупо, не розтікаючись по древу цієї... як її.
Перша частина мега-трилогії (11 друзів, відповідно) була досить нічого собі. Хваткі герої, міцний (але не дуже злочинницький) лиходій у виконанні Енді Гарсіа. Зовсім ніяка Джулія Робертс. Нормальний фільм.
Наступний фільм, уже про 12 друзів Клуні-Оушена був, на мій погляд, значно слабкіше. Джулія Робертс у ролі двійника Джулії Робертс - це занадто сильно для мене, не подолав.
Ну й третя серія - ось вона. І судячи з рецензій, народу подобається. Ну а мені - ні.
Для різноманітності, поганого хлопця тут грає не Террі Бенедикт, а навпаки - Віллі Бенк. У його ролі знявся мега-монстр Аль Пачіно. Відомо, що Пачіно не дуже хотів зніматися у фільмі, але продюсер Джеррі Вейнтрауб його вмовив. І тому Віллі Бенк весь фільм ходить зі стурбованим обличчям, мабуть міркує, навіщо він підписався на таке.
А Террі Бенедикт тепер є офіційним спонсором ТОВ «Друзі Оушена, Інкорпорейтед», він їм дає гроші на розваги. А Клуні, Деймон і Бред Пітт (друзів, як ми знаємо, більше, але вони не запам'ятовуються, а тихенько мигочуть десь під лавочкою) активно на ці гроші розважаються. А Джулії Робертс у фільмі немає взагалі, їй все це, мабуть набридло. І вона надіслала замість себе Аль Пачіно.
І він негайно замутив капость - скривдив ще одного друга Оушена, Рубена Тишкоффа, старого російського єврея. І прямо до того сильно скривдив, що в Рубена приключився інфаркт. І Оушен вирішив не залишати цей інцидент без уваги, і, щоб відомстити зробити яку-небудь капость самому Пачіно. Тобто Віллі Бенку. Наприклад, збанкротити його. Про що, власно, і фільм.
Щоб ограбувати належний Віллі Бенку готель, друзі Оушена (їх було тринадцять прекрасних) зробили під нього підкоп спеціальною машиною за сто мільйонів доларів. Коли машина заводилася, вона починала жахливо ричати. І всі, хто перебував в готелі дуже лякалися й тікали. А ще від цього намертво зависала система безпеки готелю (справа, нагадаю, відбувається в Лас-Вегасі, Каліфорнія, сейсмічно неблагополучному районі). Але взагалі, Оушену із друзями ця система безпеки й на фіг не потрібна була. Вони діяли тонкіше.
Наприклад, заходили в номери під час відсутності власників, і запускали в ліжка клопів. Постояльці дуже ображалися. Ще вони прикидалися службою безпеки й лякали народ усяким. Капостили дрібненько, підкуповували обслугу, щоб вона казала, що в ресторані немає вільних столиків. І так далі.
А наприкінці Метт Деймон надушився могутнім афродизіаком, і майже спокусив керуючу готелем (у виконанні Елен Баркін). Тут гумор у тому, що Елен в житті - запекла лесбіянка. Колобродили мама не горюй, загалом.
І наприкінці Денні Оушен так і сказав підлому Віллі Бенку: сволота ти, каже, Бенк, і вуха в тебе холодні. І люди тебе, Бенк, не люблять, а мене - люблять. Ось чому, я, Оушен, крутіше за тебе. І багатше, між іншим. А потім розреготався й пішов. А Віллі Бенк стоїть такий, і плаче. І є надія, що він покається й попросить пробачення у всіх скривджених, і навіть у старого єврея Рубена.
І ось такий от, розумієте, фільм. І що про нього можна сказати? Сюжетно - виглядає ідіотським, у порівнянні з першою частиною - як небо й земля. Повна всемогутність Оушена і Ко починає не на жарт напружувати. Прокопати мега-підкоп під Вегасом - фігня! Встановити величезну камеру в кабінеті Бенка - раз харкнути. Відірвати в готеля дах вертольотом (а разом з дахом і спецприміщення з діамантами) - та гівно питання. Це Вегас, бэйбі (с), тут все можна. Не кажучи вже про таку справу, як злом БД ФБР і коректування інформації, яка там знаходиться , - це взагалі показується як не варта уваги дрібниця. Воно, звичайно, весело - дивитися, як у реальному часі редагується фотографія, але цікавості – ніякої.
Не зовсім зрозуміло, що у фільмі робив Енді Гарсіа. З'явився рівно в трьох сценах, причому у двох з них - незрозуміло навіщо. Також незрозуміло, що там робив Венсан Кассель, він з'явився взагалі в одній сцені, на даху готелю, і відразу, мабуть, від страху вчиненого, сиганув вниз під парашутом.
Єдине, що дійсно варто відзначити, це діалоги. Діалоги, звичайно, шикарні. Не «Кримінальне чтиво», зрозуміло, але теж нічого так. Усілякі там “Are you in yet? - I hate that question” і “You think this is funny? - Well, Terry, it sure as shit ain't sad” слухаються насправді непогано. Хоча перекладачі, як пити дати, половину приколів зарубають.
Ще можна звернути увагу на деяку кількість алюзій з інших фільмів. Наприклад з поваги до Аль Пачіни, понавставляли купу цитат з «Хрещеного Батька», типу імена братів Маллоїв - Вірджил і Турок - це ім'я одного з персонажів "Godfather", Вірджила «Турка» Солоццо. Деякі репліки теж потягнуті звідти. Плюс я нарешті зрозумів, навіщо Метту Деймону зробили цей довжелезний буратинський ніс - це типу мега-жарт над режисером фільму «Брати Грімм», де Метт грав одного із братів, там йому хотіли приліпити довгий ніс, але він не дався. Такий от випадок був, такий от прикольний жарт.
В цілому, коротше кажучи, фільм мені не сподобався. І навіть мега-діалоги не переважують ідіотизму задуму. Тому до перегляду не раджу - заощаджуйте свій час і гроші.
