Рецензії наПрогулянка висотою (2015)

Реклама иногда полезна. И я сейчас говорю не о роликах, которые ежедневно и еженощно крутят по ящику. Я о тизерах, что предлагают зрителю в кинотеатре перед показом картины, на просмотр которой он пришёл. Именно таким образом я и узнал о скорой премьере фильма «Прогулка» (перед просмотром «Марсианина»). Собственно, для меня ролик стал неожиданностью, ведь я не всегда регулярно захожу на один из любимых сайтов (ага, именно тот самый, где мой дорогой читатель лицезреет сию заметку), дабы почитать всякие новости. Вот и упустил рецензию мадемуазель Лены Стрельбицкой, где рассказывается про кино. Теперь настала и моя очередь черкануть несколько строк после посещения кинотеатра.

Во-первых, фильм основан на реальной истории. И это не просто красивая подпись. Я специально после просмотра картины поинтересовался - да, было дело. Некто Филипп Пети (его в фильме сыграл расовый еврей Йося Гордон-Левитт) совершил один великий поступок. А многие и слыхом о французе раньше не слыхивали, если бы не фильм. Хотя... зрителей было очень мало в зале, народ ведь не очень любит байопики (буржйское сокращение от "biographical picture"). Но вы только представьте себе: человек прошёл 45 метров по канату, протянутому на высоте более 400 метров!!! Пройти 45 метров на высоте 400 метров!!! Ну это всё равно как если бы Фёдор Сумкин прошёл поперёк Средиземья и выбросил бы злосчастное кольцо в недра Ородруина где-то на 10-й странице первой книги трилогии. Просто взял и сделал! В первой книге! На 10-й странице!

Во-вторых, я ненавижу французский язык. Вот всеми фибрами своей души. На генетическом уровне. Именно потому изучал аглицкий и немецкий... Но... В любом правиле бывают же исключения. Так и здесь. Мадемуазель Шарлотта Ле Бон (канадка, комсомолка и просто красавица, но по имени также расовая француженка) играет коренную парижанку под именем Ани (ударение на последний слог - Franzosen...) и возлюбленную Филимона (как оно было в реальной жизни - не интересовался принципиально). Так вот... Я б женился. На мадемуазель Шарлотте, понятное дело. От её французского произношения я... ну... как бы я уже совсем не я :).

Парле ву франсе? Нон? Тогда мы едем к вам :). Это если кратко.

В-третьих, der Romantiker lebe innen mir! А посему - особо трудно давались переживания... Нет, я сейчас не о том, что мадемуазель Шарлотта/Ани досталась не мне, но о своей боязни высоты. Акрофобия. Вроде таким образом всё это действие обретает научное название. Итого, просто сидя в зале и смотря во всякие 3D-очки, натурально падал каждый раз в землю, когда камера поворачивалась. Кресло... дрожащая рука подносит ко рту чашу с алкоголем и... радость! Искренняя радость, что именно сейчас не я нахожусь на канате. Атмосфера - наше всё! 3D - forever!

В-четвёртых, фильм совсем не театра двух актёров. Таки нет. В роли некоего папы Руди (вдохновитель и покровитель главгероя) отметился ещё один расовый еврей: Беня Кингсли, толковый товарищ, кстати. Ну и до кучи набросали целый сонм всяких разных молодых личностей. Эти все молодые личности создавали движение. Движение вокруг главгероя и его героини, понятное дело. Была там пара-тройка примечательных людей, коих не могу не упомянуть - это Джефф (Сезар Домбой), Жан-Пьер (Джеймс Бэдж Дэйл) и Барри Гринхаус (Стив Валентайн). Все на своих местах и даже юмор имеет место быть - художественное кино, как-никак!

В-последних, режиссёр - всем известный товарищ Земекис, подаривший нам следующие шедевры: "Кто подставил кролика Роджера", "Роман с камнем", "Форрест Гамп", "Изгой", трилогию "Назад в будущее", а также всякие другие добротные и годные к просмотру фильмы... Режиссёр - Роберт Земекис! Точка.

Краткий итог: дорогие читатели, бегите все сломя голову на просмотр! Пока что это самый впечатлительный для меня фильм осени 2015-го. Правда, не ожидал, но случилось! Расскажите лучше о просмотре и впечатлениях ;).

Вежі Всесвітнього торгового центру викликали у людей, які вперше побачили їх, різні емоції. 110 поверхів, які тягнуться вгору, ніби зникаючи в хмарах... Пройти повз і не здивуватися такій архітектурній споруді практично неможливо, особливо, коли ти – артист-канатоходець, який шукає щось таке, що дозволить йому здійснити переворот. Вони миттєво зуміли зачарувати Філіпа Петі, який вирішив пройтися по канату з даху однієї башти до іншої, незважаючи на те, що це було надзвичайно небезпечно і, до того ж, незаконно.

У 2008 році вийшов один цікавий документальний фільм «Канатоходець» про найзнаменитіше в світі звершення канатохідця Філіпа Петі, який пройшов по канату з однієї башти Всесвітнього торгового центру до іншого. Згодом фільм отримав «Оскара», звернувши увагу кінематографістів на цю диво-історію. І за неї взявся сам Роберт Земекіс, який подарував нам не одну чарівну кінокартину. В основу свого фільму він поклав все ту ж автобіографічну книгу Петі «Дотягнутися до небес» і втілив її в незвичайному байопіку про одного з найбільш неординарних артистів, що коли-небудь ходили по нашій планеті.

Підкорений в дитинстві виступом циркових еквілібристів, Філіп Петі загорівся бажанням самому стати канатохідцем, але ні батьки, ні його вчитель тато Руді (у блискучому втіленні Бена Кінгслі) не передбачали, як високо його закине таке захоплення. Одна фотографія з архітектурного журналу змінює все його життя, і ось все, про що він може думати, – це Нью-Йорк з його новими вежами-близнюками, і як пройтися від однієї до іншої по канату. Божевільний? Геній? Так і так. Тільки божевільний і справжній сміливець міг придумати такий трюк, а геній і майстер – втілити.

Каліфорнієць Джозеф Гордон-Левітт, як не дивно, став дійсно чудовим вибором для втілення французького канатохідця. У цьому фільмі актор, майстерно перевтілившись у Петі, та що там перевтілившись – він став своїм персонажем, дійсно виріс над самим собою. Це один з найяскравіших образів його фільмографії на сьогодні, і його канатоходець залишиться таким і в майбутньому. Дві номінації на «Золотий глобус» у Гордона-Левітта вже є, тепер, можливо, «Прогулянка висотою» принесе йому навіть щось більше за настільки привабливого, харизматичного віртуоза-мрійника, що здійснив нездійсненне.

Опинившись на канаті, розміщеному на висоті 110 поверхів, Петі буде змушений розраховувати тільки на самого себе. Але поки він туди не добрався, у втіленні цього задуму йому потрібні помічники, а точніше – спільники, адже, допомагаючи Петі, всі вони ризикують бути заарештованими. Тут Філіпу не обійтися без милої серцю дівчини Анни, яку зіграла нова на світовій арені останні роки Шарлотта Ле Бон, і фотографа Жана-Луї (Клеман Сібон, кому в підсумку треба увічнити в знімках настільки великий прорив. Гарні тут також Стів Валентайн з цими розкішними вусами і Джеймс Бедж Дейл, але більше всіх серед них захопив Джеф, який боїться висоти, у виконанні Сезара Домбоя. Наважитися поглянути своєму найгіршому страху в обличчя міг тільки найвідданіший друг.

В «Прогулянці висотою» незвичайна не тільки сама історія, що показує, як артист виходить за рамки можливого і творить щось легендарне, дивовижне і надихаюче, але і форма, яку режисер вибрав для її втілення. Ми не тільки бачимо, але й чуємо про життя Петі, що веде до її кульмінаційного моменту, з його ж уст. Своїми періодичними зверненнями до камери Гордону-Левітту вдалося стерти межу між тим, що відбувається на екрані і глядачем.

Фільм не тільки є кінематографічним пам'ятником неймовірному вчинку Петі, але і в значній мірі триб'ютом тим самим вежам-близнюкам, які його надихнули на це. Він з таким захопленням і любов'ю про них говорить весь фільм, та і показані вони тут у всій своїй величі, навіть не зовсім завершені, що хочеться побачити їх наживо, постояти на оглядовому майданчику, але на жаль... Ми всі знаємо їх долю. Тільки Земекіс, як і Джеймс Марш в «Канатоходці», вирішив не затьмарювати людський тріумф. Він просто віддав честь вежам-близнюкам.

Приголомшлива історія залишає в душі враження, що все можливо, якщо до цього прагнути всупереч всьому, і знайшла втілення в не менш приголомшливій кінокартині. Фінальний епізод безпосередньої прогулянки Петі по канату – один з найбільш захоплюючих моментів кіно цього року. Кращий фільм Земекіса з тих пір, як вийшов «Ізгой» з Томом Хенксом.

Для здійснення деяких подвигів деколи потрібна нездійсненна на перший погляд мрія, дві висотних будівлі, трос, жердина для балансування, хоробре серце і підтримка не менш божевільних друзів. Адже саме так в історію увійшов канатоходець Філіп Петі.

P. S. Самому Філіпу Петі «Прогулянка висотою» припала до душі.