Рецензія на фільм «Світ Юрського періоду»
І люди знову створили монстра...

20 років тому люди вирішили пограти з еволюцією і воскресили давно вимерлі види. Парк розваг, де головним атракціоном стали динозаври, повинен був бути хітом, але прославився завдяки трагічним смертям. Через деякий час люди вирішили дати прибутковій ідеї другий шанс, і ось з'явився «Світ Юрського періоду», що пропонує відвідувачам незабутній сімейний відпочинок. Але наскільки він безпечніший за свого попередника?

Повернення на великі екрани великих і зубастих було лише питанням часу. Історія була занадто гарна, щоб залишити її у спокої. Вдихнути в неї нове життя довірили режисеру Коліну Треворроу, який і сам є великим шанувальником динозаврів. Він вирішив показати, до чого може довести ненаситне і виходить з-під контролю бажання людства бути постійно розваженим. В гонитві за грошима і новими враженнями вони виводять новий вид, ніколи ще не ступавший по нашій планеті. Що може піти не так?

Персонажі кінокартини, особливо, як для тих, хто працює в настільки небезпечному парку розваг, де постійно відбуваються нещасні випадки, в основному є занадто безтурботними і недалекими. Власник острова взагалі не знає, що виводять у його лабораторіях, система безпеки діє тільки коли тварини ведуть себе пристойно, один хоче записати по суті диких рапторов на службу в армію, а діти можуть легко втекти і під час тривоги залишитися удвох на полі серед динозаврів, адже працівники атракціону занадто зайняті порятунком своїх шкур і некомпетентні безмежно. І що робити, коли збігає величезний небезпечний хижак нової породи, взагалі ніхто не знає.

Добре, що на острові працює якийсь Оуен, який чи не єдиний розуміє, що динозаври – живі істоти, а не іграшки. Гра Кріса Пратта тут досить правдоподібна, особливо його взаємодія з рапторами. У світлі чуток про те, що він може стати новим Індіаною Джонсом, було приємно побачити його в подібному образі, який йому дуже пасує. Компанію Пратту становить Брайс Даллас Ховард, для якої це наступна яскрава роль після «Прислуги». У неї є свої моменти і потенціал, але таке відчуття, що сценаристи спеціально стримували її, щоб вони не стали з ним на рівних, воліючи тримати її героїню в тіні Оуена. До речі, єдиним актором з оригіналу опинився тут Б. Д. Вонг, що знову втілив доктора Генрі Ву.

«Світ Юрського періоду» чітко віддає собі звіт в тому, що він одночасно і продовження оригіналу, і перезапуск історії, який повинен вдихнути у франшизу нове життя. До самого оригіналу творці поставилися практично зі священним трепетом, відсилання на «Парк» зустрічаються протягом усього фільму. Тут навіть є персонаж-гік у виконанні Джейка Джонсона, який ніби є втіленням фандома.

Стівен Спілберг, звичайно, доклав руку до цього продовження свого доісторичного дітища, але тільки в якості виконавчого продюсера. Їх спільними зусиллями з Треворроу і величезною командою, яка стоїть за створенням цього блокбастера, ми вирушаємо на острів, де побувати захотіли б багато, незважаючи на приховану в його вольєрах смертельну небезпеку.

Самі динозаври на екрані вражають своєю реалістичністю. Коли з'являються рапторы – це як побачити старих і майже добрих друзів. З ними є маса чудових моментів, зокрема їх спілкування з Оуеном. Їх спільна погоня, зображена на постері до фільму, є одним з найбільш захоплюючих моментів франшизи. Але найбільш вражаючим епізодом виявляється фінальна сутичка динозаврів. Я була в захваті від того, кому сценаристи доручили врятувати всіх від нового хижака. Оригінал надрав дупу генній інженерії.

Впродовж 2 годин ця пригода не дасть занудьгувати і порадує любителів динозаврів, які відкривали рот від подиву й захвату при перегляді «Парку». Сюжет «Світу» побудований на ідеї, що лягла в основу оригіналу: люди загралися в богів. Герої знову створюють те, що не можуть контролювати, а потім за це розплачуються. Здавалося б, людству пора вчитися на своїх помилках, але, судячи з історії, ми часто їх робимо знову і знову. І створення динозаврів – далеко не найсерйозніша з них.

Схрещуючи види найнебезпечніших динозаврів, варто бути готовими до того, що сімейний відпочинок на такому острові перетвориться в погоню на виживання.

P.S. Присвячується чудовому Річарду Аттенборо, який пішов з життя у минулому році. Його Джон Хаммонд не буде забутий.