Біографія Дензела Вашингтона

Біографія Дензела Вашингтона

Дензел Вашингтон народився 28 грудня 1954 року в пригороді Нью-Йорка Маунт-Верноне. Його батько Дензел-старший був названий на честь якогось доктора Дензела, що допоміг йому з'явитися на світло. З 11 років Дензел-младший почав подрабатывать у салоні краси, де трудилася його мати. Батькові все це не подобалося, і вони з матір'ю стали всі частіше сваритися. Коли Дензелу-сину було 14 років, його батьки розвелися.

Дензел і його старша сестра були відправлені в інтернат... Після школи Вашингтон надійшов у йью-йоркский університет Fordham на відділення журналістики, але незабаром зрозумів, що студентський театр тягне його набагато сильніше. Незабаром він став провідним актором у студентській трупі, а його гру в «Отелло» в університеті згадують дотепер. В 1977 році Вашингтон закінчив університет і відразу ж виїхав у Сан-Франциско надходити в Американський театр-консерваторію (він одержав стипендію на безкоштовне навчання).

Професори Консерваторії відразу ж назвали його самородком. Але через кілька місяців Вашингтону набридло вчитися, і він вирішив кинути Консерваторію, незважаючи на протести викладачів. Як тільки підкрутилася перша роль на телебаченні (це був фільм «Уілма», на якому він познайомився зі своєю майбутньою дружиною), Дензел пішов з Консерваторії. Деякі вважають, що «телевізійна» глава його кар'єри сильно затяглася саме через відсутність професійних акторських навичок. Але він говорить, що справа зовсім не в цьому. «Я ніколи не хотів бути відомим, — запевняє Вашингтон. — Я став грати зовсім не для того, щоб стати кінозіркою. Я почав з театральних підмостків і все життя прагнув тільки одного – грати якнайкраще. Я вважаю себе актором і не звертаю уваги на ті ярлики, які навішують на мене люди. Зрештою це їхньої проблеми, а не мої».

Кілька років підряд Дензела Вашингтона переслідували комерційні й художні невдачі. Фільми «Дружина священика», «Занепалий», «Облога» не виправдали надій, які на них покладали, і в Голлівуді всі частіше стали говорити, що Вашингтон видихнув і перетворився в машину для заробляння грошей. Актор філософськи поставився до невдач. «Фільм як булочка, — говорить він. — Ти її печеш. Ти ставиш її на стіл. Одна людина може сказати: «Мені не подобається». Інша скаже, що це сама смачна булочка в її житті. Я не знаю, гарні або погані булочки печу. Я просто роблю те, що вмію».

До 1984 року акторський стаж Вашингтона обчислювався вже 10 роками роботи в театрі й на телебаченні. За його плечима було навчання в престижній Американській театральній консерваторії Сан-Франциско; на нью-йоркських літніх шекспірівських фестивалях він грав в «Коріолані». Однак взявши участь у мильній опері «Сент-Елсвер», він майже автоматично здобув статус телевізійного (читай: неглибокого) актора, а перша кінороль у невибагливій комедії «Копія в негативі» тільки підтвердила цю його репутацію. Лише завдяки прозорливості Джуісона, що роздивився у Вашингтоні велике драматичне дарування, акторові вдалося вчасно зійти з «мильних» рейок. Втім, отримана в 1982 році роль у серіалі «Сент-Елсвер» протягом шести років давала йому можливість справно сплачувати свої рахунки й допомагала містити швидко зростаючу родину.

В 1977 році на зйомках телефільму «Уілма» Вашингтон познайомився з акторкою й співачкою Полеттой Пірсон, незабаром вони одружилися, у них народилося п'ятеро дітей – тому стабільна робота, звичайно, була йому дуже потрібна.

Але Вашингтон швидко переконався, що утримати титул «самого-самого» набагато складніше, ніж придбати. В 1991 році його запросили в проект «Поле любові», де його партнеркою повинна була стати Мішель Пфайффер. Вашингтон погодився зніматися, але, коли кінокомпанія Orion, що переживала фінансові труднощі, відклала запуск, Вашингтон вибув із проекту. І відразу ж почалися слухи про скандальну подію: чи те Мішель Пфайффер його звільнила, чи то він, розсварився із усіма, пішов, голосно ляснувши дверима. «Хто це говорив? — дивується він сьогодні. — Так, я дійсно пішов. Але Мішель не звільняла мене. Вона дійсно приїжджала до мене, але просила мене залишитися». Якщо не секрет, чому ж він пішов із цього проекту, що зрештою приніс Пфайффер номінацію на «Оскар» й, як поговоривали, міг би принести премію Вашингтону?

А під час роботи над фільмом «Могутній Куінн» він, по запевненнях членів знімальної групи, почував себе дуже незатишно, коли знімалася його гаряча любовна сцена з Мімі Роджерс.

Він пророчив, що сцена не потрапить в остаточний монтажний варіант – і не помилився. «Хто вам про це розповів? — довідується Вашингтон. — Загадкові «анонімні джерела»? О'кей, є й не анонімні. Наприклад, партнерка Вашингтона по фільму «Більше гарного блюзу» Сінда Уільямс висловилася так: «Дензел не хоче робити в кіно нічого такого, чого не можна було б показати його дітям». Сам актор вважає, що це не зовсім так. «В «Кличі волі» була продемонстрованi мої голі сідниці, — говорить він. — Я не заперечував проти цієї сцени, оскільки вона була необхідна по сюжету. Але взагалі ж у мене дійсно не так вже й багато любовних сцен, однак це ніяк не пов'язане з моїм відношенням до сцен з оголенням.»