Неймовірно захоплююча історія, заплутаний сюжет, який в одну мить переносить нас з одного світу в зовсім іншій, кидає з однієї крайності – в іншу. Історія кохання, історія дружби, щастя й горе, кохання й ненависть…Фільм «Ефект Метелика», як не крути, вийшов надзвичайно гарним строкатим букетом, в якому намишано всього потроху, але при цьому не відчувається ні зайвого пафосу, ні химерності.
Так от тільки не все так просто…Цікаво, вас цей фільм зачепив так само, як і мене? Коли після перегляду хвилин двадцять твоя свідомисть перебуває начебто в якійсь ями й разом з відчуттям, що ти тільки що подивився шедевр, виникає почуття дзвенячої порожнечі.
Як і у випадку з вином, емоції повинні перебродити для того, щоб їх можна було остаточно зрозумити, розставивши по поличках.
Звичайно ж доводилося читати не раз про те, що «життя – це пісок (або вода, кожний письменник любить додавати в цьому мисці щось від себе, намагаючись показати, як він глибоко переосмислив цю фразу, яка вже стала банальністю), який ти намагаєшся схопити руками, але він незминно прослизає крізь твої пальці». Звучить у загалом красиво, але те, з якою шокуючою ясністю у фільми «Ефект Метелика» показано щире значення кожної секунди - просто разюче. Моментально в голові виникають начебто в діафільми картинки з минулого, які ти б зминити, і починаються болючі питання про загублені можливості, які колись ти не ставив перед собою настільки гостро.
Що тут казати, всі ми не ідеальні: так і не підійшли до тієї дівчини, так і не записалися на той конкурс, так і не спробували себе в тому або іншому мистецтві…І якщо раніше в когось було відчуття, що наше життя – ріка, яка розмирно тече по заздалегідь визначеному руслу, будьте впевнені, фільм «Ефект Метелика» все зминить.
Це лише основний шокуючий момент у цьому фільми. Останній фінальний штрих, «Ку де грас», який вбиває нас наповал – одкровення, що любов і щастя не завжди йдуть по життю, взявшись за ручки. Як там писав Річард Бах в «Месії»? Просто роби те, що тобі подобається й будь щасливий? Глибоко, звичайно, сказано, але чомусь мені здається, що ця фраза – лише рожеві окуляри, купувати які кинутися в книгарнях домогосподарки.
А от роль кожного кроку в житті, відповідальність перед друзями й близькими, ідея, що кожний твій жест, кожне слово відіб’ється на всьому твоєму житті - це правда. Звичайно, ця моя особиста думка, я можу помилятися, та й сама назва цього судження, «теорія хаосу», не схожа на те, що викладають сидячим за церковними лавами, але... Мало що в житті зробило на мене настільки сильний ефект, як цей «Метелик», один змах крил якого може кардинально зминити все життя.
