У відсутність свіжих цікавих фільмів, взявся за фільми більш старі. Одним з перших потрапив під руку фільм «Сукупність брехні» (Body of Lies) з Ді Капрієм. Порадив фільм Веталь, а він все-таки щось розуміє у фільмах. Плюс режисером був сам Рідлі Скотт, що вселило надію на видовище. Навіть, я б сказав, осмислене видовище, от.
Фільм, між іншим, 2008 року, розповідається в ньому про терористів, Близький Схід, доблесні американські спецслужби й іншу актуальну хрінь. Про роботу спецслужб ми вже недавно дивилися в «Королівстві» Пітера Берга, зараз настав момент подивитися, що на цю тему нам хоче сказати Рідлі Скотт.
Сказати ж він хоче наступне: десь у Йорданії працює спецагент ЦРУ Роджер Ферріс (Ді Капріо). Він полює на міжнародного терориста на прізвисько Аль-Салім, який сіє паніку й жах по всій Європі - спочатку підірве квартал у Манчестері, потім знесе ринок в Амстердамі, потім ще щось. Аль-Саліма, звичайно, потрібно знайти й знешкодити, поки він зопалу не накоїв усякого. Цим саме й займається агент Ферріс.
Взагалі, як я подивлюся, весела служба в ЦРУ - спочатку щосили вирощували всіх цих бенладенів і салімів, допомагали боротися проти СРСР, тепер їх не менш люто ловлять. Незабаром, напевно, почнуть виховувати нових терористів, щоб вони допомагали боротися зі старими. І так нескінченно. Уміють хлопці зайняти себе роботою.
Наш Роджер саме такий - він працює постійно. Не зовсім, щоправда, зрозуміло, чим саме займається цей агент, увесь час, що нам його показують, він або їздить по запорошених дорогах і розмовляє арабською з похмурими бородатими чоловіками, або сидить за столиком у кафе, дивиться по сторонах і про щось говорить у телефон.
Зовсім, до речі, забув сказати - тут у Ді Капрія розкішна окладиста борода а-ля рюсс. Шанувальниці безсумнівно оцінять.
На жаль, у бравого Ферріса є не тільки шанувальниці, але й безпосередній начальник - сволотний мелірований мужик на ім’я Ед Хоффман (Рассел Кроу). Еду постійно потрібні найсвіжіші розвідзведення від працюючого дні безперервно Ферріса, про що він йому безупинно тлумачить по телефону. А сам у цей час або проводить дні з дітьми на спортмайданчику, або штовхає цинічні промови про безпеку й боротьбу з терором самому Президенту США.
І одного чудового дня Ферріса осіняє: а чому б, для того, щоб вийти на негарного Аль-Саліма, не організувати свою власну терористичну мережу? Саме собою, віртуальну, з підставними банківськими рахунками, зверненнями до народу, цитатами з Корана й іншою статусною біжутерією. Чи може бути, що Салім захоче поспілкуватися із братами по зброї? А тоді його вже й взяти можна. На роль активних членів угруповання Ферріс, не сумніваючись, підписує знайомих арабів та йорданців. Підписує, саме собою, втемну.
І хай звершиться правосуддя!
Чесно кажучи, з фільму я виніс усього одну нескладну думку: Америка може дозволити собі абсолютно все. Можна страхом вербувати собі прихильників, можна обманювати, можна катувати, можна кидати своїх в біді - можна все що завгодно. Якщо, звичайно, це в інтересах цитаделі демократії. Саме цим займається по фільму наш головний позитивний герой.
Показано, щоправда, що він не зовсім упевнений у правильності своїх дій - але, сумніваючись, не перестає діяти згідно вказівкам вищестоящого начальства. Така от американська ретельність.
Акторські роботи гарні. Ді Капрій багато лається, непогано зображує муки совісті й активно махає бородою. Кроу цинічний і незворушний, він вагомо роняє карбовані фрази й палить сарказмом - сволота сволотою. Манерою поводження й гостротою спостережень, до речі, сильно нагадав Траволту з «Меч-риби», тамтешнього злого генія Габріеля Шира. Також дуже сподобався Марк Стронг («Зоряний пил», «Рокнрольщик») у ролі голови йорданської контррозвідки - вийшов такий арабський денді.
Але, скажемо прямо, акторські роботи - ледве не єдине гарне, що є у фільмі. Сюжет новизною не вразив, розвиток його інакше як сумбурним і не назвеш. Результат лав-сторі Ферріса й медсестри проглядався з моменту її (сторі) початку - відразу було зрозуміло, що її не просто так в сюжет ввели, а з метою. Терористи нудні, катування нецікаві - ізюминки, вважай, що й немає.
Про вірогідність показаного я не кажу - зрозуміло, що фільм, де йорданський контррозвідник вимагає в црушника розповісти йому всю правду, а начальник ЦРУ відпускає найціннішого свого співробітника на вільні хліба на першу ж вимогу, серйозно сприймати неможливо. З іншого боку, там неначебто й завдання такого не стояло - вірогідно показати роботу ЦРУ на Близькому Сході. Але яке все-таки завдання було в режисера, з'ясувати так і не вдалося, що засмутило.
Бойова частина картини також не вразила. От вибух на початку був непоганий, так (до речі, зав'язкою фільм теж сильно нагадує «Меч-рибу»), а все інше якось мляво. Зрозуміло, що акцент тут повинен був бути зроблений не на бойовці, а на буднях роботи розвідуправління, але оскільки будні теж показані досить мутно, то куди, власно, дивитися у фільмі - неначебто навіть і неясно.
У цілому фільм досить середнячковий і непримітний. Що дивно для режисера рівня Рідлі Скотта. Згадуване вище «Королівство» виглядало значно бодріше. Власно, і скоттівський же «Чорний яструб» 2001 року виготовлення був краще. Що майстер хотів сказати своєю «Сукупністю» - так і залифшилося загадкою.
