Нарешті в просторах інтернету з'явився якісний DVD-Rip фільму «Пила 6», чим я скористався й таки подивився довгоочікуване продовження. Перед переглядом я все думав: «Чи буде в шостій частині якась ізюминка, здатна зачепити глядача так, щоб він не відривався від крісла під час перегляду? Або ж закордонний кінематограф уже в який раз «порадує» нас банальною різаниною з елементами детектива?» Ну що ж, зараз побачимо...
А початок ми бачимо настільки схожий на всі інші частини, що стає нудно. Знову хтось мутним поглядом оглядає кімнату, потім встає (смикається, повертає голову, нахиляється - потрібне підкреслити), ну а далі... А далі ми бачимо шиплячий екран і чуємо лиховісний голос Конструктора, що віщає про те, наскільки всі ті, що зібралися тут, погані люди... Набридло. От уже шостий раз підряд те саме. Втім, цей раз вийшов більш забавним. Двом кредиторам для порятунку необхідно було покришити себе улюблених, а хто пожертвує більший шматок своєї плоті - виживе. Однак, забавно не це. Забавно те, як одна дуже розумна й кмітлива... ем... афроамериканка (для політкорректності, щоб не обзивати її тупою негритоскою) столовим ножем відрізає собі руку, хоча поруч валяється такий тесак, що цей столовий ніж здається просто складаним.
Однак, досить про вступ. Перейдемо до зав'язки сюжету. У наступних 10-15 хвилин фільму режисер видає глядачеві таку порцію матеріалу, що останній буде переварювати до кінця фільму. І це виявляється цікаво - самому складати елементи головоломки по черзі... От ми бачимо головного лиходія, який у вигляді детектива Марка Хоффмана (Костас Менділор) приходить на місце злочину, де йому доводиться відігравати роль чесного копа. А от нам показують будинок великої страхової компанії, віце-президент якої, Вілльям Істон (Пітер Аутербрідж), мило розмовляє зі своїм юристом. Ну а що робити? Адже Вілл відмовляє якомусь м-ру Ебботу в страховці на операцію через видалення ним кісти в яснах біля 13-ти років тому. І що найголовніше, говорить наш віце-президент розумні речі. Мол, всі операції на яснах викликають згодом спайки, які викликають хворобу ясен, а потім неодмінно з’являється ішемія серця. А Ви як думали? Тому компанія втратить гроші. Зберегти Вам життя, м-р Еббот, ми не зможемо, і нема чого плакати. Підбери соплі, ти ж мужик, зрештою!
До речі, ці моменти спогадів (не тільки у Вілла, але й в інших героїв фільму) є основною ізюминкою кіно. Нас часто будуть пригощати вставками загибелі сина Джона Крамера (Тобін Белл) і його дружини - Джил Так (Бетсі Расселл). Ми будемо переживати, дивлячись на минуле Джона Крамера його очима. Очима людини, якій не дають жити. Не дають ні найменшого шансу. У цих моментах будуть озвучені злободенні проблеми сучасного суспільства й ті питання, які мучать всіх. Нас змушують задуматися. "Ці покидьки не знають жалості, але як тільки подивляться смерті в очі - вони починають цінувати життя", - так вирікає старовина Джон. І як доказ своєї правоти показує своїй дружині Аманду (Шоуні Сміт), яка була наркоманку, а тепер свою помічницю.
«Хто повинен жити й хто буде жити - два зовсім різних питання перед обличчям смерті», - повчає Джон нашого товариша Вілла. Але він хіба слухає? Страхові агенти звикли помічати лише шелест банкнот. «Політики, лікарі й пацієнти нічого не вирішують. Все вирішують страхові агенти. Піраньї». А ви хіба не знали? А це так. Джон Крамер, маніяк-вбивця - це свого роду збірний образ. Образ, який вказує людству на його найбільшу помилку - ми не цінуємо своє життя. Всі ці пастки й випробування лише ширма, яка прикриває справжню ідею фільму.
За наступну годину ми побачимо, що відігравати роль Бога досить складно. Сидячи в кабінеті, затверджуючи або відкидаючи заяви, це робити набагато легше. Але от віч-на-віч із присудженим, це робити вже куди складніше. Хто більше гідний життя - хвора діабетом дама бальзаківського віку з купою родичів або абсолютно здоровий, але тільки-но почавший жити зовсім самотній парубок? Сидячи в кабінеті, Вілл уже б давно поставив свій діагноз. Але тут його «формула життя» не працює. Кого ж він обере? Кожну людину Вілл губить тепер, як родича. Тепер вони для нього - люди, а не печатка з текстом «затвердити» й «відмовити». Він тепер розуміє, що робив. І глядач переживає його втрати, як свої. Час проходить непомітно, а пальці нервово стискають підлокітники крісла в окремих моментах.
Актори не переграють. Де треба кричати - кричать, де треба благати - благають, де треба панікувати – панікують і навіть матюкаються. Більшість сцен відіграні настільки ідеально, що здається, начебто ти - Конструктор і стоїш за склом. Всі актори на своїх місцях, усе в своєму амплуа. Технічна сторона фільму теж на висоті. Це вам не «Лиховісні мерці» 1982 року випуску. Хоча, у тих пластилінових муляжах була своя романтика, однак перегляд «Пили 6» в деяких моментах змушує задуматися - але ж нам не показували табличку, що «під час зйомок фільму не постраждав жоден актор». Слабким нервами прохання не затримуватися біля екранів - не «Колобка» все-таки показують. Загалом, всьому робочому персоналу й режисерові, Кевіну Гройтерту, величезний респект.
А кінцівка... Яка кінцівка, чорт візьми! Кульмінація фільму поставила таки довгоочікувану й жирну крапку в цій історії. Ви любите фільми зі змістом? Вам подобається наростаюча напруга з кожною хвилиною? Ви в захваті від поворотів сюжету й різного роду несподіванок? Тоді це фільм саме для Вас.
