Рецензія на фільм «Руїни»

Піраміда страху

Патологоанатоми, готуйтеся, ще один фільм знятий для вас.

Картина режисера Картера Сміта «Руїни» є екранізацією бестселера Скотта Б. Сміта. Це не так фільм жахів, як психологічний трилер. Кожна деталь тут продумана, немає, як це зазвичай у бойовиках-жахіттях, відхилень від сюжетної лінії та виразного вбивці і джерела страху. Хоча цим фактором виступає піраміда, проте більше уваги режисер приділяє не їй, а своїм героям, легковажна цікавість яких на початку картини призводить кінець кінцем до майже божевільного стану.

У США ця стрічка встигла заробити 10 мільйонів доларів, що для фільму жахів є не так вже й мало.

Сюжет розроблено у стилі старих фільмів, де історії про купку людей, які забираються в якісь катакомби, були вельми популярними. Американські туристи, що відпочивають у Мексиці, насолоджуються плаванням у басейні, грою в карти, тобто приємним байдикуванням. Проте цього їм замало, тому пропозиція їхнього нового знайомого про похід до руїн сприймається на «ура». Та обставина, що цих руїн не було на жодній карті, крім на якомусь древньому клаптику паперу, заінтригувала Джефа, Емі, Стейсі та Еріка.

Уже на початку подорожі стає зрозуміло, що не все так гладко. Друзі та їхній провідник Матіас потрапили у пастку піраміди, зарослої ліаною, та місцевих жителів-індіанців, які загнали туристів на вершечок піраміди і отаборилися навколо.

Друзям не залишається нічого іншого, як сидіти на вершечку піраміди, надіючись на греків, яким вони лишили карту, або ж лізти в середину древньої піраміди, звідки чути дзвінок мобільного телефону.

Проте у піраміди щодо гостей свої плани. Те, що піраміда жива, і що старі майя про це знають, Джеф, Емі, Стейсі та Ерік догадуються мало не відразу. Тепер для них головне завдання не як вижити, а як легше померти. Адже ліани чують запах крові і не проти залізти у тіло своєї чергової жертви, поки та ще жива.

Родзинка «Руїни» в тому, що головні герої вбивають себе своїми ж руками. А кровожерливі ліани тут відіграють лише стимулюючу до цього роль. Ну а потім живляться відрізаними ногами чи шматком бедра – так значно легше, ніж зжувати героїв цілими.

Незважаючи на те, що подібних історій про американських туристів знято безліч, ця стрічка виділяється добре продуманим викладом подій, мальовничими картинками та ліаною із симпатичними червоними макоподібними квіточками.

У «Руїнах», на перший погляд, немає нічого страшного. Уся увага зосереджена на поведінці героїв, їхніх дій, отоді справді стає страшно, але не ліан-убивць, а чергових безглуздих й божевільних вчинків головних героїв.