Гена - програміст по покликанню і хакер по життю. Він хороший хлопець, але у нього реальні проблеми. Його кинула кохана дівчина, його "пасуть" бандити і висліджують спецслужби. Врятувати його може тільки диво, і воно, звичайно ж, трапляється. В житті Гени з'являється Хоттабич - джинн, який відмотав декілька тисяч років ув’язнення в одиночному глеку. І тепер готовий виконати три будь-які бажання свого визволителя. Але у старого джинна свої труднощі. За ним полює його давній ворог - Шайтанич. Він вже заволодів глеками з дванадцятьма іншими джиннами. Хоттабич - тринадцятий і останній. Якщо злому чарівнику вдасться його дістати він стане всемогутнім і наступить тотальний game over. Рятуючись від своїх ворогів, Гена і Хоттабич літають на килимі-літаку, що поїла говоряча моль, над Червоною площею, подорожують в мережах Світової Павутини і практикують магію: перетворюють людей в речі, а речі в людей. Джинн допомагає Гені знайти свою кохання - американку Ені. Фінальна сутичка Шайтанича і Хоттабича відбувається у віртуальному світі 3D-ігор.
Комедії, як і дівчата, бувають різні. Бувають прикольні, смішні, з вогником і вигадкою. А бувають тупі, ідіотські, несмішні. Але є ще - багато хто не знає - і третій, фінальний тип комедій. Це від яких нудить і рве нестримно, і неперетравлена ще в шлунку їжа віялом розлітається по вулицях і перевуличкам. Цей самий третій тип я й мав щастя подивитися третього дня. Називалася комедія третього типу незатійливо - }{oтт@биЧ. Або, якщо трохи нормальніше, тоді - «Хоттабич».
