Рецензія на фільм «Сурогати»

Пройшло десь до 10 хвилин, як я подивився цей фільм....

Ще є враження, роздуми... Зараз ними поділюсь ;)

Ідеальний світ! Ніхто не хворіє! Всі щасливі! Ніяких аварій... Ніяких хворіб... Всі красуні та красені! Всі працюють, вирішують свої питання...

Як все гарно! Просто ідеально! Але ні, не все так «гарно у нашому домі»...

Виявляється, не всі задоволені тим, що собі сидять дома, нікуди не спішать, а за них все роблять їхні копії. Точніше не копії, а «бачення ідеального себе» (стара жінка керує собою, тобто сурогатом своїм, на вигляд який зовсім не старий,- це красива, сексуальна білявка, в якої все при собі ))

Але в них немає почутів, все проста механіка, все йде по накатаній...

І тут контраст - дитячий сміх, щасливі люди (а не роботи) - собі пораються на грядці, щось собі спілкуються.... Мені це нагадало момент, коли ти бігаєш постійно на роботі, постійно спішишиш, і вириваєшся у вихідний день на природу, де спокій, ніхто не спішить...

Щось я росписав багато ))))))

Тепер коротко про головне!

Не завжди те, що здається ідеальним, до чого варто прагнути - в реальності так само буде. Коли здається, що ось з цим в нас не буде проблем - зовсім не так - від проблем ніколи не втечеш! Наша гонка за відкриттями, механізацією всього відволікає нас від елементарного щастя! Від простого доторку рідної людини, щирого сміху чи віяння вітру в спекотний день..

Фільм мені ще раз нагадав - що щастя таїться не в всьому, що автоматизована, механізоване і полегшує нам (так ми думаємо) життя.... Щастя таїться в нас, в нашій душі, в наших відчуттях, емоціях...

Жодна машина, жоден робот нам цього ніколи не дасть тих відчутів, які дала нам природа... Режисер стрічки нам нагадує - не варто очікувати дива в якихось сподіваннях, що з чимось в нас життя покращиться чи полегшиться.... Потрібно просто - жити, любити та насолоджуватись всім, що ми маємо!

Незважаючи на фантастику; на сюжет, який вроді ми десь вже бачили (Острів, 6-й день); на купу роботів; я покладу цій стрічці оцінку 4,6 - за те, що вона дійсно нагадує нам про справжнє щастя; про те, що не варто жити і чекати, коли за нас робитимуть все роботи чи наші клони - треба жити!!! Просто жити...

P.S. Момент з глобальним падінням клоунів, oops -клонів/сурогатів - дуууже мені сподобався! Оце будуть довго розгрібати :)