Намучившись невпинним приношенням користі нашій улюбленій батьківщині, на півтори години відволікся й подивився новий фільм «Перевізник 3» із Джейсоном Стетхемом у ролі Джейсона Стетхема. Або навіть самого Френка Мартіна, людини й бронетранспортера. У ролі продюсера виступив всюдисущий Люк Бессон, режисером заробилася людина з кулінарним ім'ям і прізвищем фаната Fallout 3 - Олів’є Мегатон.
От я навіть не знаю - фільм чомусь називають типовим продуктом від Люка Бессона. І, загалом, мають на це деякі підстави: пекельні погоні, стрибки, бійки й машини, які розганяються до 240 кілометрів, таранять усяке й з диким вереском летять у прірву - це все тут є присутнім і навіть займає неабияку частину екранного часу. Але рівно з таким же успіхом даний фільм можна назвати й типовим продуктом від камрада Джейсона. Це він у нас великий фахівець із засаджування ногою по ниркам негарним хлопцям, розгону згаданих машин і знаменитому погляду зпідчола. За це ми його любимо в «Смертельних перегонах», за це ж - в «Адреналіні». Ну, і за ролі в попередніх «Перевізниках», саме собою.
Іншими словами, хто вніс більше гарного в даний фільм - Бессон або Стетхем - це науці поки що невідомо. Тому закриваємо питання за безперспективністю.
Короткий сюжет: злі західні капіталісти везуть у незалежну Україну сто тищ тонн радіоактивних відходів, а щоб їх не затримали на митниці, шантажують місцевого міністра екології викраденою донькою. Доньку тайкома висмикнули з Гоа, і переправили у Францію. А вже із Франції до Одеси її повинен довезти камрад Френк. Він же Мартін, він же Джейсон. Він, звичайно, спочатку трохи поартачиться, і за зухвалу вдачу й різке почуття гумору отримає бонус - модний наручний браслет, начинений вибухівкою й керований дистанційно. Власно, ходінню транспортера за три моря й присвячений фільм.
Чесно кажучи, сюжет - геть-чисто ніякий. Навіщо везти доньку міністра з Індії в Марсель, щоб звідти переправити в Будапешт, Бухарест і нарешті Одесу - зрозуміти неможливо. Навіщо доручати таку делікатну справу не зрозумій кому – знову ж неясно. Ну й взагалі - модна нині фішка про екологію й скидання токсичних відходів у країни третього світу (а це вже саме ми, на жаль) - вона якось не пролунала. Краще б ці злі хлопці просто доньку викрали, зі шкідливості, і попросили викуп. А Френк би з нею героїчно втікав.
Але фіг - це ж фільм Бессона, тут зміст і внутрішню логіку шукати даремно. Фільм - він про інше.
Старовина Джейсон відверто порадував. Хоча вік у нього вже не зовсім того - сивина виглядає й взагалі, так стрибати й місити ногами, як він, не в кожного вийде, але третє пришестя перевізника вийшло в нього чудово. Всі фірмові фічі на місці, все працює як треба. Джентльмену тридцять п'ять - а він знову ягідка, одним словом.
Роздратувала дівчина на ім'я Наталя Рудакова, яка грає доньку міністра Валентину. Тут, очевидно, режисер вирішив улаштувати козячу морду фільмам « Людина-Павук» і «Темний лицар», відразу зайшовши з козирів - якщо там героїні були просто ніякі, то Валентина в «Перевізнику» відверто страшна. Як головний герой на таке поласився - незрозуміло. Мабуть, у Френка дуже давно нікого не було, а брудних зв'язків з детективом Тарконі він затівати не став через британську консервативність. А може бути, режисер просто повівся на політкоректні вимоги - прихильниці страшних товстих рудих тіток обурилися, мов, про нас ще не зняли жодного кіна, а це неприпустимо й дискримінує. Незабаром треба очікувати фільм з головним героєм - косоруким одноногим дебілом, у стилі «вони теж зніматися хочуть!». Прав, прав був Бен Стіллер, який постебався над цим моментом у себе в фільмі.
Тут, до речі, ще цікавий момент - дівчина Валентина, по ідеї, збірний образ. Типу звичайна українська гламурна дівчина. У зв'язку із цим, цікаво простежити, чим займається ця дівчина у фільмі. А займається вона тим, що репетує, жере пригорщами наркотики, п'є горілку, вступає в безладні статеві зв'язки з малознайомими громадянами й ссе на підлогу в магазині. Прекрасний, прекрасний персонаж. До середини фільму бажання було всього одне - щоб Френк вже перестав стримуватися й придушив цю тупу тварину де-небудь на узбіччі. Але цього не трапилося, всюдисуща Валентина радувала нас протягом усього хронометражу, протиснувшись своєю жирною тушею навіть у заключні кадри.
А от головний лиходій - Роберт Неппер - вийшов дуже навіть нічого. Звичайно, до високої планки, установленої Гері Олдманом в «П'ятому елементі», поки не дотягає, але дуже намагається. Як відомо, головний лиходій повинен неодмінно співвідносити в собі всі відомі пороки - бути злим, жадібним, жорстоким, боягузливим і підлим - і бажано одночасно. Всі ці якості персонаж Неппера по ходу фільму яскраво демонструє. Для повноти картини, звичайно, не заважало б йому де-небудь накинутися на Валентину й по-звірячому її зґвалтувати - це б додало пару потужних штрихів до портрета лиходія. Але, мабуть, не зміг себе змусити. Треба ще попрацювати над собою, актор не знає слова «ні».
До речі, хто не помітив, у фільмі люто рекламується машинка Audi S8. По лісу вона носиться відмінно, гальмує строго на краю прірви, побувавши під водою, заводиться з пів-обороту, а при бажанні на ній можна цілком успішно таранити невеликий поїзд. Бойовка, загалом, виглядає прекрасно - все стріляє, бабахає, віжжить гальмами й розсипається вщент від могутніх ударів головного героя. Якби з неї один фільм і складався - вийшов би шедевр типу «Пристріли їх». Але й так непогано. За винятком відмороженого сюжету й відстійної головної героїні - цілком гідний фільм. До перегляду рекомендується.
