Подивився от тільки що нарешті фільм «Жерсть». А то в нас в універі вже два місяці висить оголошення, що в «Довженко» у квітні йшов фільм «Жерсть», а я цього оголошення не бачив і тому фільм не дивився. Ще він довго лежав у нас на сервері, але в поганій екранній якості, а я вирішив зрештою виховувати титанічну силу волі й у поганій якості фільми не дивитися зовсім. А отут він з тиждень назад перекодувався доброзичливцями з DVD у гарній якості. Отут-то я його й качатав. А сьогодні був в універі, дивлюся - оголошення, те саме, про «Довженко». Треба ж, думаю, але ж мені й Довженко ніякої не потрібний, у мене вдома цей знатний фільм лежить. Прийшов додому з роботи, та й подивився.
Взагалі в перегляду фільмів і, відповідно, у написанні рецензій у мене була відмінна перерва, довжиною чи ледве не у два тижні. Це тому, що a був дуже зайнятий по роботі, і ще закінчували мега-блокбастер «Хроніки Нарнії - Сніжна баба й зоопарк, що втік,». Але от, нарешті, блокбастер закінчив і оцифрував в.avi. Широкі народні маси, що ознайомилися із шедевром, у захваті й, не побоюся цього слова, екстазі, так що хто ще не прилучився - не втрачайте часу. Але мова, власно, отут і не про це. Про що - про це нижче.
Отож, якщо коротко, то фільм «Жерсть» - він відверто ідіотський. Це якщо стисло й по суті. Якщо достовірніше - то читаємо далі.
Початок фільму - вона ж краща сцена. Це про те як смілива, і десь навіть відважна журналістка Марина відправляється на зустріч із небезпечним маніяком. Маніяка грає Гоша Куценко. Грає добре, мені сподобалося, хоча чому він голий, виявилося не зовсім зрозуміло, мабуть, фільм знімався влітку, і Гоше було пекуче. Маринка спілкується з маніяком приблизно секунд сорок, потім Гоше красиво пробивають голову зі снайперки. І це правильно, не хрін отут голим шлятися. А, важлива деталь - дружину маніяка грає Рената Литвинова. Вона ж, зважаючи на все, виступає автором діалогів.
Марина уражена жорстокою суттю своєї начебто б мирної професії, вона сильно обурена й не бажає більше працювати в газеті. Але її підступний начальник Сашко - в, шайтан-гарба! - хитрістю вмовляє коротко, по-журналістськи розслідувати наостанок ще одну справу. Як це в Марини прийнято, про маніяка.
Маринка їде у віддалену підмосковну психлікарню й розмовляє з тамтешнім головлікарем. Головлікаря грає актор Сергій Шакуров, відомий багатьом по ролі злодія Хреста у фільмі «Антикиллер». Отут він, як згадувалося вище, головлікар. Кривлявся зовсім дико, виглядав непереконливо. Насторожив.
Буквально наступного дня після приїзду, маніяк збігає з лікувальної установи. На піймання відряджається красень-мент у ролі актора Олександра Разбегаєва. Камрад Разбегаєв знявся у фільмі «Особистий Номер», де грав сина якогось чеченського міністра, і ще у відмінному фільмі «Грозові Ворота», де він, із зовсім звірячим шрамом на морді, грав покаявшогося бойовика з кликухою Шах. У фільмі «Жерсть» він мені зовсім не сподобався, на мента був зовсім не схожий. От у фільмі «Набережна Орфевр» Жерар Депардьє схожа на тамтешнього мента, а актор Разбегаєв тут - не схожий. Звідси треба логічний висновок, що Разбегаєв - він аж ніяк не Депардьє.
Красень-Мент разом з не зовсім красунею Маринкой шукають психа, що втік, по полях і долам. Як результат пошуків, мента в якийсь занедбаної деревеньці валять божевільні бомжі-байкеры, а Марина відважно скакає в кущі й байкери її не знаходять. У кущах вона сидить всю ніч, на її очах розвертається непросте трудове життя простого російського села - мимо проїжджає викрадена сільськими відморозками машина із трупом нареченої, скакає на бойовому коні дух Термінатора із дробовиком і спецсобакой, нарешті, неквапливо пробігає козел із блискаючими очима. Помічником режисера отут, зважаючи на все, знову виступає Рената Литвинова. Потім трапляється ще багато всякого, Маринку пришибає падаюча з неба машина, примічає маніяк, що втік, у ролі актора Єфремова, у вагоні вкриває від переслідування дух Термінатора й так далі, у тім же веселому, задерикуватому ключі.
Курити треба менше, говорять, сильно допомагає. Якщо ж при всьомі при цьому не курили, мої співчуття, випадок важкий, фактично - неоперабельний.
Закінчується все на тій же мажорній ноті - з Мариною за допомогою магазинної вітрини спілкується дух убитого голого маніяка aka Гоша Куценко. Спілкується хвилини три, несе різну фігню. От і все.
Знято непогано. Атмосферні явища - промені сонця, заходи, світанки, все таке - зроблено красиво. Кольори - яскраві, розмальовані у Фотошопі. Постановка світла - якісна. І взагалі - знімати товариші явно вміють, що є добре.
Погано те, що крім гарної операторської роботи й непоганого звуку - ну, ще музика так нічого вийшла - у фільмі більше нічого немає. Точніше, є, але - погане.
Ідіотські діалоги. Ну от просто ідіотські - іншого й слова-то не підбереш.
Ідіотський сюжет. Дебільний. Товариш Денис Нейманд - це режисер - зважаючи на все, ніколи ніде не вчився, навіть тримісячні режисерські курси при Будинку Прикордонника міста Урюпинска не закінчував.
Ніяка акторська робота. Шакуров, Разбегаєв, Куценко, Лифанов, Єфремов - начебто й непогані актори, а не показали себе взагалі ніяк. Кривляння - інакше не назвеш - згаданих товаришів виглядало вкрай дивно, був здивований.
Головна героїня - акторка Альона Бабенко - не сподобалася. Постійно верещала, кидалася в істерику й іншими способами втручалася в роботу державних структур. Грою акторської, за сформованою традицією, теж не пахнуло.
Разом - якщо порівнювати із цукеркою - брудна прогіркла дрянь із підозрілим заходом і в гарній обгортці. Воно вам треба?
PS: Чому фільм називається «Жерсть» - залишилося незрозумілим. Жерсті там немає й близько, так, млява пародія якась.
