Новости о фильмеПроклятие Аннабель (2014)

Дружба еволюціонувала. Творець франшиз «Закляття» та «Анабель» Джеймс Ван представляє нову моторошну історію про страшну ляльку під назвою «М3ГАН».

Звезды сериала «Леденящие душу приключения Сабрины» Кирнан Шипка и Миранда Отто​ воссоединяются в официальном трейлере фильма ужасов «Молчание», чей сюжет частично напоминает прошлогодний хит «Тихое место».

Когда на наш мир нападают ужасные существа, которые охотятся на людей по звуку, 16-летняя Элли Эндрюс (Кирнан Шипка), которая потеряла слух в 13 лет, и ее семья (Миранда Отто, Стэнли Туччи) хотят добраться до безопасного убежища. Но там они сталкиваются с жутким культом, который желает эксплуатировать обостренные чувства Элли.

На стриминговом сервисе Netflix премьера фильма от режиссера хоррора «Аннабель» Джона Р. Леонетти состоится 10 апреля.

Всегда боялись быть похороненным/похороненной заживо, как в одноименном фильме с Райаном Рейнольдсом? Если нет, то дебютный ТВ-ролик хоррора Корина Харди «Монахиня» это исправит.

До «Заклятия» и «Аннабель» мир терроризировала одержимая демоном Монахиня. Видео показывает, как отца Берка (Демиан Бишир) в открытую труну затягивает и закрывает там потусторонняя сила. Он изо всех сил зовет на помощь и даже обнаруживает звонок, который звонит сверху на надгробке с его именем, но на кладбище не видно никого, кто бы мог ему помочь. И тут в труне появляется та самая Монахиня (Бонни Ааронс)...

Смотрите также украинский тизер-трейлер фильма «Монахиня». В кино с 6 сентября.

«Анабель» – це американський фільм жахів 2014-го року режисера Джона  Р. Леонетті, продюсера Джеймса Вана. Стрічка розповідає про ляльку, одержиму демоном, яка потрапила до звичайної американської сім’ї. Історія, знайома як любителям жанру (Анабель згадувалася в стрічці «Закляття»), так і людям, які цікавляться надприродним (така лялька дійсно існує і знаходиться в скляній клітці, у домі Еда та Лорейн Уорен, відомих мисливців на нечисть). Я багато схвального чув про дану картину, але перегляд почав з досить скептичним настроєм. Переважна більшість сучасних фільмів жахів – це одноразові страшилки, а не історії, які дійсно лякають. Ще рідше зустрічаються картини цього жанру, які є якісними як кіно (мається на увазі якість режисури, музики, акторської гри і т.д.). Проте, перші ж хвилини фільму змінили мою думку.

Почну з мінуса, єдиного, чим грішить «Анабель», - простота сюжету. Та пов’язане це лише з тим, що нечисть у кіно майже завжди прямолінійна. У даній стрічці демон має певну мету і йде до неї. Фактично, це мінус усіх фільмів жахів. Проте, у даному випадку не потрібно простоту сюжету сприймати як його передбачуваність. Картина не належить до сміття жанру, де кожен крок головних героїв глядач знає наперед. Навпаки – вона постійно дивує.

Тепер про те, чим фільм може похвалитися.

Візуальна частина – неперевершена! Без перебільшень. Джеймс Ван, батько таких культових хоррор-франшиз, як «Пила», «Астрал» та «Закляття», і тут виклався на всі 100%. «Анабель» - це справді якісне кіно, яке хочеться переглядати знову і знову. Причини цьому дві. По-перше, фільм дійсно лякає, пробирає холодом до самих кісток, а напруження тримає буквально від перших кадрів до закінчення титрів. По-друге, режисер не вперше знімає кіно і використав при створенні картини кілька оригінальних (навіть психологічних) прийомів, за якими дуже цікаво спостерігати. Усе це органічно доповнюють чудово підібрані декорації та костюми, робота гримерів та акторів. Тобто, стрічка сильна як в плані атмосфери, так і з технічної точки зору.

Перше, що привертає увагу при перегляді – це віртуозне використання ракурсів. Робота оператора варта похвали. Ракурси виглядають дуже цікаво. Вони з одного боку акцентують увагу на якихось деталях картини, символах чи на чомусь, що має статися, а з іншого – розсіюють увагу глядача, адже далеко не завжди те «щось» відбувається. Коли в кадрі показана широка панорама кімнати, а головний герой знаходиться на її краю, ти дивишся на решту показаного простору й не знаєш, чого чекати. Ця невідомість неабияк нагнітає атмосферу.

Дуже цікава гра освітлення у фільмі. Передній план, на якому ми бачимо героїв стрічки, майже завжди світлий, а от фон – постійно перебуває у напівтемряві. Це змушує підсвідомо чекати чогось поганого. Таке освітлення використовується впродовж усієї картини і глядач більш ніж півтори години проводить у напруженому очікуванні.

Не менш важливим прийомом режисера є дотримання пауз. Тобто у фільмі спеціально затягуються деякі сцени. Вся суть даного прийому полягає у тому, що лякаючі сцени розтягуються на кілька секунд, щоб напруження та переляк перетворилися у справжній страх. І це чудово діє. Такі паузи не дуже часто побачиш у фільмах жахів (частіше бачимо звичні тремтіння камери чи скрімери, тобто раптові появи монстра), а дана картина наповнена ними по самі вінця та просто чудово реалізовані.

Незвичні ракурси, гра освітлення, затягування моментів – усе це далеко не нові для кіно прийоми. Але у фільмі «Анабель» вони створили чудову, похмуру атмосферу та сильний психологічний тиск на глядача. Стрічка не лише лякає, але й тримає у напруженні на підсвідомому рівні, за що й полюбилася любителям жанру.

Варто присвятити кілька слів музичному супроводу. Він у фільмі підібраний просто чудово. Можливо, не найоригінальніший звуковий ряд для фільму жахів (скребіння, рев, скрипка), але ідеально підходить під показані моменти. Разом з усім, переліченим вище, підсилює гнітючу атмосферу та напруження. По суті, без музики вплив на глядача був би далеко не таким сильним.

Насамкінець хотів би звернути увагу на те, що особливо сподобалося у стрічці «Анабель». Фільми жахів запам’ятовуються глядачеві далеко не за монстрів чи скрімери (виняток – шикарний момент із «Закляття 2», де той же Джеймс Ван примудрився налякати звичайним хлопанням долонь). Та й глибоким сюжетом такі картини не часто можуть похвалитися. От за що хоррори дійсно впадають у душу любителям полоскотати собі нерви – то це за оригінальність ідей. Коли під час перегляду певної сцени фільму кров холоне у жилах, а страх перемішується із захопленням показаним, стрічка дійсно запам’ятовується надовго. Адже кожен із нас, почувши знайому назву, в пам’яті відтворює одразу саме ці моменти. Стрічка «Анабель» насичена подібним. Чого варта сцена в ліфті, або фрагмент, показаний на зображенні! І таких цікавих моментів у фільмі багато.

Як підсумок, хочу зазначити, що «Анабель» - один з найкращих фільмів жахів, які я бачив. Стрічка дійсно лякає і тримає у напруженні до самих титрів. Крім цього, картина може похвалитися чудовою режисурою, операторською роботою, гримом, декораціями, музикою тощо.
Я чудово розумію, що фільми жахів до вподоби далеко не усім, та кіно справді варте уваги. Любителям жанру ж фільм «Анабель» обов’язковий до перегляду!

Джон Форм нашел чудесный подарок для своей беременной супруги Миа – прекрасную, очень редкую винтажную куклу в белом подвенечном платье. Но радость Миа от подарка была недолгой. Одной жуткой ночью их дом подвергается нападению членов сатанинского культа, пытающихся жестоко расправиться с семьей Формов. Но кровопролитьем и шоком всё не ограничивается. Сатанисты вызывают к жизни сущность настолько злобную, что ничто из сотворенного ими ранее не способно даже сравниться с несущим погибель проводником в мир проклятых, коим становится… Аннабель.

В кинотеатрах Украины и России с 9 октября.

Спин-офф хита 2013-го года фильма ужасов «Заклятие», рассказывающий историю куклы Аннабель.

Предварительная дата старта в Украине - 2 октября.