Барракуда (1997)Barracuda

По суті, фільм для двох акторів, виконуючих ролі хижака і жертви. Іронія закладена як в самій ситуації, так і, головним чином, в психотипах персонажів. Сюжет зводиться до наступного: молодий чоловік, що тільки-но в'їхав в нову квартиру, приходить знайомитися до сусіда - привабливому старикана і... потрапляє в лапи божевільного маніяка. Протягом півтора годин екранного часу він різними способами намагається вибратися з полону, терпляче зносячи всі витівки самотнього божевільного старого, аж до фізичного насильства. Третій персонаж картини - картонний муляж молодої дружини божевільного сусіда, завдяки акторському таланту Жана Рошфора, поступово перетворюється на якогось цілком живого диктатора, від якого нібито залежить настрій старого. Перипетії фільму викликають, зрозуміло, жалість до страждаючого персонажа, проте іронія в тому, що жертва не просто страждає, а якось, здається деколи, не без мазохістського задоволення. Насправді, здоровий молодий хлопець - і не може справитися з 70-річним пенсіонером. Проте головна іронічна роль в цій стрічці відводиться все ж таки не жертві, а насильнику. Блискуча гра Жана Рошфора, одного з найпопулярніших французьких кіноакторів останніх чотирьох десятків років, дозволяє йому сумістити абсолютно різнопланові образи в одній ролі і тим самим наочно представити глядачу справжнього шизофреніка, тобто людину, страждаючу роздвоєнням (а в даному випадку і розлад) особи. Рошфор грає одночасно і заможного неодруженого, і що зневірився від самоти старого, і танцюриста, прихильника і послідовника знаменитого Фреда Астера, і жорстокого непередбачуваного садиста - справжню барракуду, морську щуку, що полює разом з акулами і здатну нападати на людей.