Рецензії на (2009)

17 травня 2009,  21:10 | Рецензії | Автор: Маньжова Елена

Про фільм «Ангели й Демони» важко висловитися однозначно. Він, безумовно, якісний та цікавий: дорогі зйомки, прекрасна світлова, операторська й режисерська робота, декорації, захоплюючий сюжет і воістину зоряний акторський склад - один лише Том Хенкс чого вартий! Але незважаючи на це, думки про фільм обов'язково розділяться. І тим, хто читав книгу Дена Брауна, і тим, хто ніколи не чув про нього, картина повинна сподобатися, але претензії однаково будуть.

Розвиток сюжету починається із двох, здавалося б, не зв'язаних між собою, але проте ключових для фільму подій: смерть діючого Папи Римського, і завершення експериментів з Великим Адронним Коллайдером Європейського Центру ядерних досліджень (ЦЕРН). У результаті випробувань вчені отримують антиречовину, яка по силі дії може зрівнятися із найпотужнішою зброєю.

Таємне суспільство Іллюмінатів вирішує скористатися цим винаходом у власних цілях - знищити Ватикан, центр світового католицизму, який зараз саме залишився без голови. Тут, під одним дахом, готуючись до виборів нового Папи, зібралися всі кардинали-претенденти. Кращого часу для удару й придумати не можна. Члени співтовариства викрадають антиречовину й убивають одного зі співробітників Європейського Центра, залишивши на його тілі випалене клеймо зі знаком братерства Іллюмінати. Ватикан звертається по допомогу до Роберта Ленгдону, професора, який спеціалізується на символіці й прекрасно знає історію, традиції й релігійні звичаї.

Професор розуміє, що древнє братерство Іллюмінати, які є наймогутнішою таємною організацією світу й формально не існуючою, раптом заявило про себе, і що над католицькою церквою нависла смертельна погроза. Ленгдон поспішає в Рим, де зустрічається з Вітторією Вєтра, вченої ЦЕРНа. Їм необхідно знайти основні віхи Шляху Освіти, якому вже більше чотирьохсот років. В процесі пошуків вони відвідають древні підземелля, катакомби, занедбані каплиці й навіть найтаємнішу печеру на Землі.

Сюжет цікавий, він захоплює все більше, а кінець непередбачений. Фільм дивиться просто на одному подиху. На додаток до цього кіно (це варто відзначити) дозволяє ще й заглянути по той бік парадного, зовнішнього життя Ватикану. Більша частина населення нашої планети не в курсі звичаїв, засад і внутрішніх розпорядків католицької церкви, тому новий фільм Рона Ховарда - прекрасний шанс виправити «неуцтво», не перенапружуючи зайво мозкові звивини. Глядачі дізнаються, що таке Кільце Рибалки, хто такі преферетті, камерарій, головний вибірник, які в них обов'язки. Дізнаються, до речі кажучи й про те, що в цій найменшій державі світу є цілих дві служби безпеки - швейцарська гвардія й жандармерія.

У світлі недавнього галасу із приводу запуску адронного колайдера кіноверсія роману стає більш притягальною - можна побачити й сам коллайдер, і експеримент по розгону часток.

Ну й, природно, споглядати прекрасну столицю Італії. Рим! Усі, хто мріє побачити це Вічне Місто, ну просто обов'язково повинні подивитися картину! Зйомки проходили всередині найгарніших церков і храмів – П’яцца дель Пополо, П’яцца Навона, Замок Св. Ангела, біля вигадливо прикрашеної церкви Св. Сусанни. Побачити серце Італії з висоти пташиного польоту, поблизу, зсередини - дорогого коштує. «Ангели й демони» - безкоштовна екскурсія в місто-перехрестя всіх доріг. Навіть через екран почувається велич цього древнього, як світ, міста.

Актори і їхні персонажі теж, треба сказати, не сплохували. Гра Тома Хенкса - поза критикою, він гарний у будь-якій ролі - і недоумкуватого Форреста Гампа й освіченішого Ленгдона. Ізраїльська акторка Аіліт Зорор (Вітторія Вєтра) теж приємно здивувала - і свіжим, «неляльковим» (але все-таки гарним) обличчям, і - акторською грою. У кожному фільмі є жіночий персонаж, який володіє - далі в порядку перерахування: «недужим розумом», укладеним волоссям й, природно, шикарною фігурою. Як правило, подібний персонаж дратує, тому що завжди все знає краще за всіх і взагалі «весь із себе такий». Тут же жіночий образ абсолютно гармонійно поєднує в собі тверезий розум і ненав'язливу красу: Вітторія Вєтра не маніриться, не впадає в істерику, не позерствує і не малюється. Прекрасно зіграна роль.

Хоча одна причіпка до її героїні все-таки є - вона надто добре розбирається і у фізиці, і в історії, і в медицині. Прямо-таки Джеймс Бонд. А от Еван МакГрегор (камерарій) розчарував. Його герой здався сірим (особливо на тлі персонажа Дена Брауна): пристрасність душі, релігійний фанатизм, які описані у автора, Еван - всенародний улюбленець по ролі Обі-Вана Кенобі - на жаль, не передав. Очі його не горіли, а слова не чіпляли. Не сказати, щоб погано, просто якось ніяк. Хоча, з огляду на серйозні розбіжності образа камерарія у фільмі й книзі, може, так воно й треба було...

В цілому, ніхто не переграв і не перестарався, герої і їхні характери сприймаються легко й виглядають природно.

Група творців фільму - не менш зоряна, ніж актори. Всі суцільно «оскароносні», шановні й знамениті у своїй справі. Режисер фільму Рон Ховард, до речі, подарував нам такий прекрасний фільм, як «Ігри розуму». Уже за одне це його варто любити й шанувати, стежити за новими роботами - адже вони навряд чи розчарують. Сценарист Девід Коуп, він же автор і режисер фільмів «Таємне вікно», «Індіана Джонс і королівства кришталевого черепа», «Смерть їй личить» та ін.

Продюсер Брайн Грейзер, на рахунку якого «Підміна», «Не спійман - не злодій», «8-а миля», «Дітсадівський поліцейський» та ін. Загалом, фільм вийшов гідним своїх творців.

У ньому присутній і гумор. Права, більша його частина зводиться до жартів над фанатично віруючими католиками. Але жарти добрі, не заподіюють нікому зла й нікого не принижують.

Здавалося б, одні тільки позитивні сторони в ховардських «Ангелах і демонах». Однак, існує найголовніше АЛЕ, найголовніша претензія від глядачів, які прочитали книгу. Сюжет фільму, природно, побудований на «двіжусі», яка і створює ланцюг подій. Але в книзі Дена Брауна є щось більше, ніж просто черга динамічно наростаючих подій. Книга розповідає читачам про братерство іллюмінатів, про його членів й секрети, про взаємини із церквою. У кіноверсії цього немає.

“Коли я прочитав книгу «Ангели й демони», я був убитий тим, як автор описує це таємне братерство. Кажуть, послідовниками іллюмінатів були такі люди, як Галілео та Берніні,» - ділиться режисер фільму Рон Ховард своїми враженнями про книгу. Якщо режисер був так вражений, чому у фільмі це ніяк не розкрито? Адже існування й історія іллюмінатв становлять одну з головних інтриг сюжету: чи дійсно існує братерство? Невже в нього входили великі світу цього? Чи правда, що головний зодчий Ватикану Берніні очолював суспільство? Всі ці питання освітлені в книзі, але не у фільмі. А найдивніше, що одним із продюсерів картини виступив сам письменник - Ден Браун. Невже не вистачило грошей на те, щоб екранізацію власної книги довести до розуму?

Ден Браун, звичайно, не належить до категорії супервеликих письменників, його твір носить комерційний характер - як, втім, і фільм. Однак ті, хто читав роман не зможуть не помітити ключову відмінність написаного від знятого. Намагаючись не забігати вперед і не розкривати головного лиходія фільму, все-таки хочеться сказати, що його мотиви у фільмі не просто перекручені, а буквально перевернені з ніг на голову.

У кіноверсії упущено головне - «лиходій» закрутив всю інтригу для того, щоб показати людям чудо, об'єднати всіх віруючих планети, і тим самим відродити віру. Спірне питання, чи виправдувала мета засоби, але те, що вона велика - не викликає сумнівів. У фільмі ж всі дії, всі вбивства й інтриги зроблені винятково із честолюбних цілей, мотивація зведена до примітива. Ні слова, ні знака про віру - тільки про власне положення на «кар'єрних» сходах. Тим самим кінцівка виявляється прямо протилежною - замість того, щоб всім дружно стати добріше й віротерпіливіше, зайвий раз переконуємося, якою гнилизною наповнена церква зсередини. І як письменник погодився з подібною інтерпретацією його власного задуму? Особисто мені - незрозуміло. Хоча... Відомо, що Ватикан не схвалив «Код да Вінчі» і так само холодно поставився до нового проекту. Може, виставляння церкви не в найсприятливішому світлі - це помста творців незговірливим і впертим католикам?

У кожному разі, через втрату важливих значеннєвих елементів фільм являє собою якісний, дуже гарний, але всього лише екшн, хоча, якщо був би знятий точно за романом, міг би змусити не тільки захопитися зйомками й отримати задоволення від перегляду, але і дещо над чим задуматися...

16 травня 2009,  20:49 | Рецензії | Автор: Redder

Нещодавно подивився фільм «Ангели й Демони» режисера Рона Хрварда за однойменною (і досить поганою) книгою Дена Брауна. Переглядом, незважаючи на деяку одіозність (так іноді називають дебільність) автора й книги, залишився цілком задоволений. Фільм вийшов на кілька голів вище письмового оригіналу й приблизно на стільки ж краще свого попередника - «Кота да Вінчі».

Причин тому я бачу декілька. По-перше Роберто Ленгдону нарешті обстригли його дурні кучері, з якими він носився, витріщивши очу, по «Коду». Нинішня морда Роберта вже цілком схожа на нормальний вигляд Тома Хенкса, що не може не радувати. По-друге, сценарій фільму трохи осучаснили й спростили, у порівнянні з письмовим оригіналом, а також викинули найбільш волаючі ідіотськості. Ну й по третє, режисер Ховард, правильно оцінив і виправив помилки, допущені при екранізації «Коду да Вінчі». Вийшло цілком собі непогано.

Сюжет фільму розвертається навколо позачергових виборів Папи Римського, подія надзвичайної важливості, на яку раптом накладається інша подія - невідомі загрожують підірвати весь Ватикан шматком антиречовини, вкраденої у підсобці Великого Адронного Коллайдера. Самі себе ці невідомі називають іллюмінатами - їх усього двоє, але зухвалими витівками вони тримають у страху весь цивілізований світ.

Саме собою, ситуація вимагає присутності професора Ленгдона!

І звичайно ж, тупі військові й дебільні спецслужби (не кажучи вже про релігійних мракобісів і корумпованих вчених) не годяться навіть на те, щоб лизати його шорсткі професорські п'яти! Він їм усім за п'ять хвилин пояснить, де маєток, а де вода, де Ватикан, а де антиречовина. І мимохідь м'яко їх пожурить, мов, «Та ви, хлопці, навіть власної історії не знаєте! Добре, що є ми, американці - ми знаємо все. До речі, чи немає нафтових родовищ під Собором святого Петра?»

Повертаючись до питання радикально поліпшеного, у порівнянні із книгою, сценарію, треба зі схваленням визнати, що ідіотизми типу перельоту з Гарварда в Женеву за півгодини на мега-літаку, розповіді про придуманий ЦЕРНом Інтернет, а також фінальну битву у вертольоті з наступним польотом на піджаці, у фільм не ввійшли. Кількості Жахливих Таємниць, Які Приховує Таємна Історія Людства, теж стало куди менше. Що знову ж таки радує, тому що загалом через ці фрагменти я на книгу й плювався отрутною слиною. А так навіть як би й нормально.

Динамізму в кіно в порівнянні із сумовитим «Кодом...» теж помітно прибуло. Машини носяться, електрика вирубується, кровища ллється, вбивства відбуваються - краса. Ну й фінальний Великий Вибух теж радує неабияк. Плюс до цього, у фільм застромили трохи більш-менш пристойних жартів про «Це не я, це вона» й «Я старенький, я буду повчати недовго». Сподобалося.

На жаль, у ряді випадків разом з незрозумілою денбраунівською (скорочено - даунською) писаниною з фільму пропав й осудний сюжет. Не дуже зрозуміло, які цілі переслідують терористи, зовсім не пояснюється, що це за «божа частинка», і якого дідька у штабі весь час ушивається Том Хенкс, і навіщо його всі слухають. Розумний історик і спец по Ватикану приніс би в рази більше користі, мені так здається.

Крім Хенкса, який не відступає від свого улюбленого типажу «літній Форрест Гамп», у фільмі знялася тітонька по імені Айєлет Зурер - в «Точці обстрілу» вона грала терористку. Зовнішність у неї характерна, але виступила вона просто ніяк - у славному стилі «пластмасовий манекен». Підступного камерарія зіграв Еван МакГрегор - гарненько, але знову невиразно. Найкраще вийшов кардинал Страус - Армін Мюллер-Стал, я його запам'ятав по «Пороку на експорт», він грав російського єврея-бандита Семена.

А про якусь там «вірогідність» зображуваного говорити, звичайно, не варто - та й не будуть. Тут по-перше немає особливо лютого Зривання Покривів, а по-друге католицька церква показана з належною повагою. Тому виступів фанатиків на показах не передбачається.

Разом – досить-таки пристойний пригодницький фільмець, Індіана Джонс на новий лад. Підземелля, загадки, таємні суспільства, вбивства й «убивця-садівник» в асортименті. Цілком можна подивитися.