Біографія Біллі Зейна

Біографія Біллі Зейна

Вільям Джордж Зейн молодший, більше відомий як Біллі Зейн, народився 24 лютого 1966 року в Чикаго, штат Іллінойс. Батьки майбутнього лицаря тьми – сер Вільям Джордж Зейн і Талія Зейн – управляли медичною технічною школою. Самі про тім не підозрюючи, вони проклали синові пряму дорогу в світ кінематографа, за п'ять років до його народження зробивши на світло старшу сестру Біллі – Лізу. Тяга до гри під променями софітів, що виявилася спочатку в Лізі, а потім й у Біллі, не була зігнорована турботливими батьками.

Однак на шляху до слави стояло дві досить значних перешкоди: дефекти мови й відсутність знань про акторську майстерність. Вирішивши вбити двох зайців відразу, юний Зейн відправився в штат Вісконсин, де з успіхом опанував другий і позбувся від першого каменю спотикання. У цьому йому допомогли фахівці театру мистецтв, що працювали в літньому таборі для талановитих підлітків. Успішно зробивши перший крок, Біллі пішов далі, перейшовши в американську школу у Швейцарії для подальшого навчання древньому мистецтву лицедійства.

Треба було йому знайти бажаний атестат зрілості, як Голлівуд понадив юнака з невблаганною чинністю. Біллі цій тязі не пручався й мирно плив за течією, поки спокійний ритм його життя не порушило звістку про проби на роль у фільмі «Назад у майбутнє» (1985). Зейн вирішив ризикнути – і незабаром був затверджений на свою першу роль – одного із шибеників на ім’я Біфф – негативного персонажа.

Творцям картини образ героя Біллі настільки сподобався, що згодом він знову з'явився в продовженнях картини. Нові ролі в кіно не змушували себе довго чекати. Він знімався й у телефільмах, і, нехай у маленьких ролях, у кіно великого екрана. До речі, в 1989 році, знімаючись у картині «Мертвий й спокійний», Біллі зустрів свою майбутню дружину Лізу Коллінз. Правда, цей шлюб виявився недовгим і закінчився в 1995 році розлученням.

Криза в особистому житті Біллі не перешкодила йому в житті екранній. Свої негативні емоції актор блискуче вихлюпував на знімальній площадці. Він створив приголомшливий по переконливості образ емісара тьми у фільмі жахів «Байки зі склепу: лицар демонів ночі» (1995). Цього разу хоронителем склепу в картині став сам режисер. Герой Біллі Зейна – злий й одночасно привабливий колекціонер, демон тьми – протягом століть невідступно переслідує хоронителя сьомого ключа від воріт Ада. На службі в колекціонера – жахливі й огидні трупи, які починають тероризувати постояльців обшарпанного готелю... У цій жахаючій історії про бій чинностей добра зі злом використані приголомшливі спецефекти. Фільму був забезпечений приголомшливий успіх, а до самого актора, крім слави й визнання, прийшла нова роль.

В 1996 році Зейн знявся в типовій картині про гарного хлопця – «Фантом». Але ця роль не дуже йому сподобалася, оскільки Зейн прославився насамперед виконанням ролей «поганих хлопців». Випадок повернутися до улюбленого амплуа представився через рік, коли увесь світ побачив Біллі в ролі Кела Хоклея в «Титаніке».

Наречений героїні Кейт Уінслет за цю свою найвідомішу роботу був номінован на премію MTV у категорії «Кращий лиходій року». Картина принесла йому не тільки непоганий доход і визнання у світі кіно, але й третє місце в числі п'ятдесяти найкрасивіших чоловіків. Присвоєнню цього приємного для самолюбства актора звання не перешкодив навіть той факт, що в тому ж році Біллі поголився наголо через передчасне облисіння, що почалося.

Його новий образ фанати вперше побачили в картині «Я рано прокинувся в день, коли вмер» (1998) у ролі чарівного злодія. Рік по тому посля виходу картини на фестивалі кращих кінофільмів Зейн виграв у номінації «Кращий актор».

Приголомшливу біографію й кіноуспіхи Біллі оцінив Мерилін Менсон, в одному з відеокліпів якого Зейн знявся за щедру винагороду.

Воспарив на хвилях успіху й популярності, актор занурився в дрімучі часи людства в міні-серіалі «Клеопатра» (1999), де зустрів нову любов – акторку Леонор Варела. Чарівний Зейн зіграв Марка Антонія, а Варела – царицю Єгипту Клеопатру. Цей роман розвивався бурхливо, але швидкоплинно. Зачарування своєї героїні акторка використала й в особистому житті. Але, як з'ясувалося, вона не могла похвастатися вірністю, якою відрізнялася легендарна цариця. Нареченому, що примчався за нею в Париж, вона оголосила, що місце в її серце тепер зайняв якийсь кінопродюсер.

Скрипнувши серцем, Біллі вирішив пошукати розради, але не в обіймах чергової красуні-акторки, а в приношенні користі суспільству. Закоренілий кінозлодій присвятив себе добродійності. Актор заснував мережу реабілітаційних центрів для наркоманів. Разом з Біллі розвитком клінік стала займатися дизайнер Шейла Венс. З нею актор познайомився під час благодійного аукціону знаменитостей. Наркотики позбавили створювачку колекцій солнцезахисних окулярів дитини. Її єдиний син умер від передозування героїну. «Довідавшись про це, я віддав своє серце цій жінці», — зізнався Зейн.

Повернувшись у Голівуд, він знову занудьгував по образах розпачливих негідників. Саме таким побачили його глядачі в «Прихильнику» (2001), «Швидкості землі» (2001), «Вимозі» (2002) і «Морських дияволах» (2002). У реальному ж житті Біллі Зейн – зовсім не такий лиходій, як на екрані. Навпроти, він дуже добрий малий. Свою внутрішню доброту актор непомітно переносить і на екран. Тому й складається досить суперечливе враження: персонажів він грає поганих, але герої ці фатальні, притягальні. Деякі зірки фабрики мрій мають такий дарунок – грати більшість ролей того самого репертуару, але при цьому не набридати глядачеві однотипністю створюваних образів. Багато глядачів навіть уважають негативну чарівність героїв Біллі Зейна природними якостями його характеру. Сам же актор, відповідаючи один раз на питання, хто ж все-таки він у житті: поганий хлопець і добропорядний джентльмен, – сказав: «Я свій героїзм і позитивність бережу для реального життя. Насправді в мені багато всього протилежного. Я просто гарний хлопець, якого, може бути, неправильно розуміють».

«Герой, якого я хочу зіграти, — говорив актор, коли почалася робота над адаптацією фільму Феліні «Дорога» для постановки на сцені в Лондоні, — дуже трагічний. Він, з одного боку, поганий, але в той же час він прекрасний. Я люблю грати таких героїв. Це для мене деякий виклик, тому що я намагаюся робити їх по-справжньому складними. Тобто це не плоскі персонажі, вони дуже багатогранні. Я люблю приносити в ролі якнайбільше різнобічних рис, викликати до них деяку симпатію, іноді навіть жалість, і люблю, коли це знаходить відгук у глядачів, коли вони задають тобі питання й коли вони бачать, що все набагато складніше. Але про що я мрію – так це про те, щоб співати й танцювати, як Джим Келлі. І, хоча поки це недосяжна мета, вона настільки притягальна для мене, що я ніколи не залишу спроб втілити свою мрію в життя».