Не дуже давно знайшов гарний DVDRip фільму «Спіді Гонщик» і з інтересом його подивився. Для інтересу було кілька причин. По-перше, фільм робили брати Вачовскі. Які спочатку прославилися «Матрицею», а потім почасти знеславилися «Вендетою». І от тепер такий несподіваний хід - екранізація коміксу сорокалітньої давнини про гонщика на ім'я Спіді.
Друга причина інтересу - недобра прокатна доля фільму. Не секрет, що в прокаті він не відбився - при бюджеті в 120 мільйонів ледве зібрав 86 мільйонів прибутку. Французи називають це провалом. Продюсер Джоел Сільвер (далекий родич Джона «Окіста» Сільвера), мабуть, у люті нарвав волосся з дуп обох режисерів, але все одно це не сильно допомогло, фільм однаково потонув як сокира.
Ну й третя причина - куди ж без неї. Справа в тому, що комікс, який виходив у США ще в 60х, був адаптований з японського онєме й манги під назвою Mach GoGoGo (до речі, заголовна «М» на шоломі головгероя - вона не від назви чоловічого туалету пішла, а саме звідти, з манги). Я оскільки онєме трохи цікавлюся, із цікавістю подивився на кіноадаптацію коміксоадаптації.
Ну й зрештою - last but not least - колеги з Росії фільм сильно хвалили й дивувалися провалу в прокаті. Казали, що фільм украй яскравий і взагалі повний руль й круть. Та й англомовні анімешники теж від захвату захлиналися. Загалом, причин подивитися було багато.
Але до чого ж добре бути розумним хлопцем! Відразу бачиш всі сторони будь-якого явища, у тому числі й фільму. У результаті я розумію й точку зору фільмофанатів, і в чомусь поділяю думку фільмоненависників. Розповім спочатку про претензії останніх, тих, кому фільм не сподобався.
Їх цілком можна зрозуміти, тому що для двогодинного фільму сюжетна зав'язка типу «злий лиходій скривдив мого брата, але я виріс і зараз відімстю!» виглядає трохи в’яло. Розвиток сюжету типу «Вжиииии!!! - О боже мій, Спіді знову лідирує!!! - ВЖИХХХ!!! ВЖИХХХ!!!» - вони теж, як би це сказати, не сильно запальні, і, не побоюся цього слова, примітивні. Це такий типовий дебільний фільм, де дії й мотиви всіх персонажів прості як п'ять копійок і прораховуються через перші ж десять хвилин. І навіть головний хеппіендовий фінт вухами в самому кінці фільму теж не дивує, тому що це було зрозуміло мінімум з його середини. Нуднувато в сюжетному сенсі, загалом.
З боку ж аматорів фільму несуться загалом захоплені вигуки, тому тут потрібно бути трохи більш докладним. Стилізовано фільм просто вище всяких похвал. Стилізовано, як легко здогадатися, під комікс, причому зі скрупульозністю й мистецтвом, які ставлять його в один ряд з... чим, ну я не знаю, що там ще було талановито адаптовано з-під коміксів? «Місто Гріхів»? От, виходить, в один ряд з «Містом Гріхів» фільм можна поставити. Але, на відміну від чорнушного «Міста», в «Спіді» все блискає, переливається й б'є в очі зі страшною силою першокласника, який вперше взяв у руки гуашеві фарби. Або завзято освоює Фотошоп - це щоб сучасніше звучати.
В результаті дві третини фільму - це намальовані на комп'ютері погоні, безглузді й нещадні машини, що заперечують всі закони фізики, яким позаздрив би Незнайка, і тотальний гламур і гротеск у всьому. Особливо в цьому плані виділився мафіозо з піраньями в трейлері- це вже такий стьоб, що я не знаю.
А погано в цьому гротеску те, що в нього зовсім неорганічно намагаються втиснути досить сторонні речі типу основ економічної теорії й практики поглинання корпорацій. Не зовсім ясно - якщо фільм робили для трирічних дітей - а зважаючи на все так і було - то для чого ці епізоди?
От ця різнорідність елементів, є думка, саме й стала однією з причин невдачі фільму. У філософії це називається еклектикою. Плюс, звичайно, досить дивний вибір першоджерела - хто ж його пам'ятає, із шістдесятих років?
У цілому фільм, не будемо кривлятися, неоднозначний. З одного боку очманіле (саме так - очманіле) візуальне виконання, з іншого боку - ідіотськи примітивний сюжет і його розвиток.
Можна подивитися, але не факт, що отримаєте задоволення.
