Рецензія на фільм «Мексиканець»
У продовження мексиканської теми, талановито зображеної у фільмі «Бандитки» (див. відповідну замітку), подивився ще один фільм про схоже. Називається - «Мексиканець», 2001 року народження, у головних ролях Бред Пітт, Джулія Робертс і Джеймс Гандольфіні. Бреда Пітта я не на жарт заповажав після фільму «Бійцівський Клуб», де він талановито зіграв галюцинацію, Джулію Робертс я не особливо люблю, але заради такої справи можна й потерпіти, а громадянин Гандольфіні до душі будь-якій нормальній людині після ролі в серіалі «Родина Сопрано».
Тепер відволічемося й з'ясуємо, із чого це я зібрався дивитися такий, у загальному-то, старий фільм, коли на носі такі недавні стрічки як «Морпехи», «Шпигунські ігри», «Важкі гроші» і «Сириана». Причину вгадати досить складно, назовні вона, так сказати, не переглядає. Насправді причина от у чому. Не дуже давно, з місяць назад, ходив я собі по універу, нікого не торкав, дивився на студенток, прицінювався. Як раптом, звідки не візьмися, на мене набіг невідомий мужик і запропонував купити в нього купу відмінних DVD - straight from Germany - і практично задурно! «Наскільки задурно?» - жадібно запитав я, потираючи руки. «За п'ятнадцять!» - не менш жадібно відповів мужик. Ціна здалася нормальної - за оригінальні DVD з гарними фільмами, ще не зіпсованими поганим перекладом. Тому витяг з кишені гроші, чесно зароблені на паперті, і, трясучись над кожною копійкою, отслюнил мужикові за два DVD - «Порятунки рядового Райана» (правильний переклад якого невблаганно насувається) і «Падіння чорного яструба». Закупив їх, оскільки сильно люблю фільми про війну - щоб усе вибухало й бабахало.
Поки не зовсім зрозуміло, до чого отут фільм «Мексиканець»? А все дуже просто - після покупки побіг ділитися радістю з Вєталем. А Вєталь - він прямо як я, теж дуже жадібний. Але на DVD по 15 гривень клюнув і теж нагорнув два DVD - один з них був фільм «Мексиканець». Купив він його тому, що любить фільми, де говорять іспанською мовою.
І от, не далі як позавчора, фільм потрапив до мене. Після влучення він був негайно засунутий у мій відмінний, високоякісний DVD-RW і вдумливо проглянут. Вдумуватися виявилося є в що.
Живе собі в Америці хлопець на ім'я Джеррі Уелбек (Бред Пітт). Хлопець він потужний - плечистий і міцний, білу носить футболку й кепку, знак ГТО на груді в нього, більше не знають про нього нічого. Хоча ні, ще дещо знають. Навіть два дещо. По-перше, у нього є істерична дівчина (Дж.Робертс), що постійно з ним свариться й говорить, що він її не любить. А по-друге славний хлопець Джеррі працює на місцеву мафію.
Працює, чесно сказати, не особливо добре - простіше говорячи, хреново працює. Власно, до того хреново, що бос всерйоз думає - а чи не замочити цього недоумка-недотепу? Але не мочить, а навпаки - дає останній шанс: з'їздити в Мексику й забрати в тамтешнього бариги якийсь коштовний, інкрустований сріблом пістоль. Пістоль, як і потрібно нормальній волині, навіть має кликуху - «Мексиканець». Джеррі робить під козирок і тікає, а з-під козирка нехай тепер інші виколупують. Однак практично відразу зіштовхується з нерозв'язним протиріччям - він саме обіцяв своїй істеричній дівці звозити її в Діснейленд показати Міккі-Мауса! Дівка б'ється в істериці, і ні в яку не бажає розуміти, що якщо Джеррі відмовиться від наказу - його завалять. Ні, їй хочеться в Діснейленд, а там хоч трава не рости. Інтелект головного позитивного персонажа у фільмі просто зашкалює, так. Джеррі свариться з дівкою й шустро звалює в Мексику за коштовним пістолетом. Ну а далі все як треба - баригу валять, пістоль крадуть у Джеррі з рук, бос вішає вбивство на нього, і висилає на пошуки двох спеціально навчених кілерів із сугубо паралельними завданнями - один повинен завалити пацана, інший - знайти й вилучити гармату. Ну й плюс під ногами постійно крутиться істерична дівка Джеррі, тому для компанії в Мексику прихоплюють і її - так виходить навіть веселіше.
З акторами у фільмі вийшло добре - актор Пітт свою роль знає туго, тому грає її дуже гідно. Джулія Робертс теж б'ється в істериці дуже правдоподібно, разів три яскраво хотілося засвітити їй у мордяку, щоб не гавкала. Кілер, відіграний громадянином Гандольфіні, вийшов теж дуже колоритно, навіть незважаючи на те, що він виявився зрештою підором.
Дія розвертається швидко, тільки поспівай дивитися. Розумів англійською не все, частину доводилося вичитувати із субтитрів, тому в ряді випадків за дією просто не встигав. Ситуація така триває приблизно до половини фільму, потім починаються мінуси. Самий головний - дія починає спотикатися й розповзатися як таргани. Голубий кілер на парі з істеричною дівкою починають штовхати довжелезні вози про життя, любов і взагалі - про всяке. Джеррі метається по Мексиці як слон по горищу в пошуках украденого пістоля. Всі мексиканці, мабуть, у курсі подій, тому що попутно кожний другий розповідає йому історію волини. Другий кілер негритянського чорного кольору й у броніжелеті похмуро відслідковує пересування всіх трьох.
Фільм у цілому йде дві з копійками години. Останні хвилин десять ледве догледів, стало чомусь нудно. У загальному - правильні моменти у фільмі, безумовно, є, але ситуацію вони не сильно рятують. По підсумку ставимо фільму тверду трійку й суворий, але справедливий вердикт - дивитися тільки з великого устатку, використовувати як снотворне. Інакше - ніяк.
