Рецензія на фільм «9 рота»

Цей фільм я хотів подивитися давно. Практично з того моменту як почув про його існування. Ну й плюс, читаючи деякі рецензії, теж розпалювалася цікавість. Тим більше рецензії були різко полярні. Але хвалебних було більше. Але негативну рецензію написала людина, яку я сильно поважаю. Одним словом, чекав довго й нетерпляче. Як раптом учора камрад Гвідон нарешті нагорнув довгоочікувану фільму.

Зрадів, зрозуміла справа. Подивився тільки сьогодні.

9 Рота - дебютний фільм режисера Федора Бондарчука. Фільм про Афган. Про солдатів. Про людей. З однієї сторони дивно, що режисер кліпів Бондарчук вирішив зняти такий фільм. З іншої сторони цікаво - а ну як у ньому ховався невизнаний геній?

Препояшем же чресла, візьмемо в руки улюблений скальпель і почнемо препарувати фільм по всій закордонній патолоанатомічній науці.

Насамперед, розділимо його на два аспекти - технічний і фактичний. Так вийде більше об'єктивності й зрозумілості. З технічної точки зору фільм вийшов. Просто вийшов і все. Особливо картинка симпатично виглядає - вибухи, літаки,що б'ються, МІ-24 на бриючому польоті, що відлітають вежі в танків і БМП, сажа, пил, кіптява, гранатомети - все це є, гроші витрачені не зрячи. Знято досить професійно, у громадянина Бондарчука явно позначається досвід зйомки численних кліпів. Звук - не знаю, що вони зробили зі звуком, тільки він ніякий, знову як у нас прийняте, звучить як з дупи. Блін, ну адже є ж за ким бігти, і встаткування відповідне є, і навіть гроші, що немаловажно, а от мабуть ж ти: звук - говно.

Акторські роботи в загальному не розчарували, око нічого не різало, за винятком може бути старшого прапорщика Дигало у виконанні актора Пореченкова. Сюжет був простий і зрозумілий, хоча окремі моменти явно були запозичені то з «Порятунку рядового Райана», то з «Суцільнометалевої оболонки». Але це в нас взагалі тенденція така - якщо що в чужому фільмі сподобалося - треба це негайно сперти й всобачити до себе, поза залежністю від органічності такого всобачування. Для приклада хоч який фільм візьміть, хоч «Нічний Дозор». Але повторюся, у цьому випадку очей нічого не різало, не батувало, не дратувало.

Переходячи до фактичної частини... от отут усе вийшло зовсім не так гладко. Візьмемо наприклад сцену з відльотом дембелів на транспортнику Ан-70, що потім збивають підступні душмани. Сцену переглядав кілька разів, тому як хотілося точно побачити куди попадає ракета, і отчого в загальному літак потім падає. Отож, ракета попадає літаку кудись під правий бік. Після цього, незрозуміло чому, відразу задимили всі чотири двигуни. Отчого, чому - неясно. Чисто для довідки пояснюю: літак класу Ан-70 спроектований не заплішеними дурнями, він розрахований на роботу навіть у надзвичайних обставинах, навіть при відмові не одного, а відразу двох двигунів він може продовжити зліт або здійснити посадку. Але ні - режисер Бондарчук сам краще знає, коли літаку злетіти, і коли літаку впасти. Літак намагається сісти, але в нього зненацька ламається все шасі, відвалюється задня частина, а сам він загоряється й вибухає. Офігеть.

Далі - безпосередня подія з ротою на заданій висоті. Цікаво послухати реальний опис подій, тобто те, що дійсно відбулося з дев'ятою ротою 345 окремого парашутно-десантного полку в січні 1989 року на висоті 3234.

«Ішла операція «Магістраль», завданням якої було проривши блокади міста Хоста для забезпечення населення продовольством, медикаментами й пальним. Незважаючи на гуманітарний характер місії, домовитися про мирний прохід з місцевим плем'ям джадран не вдалося, і 23 листопада 1988 року почалася операція. Операція, саме собою, пройшла успішно, супротивник був розгромлений, дорога Гардез-Хост узята під контроль радянськими військами.

Неподалік від неї перебуває висота 3234, з якої місцевість проглядається на десятки кілометрів, що дає можливість спостерігати за ситуацією й коректувати артилерійський вогонь. Саме там закріпилася дев'ята рота.

Сьомого січня в 16-30 надійшло перше повідомлення про початок обстрілу розташування роти з безвідкатних знарядь і гранатометів. Через далекість позиції підтримку забезпечували силами авіації й артилерії. Грамотно скориставшись гірським рельєфом, до розташування підкралися бандити. Перша атака довелася на винесене кулеметне гніздо гвардії молодшого сержанта Александрова.

Кулеметні гнізда розстрілюють із гранатометів, за підтримкою кулеметів же. Під шквальним вогнем гвардії молодший сержант Александров діяв рішуче й зумів забезпечити відхід товаришів на іншу позицію. Він відстрелювався доти, поки кулемет не заклинило. Коли супротивник підійшов ближче, вдало метнув п'ять гранат. Загинув від розриву гранати.

Далі пішло по наростаючі: при десятикратній перевазі в чисельності, у цілому дванадцять атак із трьох напрямків, у тому числі - через мінне поле. Загинув другий кулеметник, Мельников. Третій кулеметник, Андрій Цвєтков, постійно міняв позицію, перебігаючи з рубежу на рубіж і тримався до кінця. Ворог підійшов на п'ятдесят метрів, на окремих ділянках - на десять. Бій тривав до чотирьох ранку. Весь це час здійснювалася потужна підтримка артилерії, вогнем якої управляв на позиції корректировщик. У критичний момент, коли боєприпаси закінчувалися, на допомогу приспів розвідвзвод, з ходу вступивший у бій і остаточно, що вирішив його результат, на користь радянських десантників.

На момент підходу підкріплення в ладі залишалося п'ятеро, інші одержали поранення різного ступеня важкості. Із тридцяти дев'яти чоловік загинуло шестеро» (цитується за матеріалами сайту oper.ru).

Чисто формально причепитися до режисера Бондарчуку неможливо - ніде у фільмі немає напису, що знімався він, нібито, по реальних подіях. Тому в принципі його можна занести в категорію «фантастика», тому що практично нічого, що розповідається в ньому про дев'яту роту, не відповідає дійсності. На практиці ж при розкручуванні й показі фільму упор постійно робився ще й на високу нібито вірогідність описуваних подій. Мов, консультантами служили ветерани, що вижили, дев'ятої роти! Поспішаєте бачити. Цікаво, як могли консультувати фільм ветерани, якщо у фільмі ясно показано, що в живих залишилася тільки одна людина, нещасний, всіма забутий, останній захисник висоти 3234.

Але ж з фільму можна було зробити справжнє патріотичне кіно, без усяких усмішок і приколов. І нічого отут складного немає, потрібно було просто зробити так, як було насправді. Але з якоїсь причини режисерові Бондарчуку так робити не схотілося.

Цікаво, отчого це?