З інтересом очікував виходу на екран (широкий, і в кого як) фільму «Вовкодав». По-перше, фільм російський, що вже одночасно насторожувало й вселяло деяку надію. По-друге, жанр фільму визначається як «фентезі», що знову ж таки незвичайно - фактично, це перший фентезійний фільм для російського кіно. Ну й по-третє, фільм поставлений за мотивами однойменного роману Марії Семенової. Там, власно, їх декілька було романів, присвячених Вовкодавові. Даний фільм, як легко здогадатися, поставлений за першим із них.
Скажу відразу - книжку про Вовкодава я читав. Із цікавості, і тільки першу. Для загального ознайомлення. Знову ж, сказати, що вона справила на мене якесь величезне враження, не можна - до моменту читання я вже був великим дяденькою і непогано вмів відрізняти талант від пропаганди. Але й назвати книжку поганою теж було не можна - за винятком явного й клінічного закосу в фемінізм і кількаразової демонстрації главгероєм повної відсутності здорового глузду (див. «жіноча логіка»), книжка була написана добротно. Але, як вже було сказано, залишила байдужим, і продовження читати я не став. І жодного разу з тих пір не пошкодував. «Осінній Лис» Скірюка був неначебто бодріше й цікавіше, особливо перші книги.
Появі фільму за книгою не передувала масштабна рекламна кампанія. Це зрозуміло - грошей у творців не вистачило. Тому всілякі критики із числа недолітків, які не закінчили школу, негайно напророкували фільму голосний провал. Це ж очевидно, стверджували вони, що вийде повний відстій - ще гірше «Володаря перснів». Що, зрозуміло, особливо кривдно, оскільки не менш очевидно, що по художній цінності «Вовкодав» на сто порядків крутіше «Володаря». Загалом, читаючи дані прогнози, я часом заливисто реготав - настільки спритно й дебільно було написано. Але дочекавшись виходу фільму, проте, зірким оком його подивився. Точно кажу, всі дві години двадцять хвилин.
За фактом перегляду варто сказати ось що: дивитися фільм було безумовно цікаво, але не дуже й не завжди. Фільм має як ряд достоїнств, так і аналогічний ряд недоліків. Чому так? Відповідаю - це нормально. Для розуміння причин нормальності варто уважно перечитати три пункти з першого абзацу. Кіно російське - ми ще не навчилися робити якісні фільми світового класу. Кіно фентезійне - ми ще не навчилися робити гарне фентезі, це перша спроба в жанрі. Кіно за книгою - ми ще не навчилися робити гарні екранізації. У нас ще все спереду.
Порівнювати ж дане кіно з «Володарем Перснів» режисера Джексона може тільки важко укушений на всю голову хворий бездарний ідіот (с). За «Володарем» - триста мільйонів доларів бюджету й величезний досвід створення касових, якісних фільмів з купою спецефектів. За нами - десять мільйонів (що для нас однаково незвичайно багато) і неповний десяток фільмів, від яких не тягне плюватися, причому більша їхня частина зроблена за останні три роки. Ну, можна ще зрівняти «Великий диктатор» і «Матрицю», і зробити висновок про повну профнепригодність Чапліна - спецефектів мало, операторська робота не дуже, актори кривляються недостатньо сильно. Тільки навіщо? Звідки це дурне прагнення представити будь-який російський фільм як «наша відповідь Мерседесу»? Незрозуміло.
Разом із тим, варто визнати, що недоліки типу невиразного сюжету присутні в «Вовкодаві» у всій вроді, і гризуть нас на протязі всього фільму страшним погризом. От перші п'ять хвилин фільму - на дерев'яний хутір в степу налітають десять вершників, спалюють його й вирізують всіх жителів. Другі п'ять хвилин - страшний волохатий мужик з моторошним монстром на плечі, який пищить, йде до замку, що стоїть на скелі. Ось він лізе по стрімкій стіні. Ось він хмуро тупотить по зарослим павутиною висячим сходам замка, причому внизу щось явно й добре горить. Цікавий замок. Може це й не замок зовсім, а котельня? От він зустрічає в замку актора Домогарова. Домогаров одягнений у довгу перуку й бороду, на вигляд - чисто Гришка Распутін. Страшний волохатий мужик вбиває актора Домогарова й вибирається із замка, прихоплюючи двох супутників - перелякану дівку й сліпого діда в сивій кошлатій перуці. От приблизно з тим же ступенем логіки розвивається більшість подій у фільмі.
І ви думаєте, це справляє погане враження? Так, це справляє погане враження. Але аж ніяк не настільки погане, щоб кинути перегляд фільму й забути про нього як про кошмарний сон.
Багато хто сильно лаялися на оператора - мов, він погано знімав. Ну, я не знаю, я сам знімаю трохи гірше, а тому не вважаю за можливе ганьбити роботу цього товариша. Природні плани, вважаю зняті розумно. Сходи, заходи - все це є, і є красиво. Так, це не Джексон, але для нас - явно вище за середнє. Постановка боїв - якісна, махають мечами як треба, рубають усіляке, волають різне. Всі, хто повинні бути брудними й немитими - брудні й немиті. Піде.
Акторська гра з гарного боку себе не показала. Виконавець головної ролі (Олександр Бухаров), крім тих моментів, коли він мовчить і похмуро дивиться на навколишнє (відмінно вийшли!) справляє тяжке враження. Наскільки пам'ятається, він театральний актор. Це відчувається, розмовляє розмірено, дивно артикулюючи, чисто юнкер з інституту шляхетних дівиць, а не колишній раб і запеклий вбивця. Інтонаціями вразили всі актори без винятку, повна впевненість, що вони перед зйомками довго й наполегливо дивилися поперемінно передачі Віталія Вульфа й Едварда Радзинського, настільки круто. Часом відчуття, що японський фільм дивишся. Ну й за змістом приблизно сходиться. Особливо вразила мати Кендалат у виконанні Наталії Варлей - вона з такою переконаністю повторює приспів «Світом править кохання», незважаючи на те, що перебіг фільму впевнено доводить зворотне, що навіть хочеться їй повірити. Але не можна.
Компутерна грахвіка мені особисто сподобалася. За фільмом її особливо не було, можна хіба що згадати момент із замахом на вбивство кнесінки (переглядав кілька разів, дуже сподобалося), але проте наприкінці інженери людських душ розгорнулися на всю широчінь й задули настільки люту битву добра й зла, що моє шанування. Виглядає дуже симпатично, мене вразило. Ще непогано виглядає момент зі спогадами про каменоломні - там застосували хитрий фільтр, типу сепії, але симпатичніше.
Окремо варто торкнутися питання про запозичення з інших фільмів, з того ж «Володаря перснів» у першу чергу. Ага, є таке. Пейзажі трохи схожі (хоча одне знімали в Новій Зеландії, а інше в Словаччині), замок Людожера - один в один вежа Сарумана, каменоломні - це саруманові ж цеха, і так далі. Ага, натурально. І чого? Відкрию страшну таємницю - після того, як в 1977 вийшли перші «Зоряні Війни», все - всі! - режисери стали робити космос «як там». І між іншим, дотепер роблять. А після фільму «Чужий», який вийшов в 1979, ним були затверджені й донині діючі загальні стандарти фільму жахів. Що, звичайно, невтямки малолітнім експертам з питань плагіату. Так що докори у вторинності - вони повз каси, це не вторинність, це використання наявних наробітків. Що, до речі, радує, люди не задирають губу вище голови зі словами «російське фентезі - найсамобутніше, і нам ніхто не указ», а працьовито копіюють те, що до них придумали старші й більш успішні товариші.
Музика - не знаю, хтось там у рецензіях гнав на композитора Рибнікова - ідіть всі гуляйте. Музика як музика, саме для фентезі. Підіть послухайте як у фільмі «Щось» (The Thing) Морріконе зварганив саундтрек за допомогою двох струн на бас-гітарі.
І що я скажу наостанок? «Мерседес», як говориться, поки що не вийшов. Але фільм, незважаючи на всі свої численні огріхи - зійде. Для першого російського фентезі - цілком собі на рівні. На DVD буду брати обов'язково.
