Щось давненько не брав я в руки шашку! І не писав літературних стилізацій. Але це, загалом, цілком зрозуміло - не було гідних жертв. А жертва - це майже як супротивник. Жертва повинна бути повнокровною, почасти сильною, досвідченою й знаючою. Тільки тоді жертва може вважатися гідною. Тільки тоді стилізація виходить вдалою. Тому подивився я задумливо по сторонах, і вирішив стилізуватися цього разу під відомого кінокритика, людину й пароплава - Алекса Екслера. І фільм, загалом, попасся підходящий - «Мій кращий коханець» з Умою Турман і Меріл Стріп. Так що - потрохи, почнемо.***Епіграф: "Психотерапевт - це 1024 психогігапевта..." - з міркувань кота БатонаЩе епіграф:"У вірші "Атибати, йшли солдати", "атибати" - це олбанське дієслово." - зі спостережень кота БатонаІ ще один:"Гальванічний опір - це повстання батарейок". - гіркий досвід кота Батона.Був спекотний весняний ранок - сонце, розрізане білими пластиковими жалюзі, рівними смужками падало на підлогу робочого кабінету Сюзанни Тодд. Сама продюсерша сиділа й задумливо жувала давно прострочений Орбіт без цукру й холестерину. Перед нею ніяково тупцював Бен Янгер - молодий, але (з чуток) талановитий режисер.Сюзанна дожувала жуйку й смачно сплюнула її за вікно. Зовні донеслася нецензурна лайка.- Взагалі це не мій профіль, - нарешті сказала продюсерша.- Сюзі, ну зрозумій ти... - благаючи повторив Бен. - Відмінна комедія, буде, чисто для сімейного перегляду, бюджет - ось тобі, плюнути й розтерти, а бабок відіб'ємо як треба. А?- Кому Сюзі, а кому й Сюзанна Валеріївна, - вдало пожартувала Тодд, і присутній Бред Дженкель теж трохи посміявся. - Добре, валяй, що там у тебе.- Відмінний сюжетик, просто блиск! - зайнявся Янгер. - Там, типу, любовний трикутник - дві тітки й хлопець. Причому одна з них - мати цього хлопця.