Подивився я даний фільм, от. І знаєте що? Мені сподобалося! Фільм є явним зачинателем нового багатообіцяючого жанру - «епічний треш-стімпанк». Більше того, він дуже непогано знятий. І музика там. І сюжет. Актори, знову ж. Загалом, цілком пристойний фільм. Але про це пізніше.
Фільм, незважаючи на відверто дебільну назву (крутіше можуть бути тільки «Хроніки Дивана» або «Хроніки Лептопа»), знятий аж ніяк не на порожньому місці. Всесвіт мутантів - він досить добре розроблений в загниваючому західному світі. По ньому є комп'ютерна іграшка, настільна ролевуха, карти, постери та ін. І навіть книжкова серія є, де вкрай детально розкривається передісторія й всі сюжетні виверти. Очікувати подібної скрупульозності від фільму було б наївно.
Фільми ми любимо аж ніяк не за це. Адже що головне у фільмі? Безумовно, видовищність, дія, драйв, і ще така невловима субстанція, яка легко відчувається, під назвою «стиль». Все перераховане в даному фільмі присутнє. Що неочікувано для трешу.
Отож, про сюжетну зав'язку. У середньостроковому майбутньому на людство як грім з ясного неба обрушилося чергове лихо. Причому саме обрушилася, і саме з неба - з космосу плюхнулася страшна Чорна Машина, негайно зарилася під землю й почала робити зі звичайних людей страшних некромутантів. Некромутанти були трохи схожі на людей, але були, по-перше, мертвими, а тому невразливими, а по-друге, замість правої руки у них у всіх була страшна шабля. Як у кавалеристів. Або в камрада Баракі з відомого фільму. Некромутанти нападали на людей, ранили їх і тягли знов-таки під землю, де з них виходили нові некромутанти.
Хто сказав, що схоже на Кваку? Поручик, мовчати! Перші «Хроніки» з'явилися в 1993 році, коли Кармак, шизіючи від власної сміливості, ще тільки-тільки придумав додати в другий “Doom” двостволку. А може, це був Ромеро. Не знаю.
В оригіналі, до речі, це все виглядало не так дивно, там була присутня Цитадель Чужих за орбітою Плутона, там у прибульців були воєнізовані формування типу Чорного Легіону й мега-технології типу Чорної Симетрії. Там, зрештою, було пояснення, чому на Землі не працює вся електроніка. Але у фільмі цього немає, і ніяких додаткових пояснень не дається. Та й фіг з ними.
Загалом, у результаті злочинної діяльності некромутантів планета поринула в темряву й варварство. Але потім, під керівництвом розумних пацанів, людство відродилося, перебило більшість зомбарів, а тих, які залишилися, загнало під землю до Машини, а єдиний вихід запечатало мега-Печаткою.
Але, як ведеться, було зроблено пророцтво, що одного разу упирі знову вилізуть зі своїх погрібів, настануть останні дні й взагалі Земля налетить на небесну вісь. Це, звичайно, якщо у визначений за статутом строк не відшукається Обраний і не зарамсить проблему. А краще, якщо обраних буде десь піввзводу. Тоді в них точно все вийде.
Розумна книга з подібного роду пророкуваннями одержала назву «Хроніки Мутантів» і стала бестселером практично з моменту виходу, поступаючи по тиражах і кількості перевидань тільки «Галактичній Енциклопедії» і «Путівнику по галактиці».
Пройшло багато років. Ресурси Землі злегка вичерпнулися. Планетою фактично стали правити чотири мега-корпорації зі своїми зонами впливу, періодично ведучі між собою мляві позиційні війни. І от одного разу, під час наступу армії корпорації Баухаус на оборонні порядки компанії Кепітол, випадковий снаряд потрапив в ослабілу від часу мега-Печатку. Прохід у підземний світ відкрився, і звідти стрункими рядами поперли похмурі, трохи підгнилі від довгого лежання на полках упирі. Куля (дурепа!) їх в упор не брала, брав тільки штик (молодець!). Але штики використовувати було нецікаво, в упирів штики були довші. А тому незабаром більшість населення Землі було загризене й поволочено вниз до Аццької Машини.
Керівництво корпорацій міцно задумалося. Людей їм, звичайно, було не шкода - а хуле, баби нових народять. За себе теж було не ссикотно, вони в будь-якому разі збиралися евакуюватися на Марс. А от простій корпоративних заводів - це серйозні збитки, цього допустити ніяк не можна. Та й на корпоративних вечірках буде не так весело танцювати. Що ж робити? І тут дуже до речі підкрутився якийсь брат Самуїл, який повідомив, що якщо виділити йому чоловік десять міцних розумних солдатів, то він береться провести їх до самого серця Чорної Машини й навіть допомогти її підірвати. І тоді наступить загальне щастя, і корпорації зможуть далі безжалісно експлуатувати робітників, у яких класова свідомість відсутня як клас.
Громадяни корпоративні начальники подумали й дали Самуїлу добро. А самі однаково полетіли на Марс - перечікувати там смутний час.
А відібраний святим спецзагін на паровому літаку відправляється тим часом у саме лігвище ворога...
Якщо вам раптом здасться, що сюжет - слабке місце даного фільму, я з вами люто погоджуся. Але відразу додам, що це, по ходу, єдине слабке його місце. Знято дуже добре - багато цікавих ракурсів, непоганих спецефектів, яскравих сцен. Видно, що робилося все з любов'ю. Операторові - однозначний залік.
Плюс після зйомок все зняте було ретельно оброблене спецпрограмами, що додало фільму стильний сіро-сталевий відблиск, приблизно як в «Небесному Капітані». А кровищу так і залишили червоною, і вона вигідно контрастує зі строгим оточенням, як в «Місті гріхів».
Актори впоралися теж непогано. Рон Перельман у ролі суворого священика - вважаю, відмінна знахідка. Томас Джейн у ролі головгероя Хантера теж вийшов нічого собі так. В інших ролях знялися Девон Аокі, Джон Малкович і Ганна Волтон - в «Хелбої 2» вона грала ельфійську принцесу, а тут виступила в ролі мечниці-вірменки на прізвище Северян. Впоралася добре, мені сподобалася.
Стімпанкова атмосфера фільму передана на тверду п'ятірку. Паровий літак - просто відмінно! Мега-пушки й мега-бтри на паровому ходу теж вийшли не гірше. Оскільки я до паропанку ставлюся дуже тепло, то такий хід мені теж сильно сподобався.
І проте, загальна трешачність фільму раз у раз вилазить назовні й дає про себе знати. Дає знати дебільними поворотами сюжету, проривається в паралелях з «Обителлю Зла» і «Судним днем», репетує у весь голос у дивовижній кількості кровищи й кишок на секунду екрана. Пауза у фільмі не передбачена взагалі, дія несеться вперед як бронепоїзд «Боєць за волю товариш Троцький» і розвивається стрімким домкратом.
Ну й, звичайно, що особливо радує - наприкінці всі помирають. А головний герой ще до того ж і мутує. Хе-хе.
І проте - все закінчиться добре.
Прекрасний фільм. Наполегливо раджу.
