На кілька днів випав з реальності - терміново виїжджав у Харків з акульских справ. А незадовго до цього догледів-таки мега-аніме "Trinity Blood" (ака «Кров триєдності», ака «Кров трійці») від GONZO. Але так виявилося навіть краще - їхав у поїзді, спав і думав, що написати в рецензії. Потім приїхав назад, зжер жменю таблеток від головного болю, відіспався дванадцять годин, і от - nice and friendly, good and prepared, and ready to cooperate.
У міру перегляду багато лазив по форумах, дивився, що там люди думають про дану аніму. Виявилося, що думають усіляке - загалом негативне. Ця точка зору здалася мені таки дивною. Вона мене, як говориться, вбила. Але про претензії всяких там отаку ми поговоримо трохи пізніше, а спочатку введемо товаришів у курс справи.
В далекому майбутньому людство продовжувало успішно розвиватися й розмножуватися, точно як зараз, навіть ще крутіше. Настільки крутіше, що там якось так випадково відбувся Армагедон, у результаті якого все стало значно гірше, ніж було. Наприклад, з'явилися такі, я вибачаюся, вампіри.
Історія замовчує, чи прибули вампіри ззовні, або це нова форма життя, яка виникла після катастрофи. Брешу, звичайно, історія не замовчує, це я замовчую. Так, це нова форма життя, але бацила, що перетворює людину у вампіра, з'явилася саме після Армагедону, і от звідки вона взялася - це вже питання.
Загалом, геополітична обстановка на момент початку мульта така - є Ватикан, який неначебто оплот захисту й віри для всіх стражденних, і підконтрольні йому прилягаючі території (досить невеликі, зазначимо, якщо вже Будапешт - це прикордонна з вампірами територія), і є Нова Імперія Людей, якою керують власно вампіри. Судячи з географії, яка часом проблискує, вампіри контролюють більшу частину Європи (Угорщина, Німеччина, Україна, Молдова), Азію, Близький Схід (згадувався граф Тигрський і столиця Візантії (ака Стамбул)), а також як мінімум Північну Африку (згадується Карфаген, Мемфіс, Луксор). Вампірами, щоправда, ці, з дозволу сказати, люди воліють не називатися, вони придумали собі гарне слово-замінник - Метосера (так в оригіналі, у перекладі, звичайно, вони стали метоселанами).
Відволічемося на п'ятнадцять секунд і скажемо, що мало який отаку розгляне в цьому «метосера» натяк на біблійного пророка Мафусаїла (на англійській Methuselah), відомого своїм довголіттям. Докладніше про біблійні мотиви мультику - потім.
Вампіри, крім бажання жерти кров людей і лютої нелюбові до сонячних променів, ще обзавелися важкою формою націоналізму - вони вважають звичайних людей нижчою формою життя, і ставляться до них з неприхованим презирством. Люди, у свою чергу, не люблять, коли в них п'ють кров, і тому намагаються мочити вампірів в сортирі при всілякій зручній нагоді. Вдається рідко, тому що вампіри значно переважають людей фізично, але на взаємну любов такі відносини обопільно впливають. Приблизно як у росіян з українцями десь. Напевно, в GONZO теж провели таку сховану алегорію.
Плюс, мало не забув, є ще королівство Альбіон (ака Англія). Постійно тримає нейтралітет, не лізе у свари між НІЛ і Ватиканом, але має значний науково-технічний потенціал. Активно відновлює й використовує т. наз. Забуті Технології, тобто те, що було в людства до Армагедону. Про Америку в мультику не слова, з чого ми робимо висновок, що в новому світі Америки немає. О, чудовий новий світ!
Більшість подій серіалу заверчено навколо священика Ватикану Авеля Найтроуда, оперативника спецпідрозділу "AX". Тут ми бачимо чітке прямування за принципом «Професія головного героя», також відомим як Принцип Гобліна: «Для успіху твору, головний герой повинен працювати в правоохоронних органах». Ось товариш Найтроуд саме там і працює. Він успішно зачищає світ від вампірів і іншої нечистої сили. А взагалі, там ще багато народу в "AX" працює, просто Авель спеціалізується саме на вампірах. І не просто так спеціалізується, а він теж - певною мірою вампір. Він, точніше сказати, Круснік Дзеро-Цу, вампір, який жере інших вампірів. І ця його дика крусніковська сутність весь час рветься назовні, і Авель з нею постійно бореться й не пускає. І тому, у своєму людському вигляді, часто виглядає смішно й навіть десь безглуздо.
У принципі, можна перейти вже до питання про вторинність. А разом і відметелити одну з найчастише пропонованих претензій.
Ну отож, претензія перша, вона ж головна - все, намальоване в мультику, воно дуже повторне. Ну, типу Авель - це щось середнє між дядьком із Тригуна, Арукардом (я знаю, що він Алукард, але мені так звичніше) з Хелсінга, і ще кимсь там з «Тригану». Плюс його бос - кардинал Катаріна Сфорца - дуже схожа на Леді Хелсінг із однойменного шедевра. А тому - «Гонзо, вбийте себе ап стіну, ви списалися й споганилися».
Ну що тут можна заперечити? Заперечити, власно, нема чого, діти як звичайно схопили саму суть значення. Навіть немає бажання запитувати щось типу: «Діти, ви про пост-модерн чули? Ви знаєте тезу про «смерть автора»? Ні, не «аффтара», а автора? Ви знаєте, що таке гіпертекст, і в чому його відмінність від інтертекста? Ви в курсі, що сучасний текст - це просто компіляція зі створених до цього творів? Нічого цього запитувати нема бажання, тому що відповідь і так зрозуміла. Людина мало-мальськи освічена, вона при перегляді фільму (або будь-якого іншого аудіо-візуала) не вишукує «ага, це було там от, а це – тут от, і фільм тому поганий!» а просто - дивиться. І визначає, сподобалося йому переглянуте чи ні.
Дітям, на жаль, це незрозуміло. Тому максимум, що вони можуть народити - це претензія «а це вже було!» Дітям невтямки, що фільм «Кримінальне чтиво» - він весь побудований на алюзіях з інших, ранніх фільмів. Що «Убити Білла» - не весела комедія, а яскравий приклад вже згадуваного гіпертексту. І що "Trinity Blood" - дорослий, самостійний твір.
Як це вірно сказав якось один товариш на прізвище Гаудін, «подібність не означає тотожності». І це вірно. Можна адже різко знахабніти й сказати, що все аніме - воно однакове, тому що скрізь у персонажів величезні очі, непропорційна статура, дикі стрибки й slo-mo а-ля п'ятнадцять «Матриць» в одному флаконі. Так адже це - один жанр, і як у всякого жанру, тут є свої канони. Дівчата повинні бути гарними, очі повинні бути великими, кров повинна хльостати шестиметровими струменями, а герої - стрибати як кенгуру. Тим більше, що в кожної студії є свої фірмові фішки. В GONZO це характерний довголиций і гостроносий дизайн персонажів, плюс розтягнутість деяких сцен за часом. Для ілюстрації візьміть Хелсінг, Гантц і Трініті, перегляньте за ключовими фрагментами. Подібність? Ага. Чи погано це? Ні, звичайно. Тому обвинувачення «так уже було!» можна віднести у відомство білої гарячки, і там його залишити. Там, кажуть, уже спеціальну скриньку встановили, для скарг. Довгу таку.
Ну й звичайно, потрібно додати мою вроджену відсутність пієтету перед так званими авторитетами. Якщо мені ні в яку дугу не сподобалася «Єва», то я так і кажу - не сподобалося. І немає різниці, що вона - нібито класика на всі часи. Вірно й зворотнє - якщо «Трініті», на мій погляд, гарний мульт, то я так і кажу - гарний, а не кривлю незадоволену морду лопатою.
Ще одна претензія від однієї анімешной дамочки (не запам'ятав ніку, не було такого бажання) мене просто вбила. Чому, каже, у мультику геть-чисто відсутній яой? Де, запитує, він там? Немає! Але ж гарні б, каже, були б сцени міцної чоловічої дружби між Найтородо-Шімпе й, скажемо, Тресом! Тут я навіть не знаю. Дівчині, треба думати, просто потрібий якісний DVD з жорстокою пидо (закреслено) (написано зверху) пидорською порнухою. Не зовсім зрозуміло, щоправда, причому тут «Трініті»?
Третій докір до мультику, зізнаємося чесно, справедливий - сюжет залишає, як говориться, бажати. Кінцівка відверто не сподобалася, явно намічався другий сезон, як у Хеллсінзі, але, мабуть, з ним не склалося через смерть головного художника мультику. Роялів у кущах залишилося безліч, шукати відповіді на виникаючі питання (що це за програма освоєння Марса, для якої створили Крусніків, чому вони вийшли саме такими, ким, власно, була Ліліт і навіщо її вбили) доведеться, на жаль, самостійно... Або зачитати мангу.
Із претензіями загалом розібралися, перейдемо до достоїнств. Достоїнств вийшло багато. Серед перших, які кидаються в очі, значиться відмінна якість картинки, справді чудова. Яскраві, трохи змазані фарби, гарні міські пейзажі, ще гарніші тривимірні вибухи (ага, я в курсі, що 3D вбиває аніме... який недоумок це видумав?). Плюс лиха стімпанкова стилістика з елементами готики... Дуже смачна суміш, насмілюся помітити. Загалом, після "TB" який-небудь там «Лейн» або «Бугіпоп» не дивиться взагалі ніяк. Навіть не дивлячись на весь тамтешній найглибший підтекст.
Друга позиція - звук і музика. Музика знову ж дуже гідна. Опенінг та ендінг мене, щоправда, традиційно не впазили, не люблю я цієї японської попси, тут своєї хоч завалися, а от саундтрки з середини мульту - це просто блиск. Тут вам і орган, тут вам скрипочка, тут і бас тихенько гуде - краса, не інакше. Міцна п'ятірка. Звук теж тямущий, дивився, зрозуміло, на японській, з англійськими субтитрами, дещо з мови навіть розумів. Новина дня - найчастіше в мульті використовувалося дієслово "kurosu" і віддієслівні іменники типу "kuroshiya". Що, зрозуміло, демонструє нам його (мульта) агресивну сутність.
Персонажі. Крім згадуваного Авеля й Катаріни, присутня ще міцна команда розумних бісененів, колег Авеля, кожний з яких відповідальний за свою галузь роботи. Один там мечами розумно махає (який Sword Dancer, привіт, Хелсінг!), інший шурікени мече, третій винаходить усіляке (на вигляд схожий на Шерлока Холмса у виконанні Ліванова, навіть трубка така ж). Особисто мені з усіх сподобався Трес, який андроїд, Ганслінгер (привіт, Стівен!) і почесний Термінатор (привіт, Арні!) всея Ватикану. Там усього за одну фразу "switching into genocide mode" можна цього хмурого дядька полюбити беззавітно. І ніякого яоя.
Вампіри, з іншого боку, теж не підкачали - теж такі собі «виплекані аристократи» ((с) Грум), часом крутіше Люка Валлентайна. Стрибають, стріляють, рубають, гризуть - моє шанування. Дуже сподобався вампір з "Fleurs du Mal" у першій серії з мечем, який висувається з руки, - чисто фільм «Мечоносець». Плюс, звичайно, Dietrich the Puppetmaster - відмінний лиходій, у найкращих традиціях! Каїн сподобався менше, такий якийсь, я вибачаюся, диклониус.
Ну й тепер, на закуску, можна перейти до біблійних аналогій у цьому нашому анімешному продукті. У нашому хитрому гіпертексті.
"Hellsing" у свій час взявся переписувати «Дракулу» Брема Стокера. "Trinity Blood", на мій погляд, пішла цим шляхом трохи далі. Але, звичайно, вона переписала не такий фундаментальний твір як «Дракула». Вона взяла за основу для переробки трохи попсовіший мотив - Біблію.
І тому в мультику Авель убиває Каїна (а Каїн потім воскреє й таки вбиває Авеля, але й Авель теж потім воскреє, так що отут рахунок 0:0). І апостол Петро (ака сер Пітер з Департаменту Інквізиції) не відрікається тричі від свого сюзерена до сходу сонця. І апостол Павло (ака Пола, Леді Смерті), крім того, що виявляється жінкою, не виявляється віддана смерті, хоча й активно подорожує по всій вампірській Імперії. І Авель, хоча й постійно керується шляхетним принципом «не убий», але справою всього свого життя доводить, що вампіри в цей список не входять ( хе-хе). І навіть Папа Римський, хоча й вчить справедливості й всепрощенню, ніяк не справляє враження Месії - хоча що взяти з чотирнадцятилітнього підлітка? Але з іншого боку, він і не гине, а виходить, і воскрети теж немає потреби.
Цікаво, загалом, все це відслідковувати. Деякі моменти з історії християнства я за ходом перегляду навіть освіжив у пам'яті.
І щоб зовсім на мажорній ноті закінчити дану мега-рецензію, поділюся одним моментом з розділу "Trivia" - вампіри (ака метоселані) завзято при зверненні один до одного йменують співрозмовника «тобариш». У перекладі на англійську вийшов чомусь "partner". Мого знання японської, на жаль, не вистачає для точного встановлення - це дійсно таке японське слово, або тонкий стьоб над Новою Імперією Людей (ака Великим, Могутнім і Нерушимим). Будемо дивитися...
А взагалі, мультик дуже розумний і гарний. Хоча крові в ньому майже й немає, що погано, сам він вийшов дуже динамічним, часом жорстоким і неоднозначним. Рекомендую, ага.
