Двоє в космосі
Міжзоряна подорож тривалістю у 120 років, під час якої ви перебуваєте в стані гіперсну, а після прокидаєтеся на абсолютно новій планеті, яка лише почала розвиватись, звучить досить захоплююче. Але що ви будете робити, якщо ваша капсула вийде з ладу, ви прокинетеся на 90 років раніше і виявите, що всі інші все ще сплять солодким сном?
Один з найбільш багатообіцяючих голлівудських сценаристів останніх років Джон Спейтс, що працював над «Прометеєм» і «Доктором Стренджем», написав історію про двох закоханих, які опинилися єдиними, хто прокинувся на ціле життя раніше їх прибуття космічного корабля «Авалон» на іншу планету. І відправити глядача подорожувати разом з ними на цьому несправному зорельоті по просторах всесвіту вирішив режисер Мортен Тільдум, номінований на «Оскар» за «Гру в імітацію».
«Пробудження», вірніше «Пасажири», але в українському прокаті їм вирішили дати назву з часткою екшену, починається як неспішна космічна подорож на кораблі, де все начебто продумано до дрібниць. Захищений силовим полем «Авалон» борознить силами свого ядерного реактора зоряні простори, але, як відомо, на кожну силу завжди знайдеться інша сила. Або метеоритний дощ, про функції обльоту якого десятою дорогою чомусь творці «Авалона» не спромоглися подумати. На кораблі трапляється купа помилок, і ось раніше запланованого часу прокидається інженер Джим, який тут же приходить в жах. Він не може знову увійти в стан гіперсну, як не може дожити до приземлення корабля, приречений блукати по всім його чудесним, начиненим останніми технологіями і розвагами відсікам в компанії самого себе. Джим місяцями сходить з розуму від самотності, як раптом до нього передбачуваним сюжетним ходом приєднується письменниця Аврора, в яку він закохується.
Звичайно, пробудження йде в розріз з планами, вони не побачать ту нову планету, що розвивається, але, як каже тут андроїд Артур, не факт, що вони були б щасливі, якби були там, де хотіли. Та й сам план Аврори полетіти на іншу планету, пожити там рік і повернутися назад, знову провівши 120 років в гіперсні, здається мало здійсненним. Адже за всі ці 240 років може статися що завгодно, а ти можеш навіть не прокинутися, коли щось піде не так. А, знаючи нашу історію, щось напевно піде не так.
Кінокартина з усіх сил тримається на плаву завдяки спецефектам і акторам, оскільки сама історія схожа на «Титанік» і не в кращому сенсі. Був би це не Кріс Претт з його чарівністю, то його Джима можна було б прийняти за маніяка, вже дуже він виглядає здичавілим за рік самотності. І в його очах раз у раз миготить щось нездорове. Він інженер, що подорожує з Землі на іншу планету, невже у нього немає жодної ідеї, над якою він зміг би працювати на борту «Авалона»? Дженніфер Лоуренс же дуже переконлива в образі панікуючої Аврори, яка практично постійно знаходиться на взводі, незважаючи на залицяння Джима. І у її героїні у цьому закритому просторі посеред відкритого космосу теж проявляються симптоми психічного розладу. Наприклад, коли вона дізнається, що зробив Джим, то зовсім злітає з котушок, після чого кілька сцен з нею нагадують справжній трилер. Якби ця історія була написана в цьому жанрі, не прикидаючись посередньою мелодрамою, то дивитися «Пробудження» було б набагато цікавіше.
Порадувала поява на екрані Лоуренса Фішберна в образі капітана корабля, але його герой отримав несправедливо мало часу. Зате Майкл Шин тут зіграв одного з найчарівніших андроїдів в історії кіно. Джим постійно скаржиться йому на своє самотнє життя, хоча перед ним прекрасний співрозмовник, в чий бар хотілося б повернутися.
Дивуючись при перегляді всім чудесам шикарного високотехнологічного корабля «Авалон», так і хочеться потрапити туди, і ціле життя на його борту зовсім не здається таким вже жахливим вироком, як довгий час вважають Джим з Авророю. На «Авалоні», здається, є все для захоплюючою і довгого життя, включаючи скафандри для прогулянки у відкритому космосі. Ви тільки уявіть, що ви летите вперед до зірок, а за вікном постійно змінюються космічні пейзажі, від яких захоплює дух. Та більшість людей, живучи на планеті, не побачать і не переживуть і сотої частки того, що відкриває перед людиною «Авалон». Чого ж не вистачає цим Джиму і Аврорі? Все просто. Вони придумали собі, що повинні опинитися на іншій планеті, і що б прекрасне з ними не відбувалося тут і зараз, вони просто цього не бажають помічати.
Найбільшим проломом в сюжеті «Пробудження» є місце дії історії – сам корабель «Авалон». На перший погляд, він виглядає за останнім словом техніки, де все продумано до дрібниць... крім надзвичайних випадків. А на борту 5 тисяч пасажирів, плюс екіпаж, і всі вони до єдиного находяться в стані гіперсну. В барі працює робот, якого часом не відрізнити від людини, а про корабель дбає тільки головний комп'ютер і пару десятків роботів-пилососів. Навіть на «Прометеї» був Девід, який не тільки міг розливати напої. Не кажучи вже про відсутність хоч якоїсь «рятувальної шлюпки» і абсолютно нереалістичного ремонту корабля головними героями. І розв'язка тут затягнута, адже відразу зрозуміло, що вони обидва повинні бути разом і жити собі щасливо до кінця своїх днів на «Авалоні». О, і шкода, що вони не додумалися народити собі пару дітей. Коли діти підросли б, то вибрали б собі пару серед сплячих і повторили б історію своїх батьків. А потім їх онуки, нарешті, добралися б до тієї далекої планети, куди так прагнули потрапити їх дідусь з бабусею.
Це вам, звичайно, не «Гравітація» і не «Інтерстеллар», але якщо ви дуже любите космос, то все-таки затримайтеся в кінозалі, щоб подивитися титри, особливо в 3D. Сподобається вам історія Джима і Аврори, чи ні, то така справа, але ці шикарні космічні види варті вашого часу.
Вирушаючи в міжзоряну подорож довжиною в 120 років, придумайте на всяк випадок, що будете робити, якщо прокинетеся на ціле життя раніше.
