Рецензія на фільм «Трансформери: Помста полеглих»
Дізнався про цей фільм зовсім випадково, і вже за рекламним плакатом стало ясно, що нічого, крім низькопробного треша очікувати від нього не ватро. Але вже перші хвилини перегляду переконали в помилковості первинної думки. Такого дивовижного, дикого, розгнузданого МАРЕННЯ я не бачив давно. Мабуть, тільки «Ван Хельсинг» і «Діти Шпигунів» (всі частини) можуть посперечатися із цим фільмом на звання найтрешевішого й беззмістовного фільму із всіх будь-коли знятих і при цьому які претендують на пафосний титул «блокбастера».
Перше, що впадає в око - це надзвичайний, ненормальний для людських органів сприйняття динамізм. Кадри змінюються надзвичайно швидко, камера за лічені секунди змінює ракурс, у силу чого виникає відчуття якоїсь рваності картини: кадр - один нерухомий ракурс, кадр - наступний ракурс. У картині немає пластичності, більш-менш плавного переходу, особливо це стосується сцен, в яких показуються трансформації роботів, бойові сцени. Але й без цього видна гіперболізованна, зовсім ненормальна гра фарб. Все, починаючи від шкіри персонажів та їхнього одягу, закінчуючи панорамами міст, буквально кишить яскравими фарбами. Звуковий ряд доповнює загальне враження: голосна, експресивна мова персонажів, на грані божевілля, ревіння всіляких двигунів, скрегіт металу, численні типи звуків, які роздаються від роботів; все це вкупі з відео рядом створює відчуття своєрідного «терору”, спрямованого на зір і слух людини. Таке відчуття, що режисер спеціально мав намір оглушити глядача, показати йому квітчастий калейдоскоп і тому відразу зрозуміла аудиторія фільму: підлітки 12-16 років, або біля того.
Друге. Надзвичайна вульгарність і відверта паскудність фільму, що перебуває на грані порнографії. Постійно експлуатується сексуальна тематика. Добре, якби це були просто похітливі пози деяких осіб, хоча й це для фільму, тим більше розрахованого на дітей і підлітків, зовсім неприпустимо. Режисеру цього мало! Він не соромлячись показує глядачеві злягаючихся собак, нижню білизну як жінок, так і чоловіків, рухи тіла, які імітують статевий акт, навіть роботи й ті хтивиі (я маю на увазі епізод коли робот - шпигун припав до ноги Мікаели, дівчини Сема, і почав імітувати статевий акт з її ногою.), нескінченний гумор нижче поясу - все це робить фільму величезний мінус. А якою виявляється родина головного персонажа з людського боку - Сема? Знову ж ми бачимо брудну похіть, яку батьки навіть не намагаються приховувати перед своїм сином. І це модель родини - однієї з основних цінностей будь-якого здорового суспільства.
Одним словом, для підвищення популярності фільму, а, відповідно, і касових зборів режисер пішов на банальний й убогий прийом: непомірна експлуатація тваринних інстинктів, що гніздяться в людині. Наступний крок у цьому напрямку - і ми отримаємо легалізовану порнографію. І що найстрашніше - цей фільм дивляться не те щоб підлітки, але й діти 3-4 років!
Технічний бік фільму, а саме спец. ефекти, комп'ютерна графіка, хоча й на висоті, але це нітрохи не робить фільм краще. Зрозуміло, що це треш, розвага для очей, але всьому є межа! Коли більшу частину стрічки займають не натуральні зйомки, не діалоги або монологи персонажів, а штучна графіка, то це свідчить далеко не на користь кінофільму.
Сюжет фільму банальний, хоча зовсім убогим його не назвеш. Зло піднімає свою виродливу голову, розпачлива боротьба з переважаючим по силі супротивником, як завжди, надія на обраного героя, маленькою й слабкого, але чистого душею й серцем, «епічні» битви, і, зрозуміло, щасливий кінець. Просто, але це навіть і на краще, особливо для подібного бойовика. Краще якісно зроблений простий, цільний, без вишукувань сюжет, ніж поганий, але із претензією на «глибокий» зміст. На жаль, сюжет прямо-таки проникнутий кисломолочним гуманізмом і властивої ледь не всім сучасним фільмам ідеєю мультикультурності. Приклади.
Величезний, ростом в 20-25 метрів і вагою в кілька сотень тонн робот, лідер однієї із фракцій, що вижили, - Прайм, в силу людинолюбства, що незрозуміло звідки взялося в інопланетної істоти (!), ризикуючи своїм життям, рятує маленького чоловічка. Зрозуміло, що «інопланетянин» повинен бути зрозумілий глядачу, саме тому роботи антропоморфні не тільки в плані своєї зовнішності, але й внутрішньої мотивації. Проте, жоден лідер, який відповідає за життя своїх підлеглих, ніколи не буде ризикувати собою, заради мети, яка нічого загального не має з піклуванням про життя й благополуччя своїх підлеглих, а в цьому випадку братів по «расовій» приналежності; тим більше заради нижчої істоти, якими в порівнянні з роботами, є люди. Що стосується мультикультурності, то тут режисер переборщив. Добре, якби у фільмі були просто негри. Так адже ні! Ми бачимо східних азіатів і латиносів. Це тим більше дивно, що в США абсолютна більшість - це білі нащадки європейців. Втім, це - лише наслідок т.зв. політики «толерантності».
Чи є в цьому фільмі які-небудь ідеї? Як не дивно, є. Вірність, жертовність, людинолюбство. Втім, вона настільки банальна, що мене бере сумнів, чи можна це взагалі вважати за ідею.
Втім, є в цьому фільмі дещо позитивне, а саме - демонстрація моці ВР США. Яким перед нами з'являється американський солдат? Могутній: високий, ставний, широкий у плечах воїн; сильний, спритний, сміливий, який вміє користуватися будь-яким видом зброї й техніки; безстрашний і стійкий - він здатний дати відсіч будь-якому супротивнику, навіть якщо це величезний, озброєний, у буквальному сенсі з голови до ніг робот. Американська військова техніка: найдосконаліша: швидка, смертоносна, численна, різноманітна, здатна виконувати бойові завдання всюди. Організація: армія мобільна, здатна в найкоротший термін опинитися в будь-якій точці світу, злагоджена - ніякої некомпетентності й збоїв. Нарешті, той факт, що фінальна битва відбувається в Єгипті, куди браві американські десантники були закинуті буквально за кілька годин, є яскравим свідчення претензій на світове лідерство. Вся планета - це потенційна зона бойових дій армії США, вони хазяї в цьому світі.
Одним словом, тут відчувається інший, ніж у Росії, спосіб мислення: гордість за свою армію й країну, гордість за можливість і право бути агресивними й сильними. Вдумайтеся, як радикальний контраст із позиціюванням російської армії в Росії (апофеоз - серіал «Солдати»).
Нарешті, останнє, що я хотів сказати. Сама ідея роботів, які вилуплюються з личинок (!), тобто по суті одушевленого, розумного металу, відчуття чого ще більше підсилюється від факту можливості їхньої трансформації з автомобільної техніки на людей і навпаки, має есхатологічне підґрунтя. Тобто, перед нами ожила нежива матерія, одушевлена мертвечина. Особливо яскравим моментом в тому, що з умовністю можна назвати есхатологією фільму, є десант Десептиконів на Землю: величезні вогненні кулі, що падають із небес... Пряма паралель із «Одкровенняням», де є згадуванння про сім вогненних сльози, що впали з небес. Втім, не треба обманюватися щодо режисера. Природно, ні про яку есхатологію він і не думав. Його завдання - створити треш і заробити якнайбільше грошей. Все. Те що він, 99%, створив фільм, який містить есхатологічні мотиви, не його «заслуга», а авторів ідеї коміксу, які знов-таки ледь над цим замислювалися. Може бути, створення подібних, дивовижно агресивних, картин - це знак?..
