Рецензія на фільм «Обитель зла 3: Вимирання»

Бажання подивитися цей фільм зародилося давненько десь на рівні підсвідомості. Перша частина у свій час сильно сподобалася. Друга, на жаль, ні. Але, у будь-якому разі, був непідроблений інтерес до третьої.

У першу чергу, хотілося б відзначити неприкритий ідіотизм сценарію. Пол Андерсон вклав у вуста персонажів абсолютно безбарвні, невиразні слова. Діалоги в стилі вкрай змістонасичених реплік Шварценеггера з "Термінатора-2". Ще два симптоми, ха якими можна ставити сумний діагноз,― це абсурдна кінцівка й гротескний мутант із гумовими пальцями. Правда, на його створення пішло трохи менше "здорових" думок з ідіотського запасу сценариста, ніж на злого дядька з базукою із другої частини. У цьому випадку маю на увазі ще й світлу голівоньку сценариста оригінальної гри, тому що монстри взяті саме звідти.

Завдяки праці Пола Андерсона неможливо виділити із загальної маси жодного персонажа (навіть Одед Фер у ролі бойовитого Карлоса не припав до душі), за винятком Еліс, яка є обличчям фільму. Можна відзначити, хіба що, доктора Айзека, якого зробили моторошною бякою, дотримуючись старих канонів фільмобудування. Товариш Айзек, ясний перець, жахливо розумна й жорстока людина, яка холоднокровно переслідує свої божевільні цілі й діє з тільки йому відомих мотивів. Спочатку ним рухає, здавалося б, бажання врятувати світ, але до кінця фільму його огидна душа знаходить дзеркальне відображення в його фізичному вигляді. Тобто, розумний професор повинен бути або божевільним, або втіленням зла з відблисками пекельного полум'я в очах.

Є ще деякі догматичні елементи. Наприклад, товариш веселий афроамериканець. Скільки вже було таких поранених, які підло приховують свою вкушеність, і які наражали, тим самим, на небезпеку товаришів по зброї.

Що стосується чудової кінцівки, то, як мені здається, Андерсон щось не те курив, задумавши клонувати Еліс разів так шістдесят. Якщо буде продовження, доведеться їх усіх, чисто випадково природно, спалити або підсковзнути по черзі на банановій шкірці. А то ми одержимо, перепрошую, агента Сміта в спідниці, а так вставити не може навіть товариша Андерсона.

Не хотілося б сказати щось зайве стосовно сценариста. Ажде все-таки є й позитивні моменти. Мені, наприклад, вельми сподобалася сцена з косячком, який Карлос знайшов одного чудового разу. Нехай момент був невідповідним, або навпаки, але вийшло дуже красиво і майже зворушливо. Так і хотілося викрикнути - "Мочи їх Карлос, ядрьона воша!".

Прикро за Аляску, даремно Олександр II продав її американцям сто сорок років тому. Дотримуючись сценарію Андерсона порятунок від вірусу-Т можна знайти саме там.

Тепер перейдемо до режисури товариша Рассела Малкахі. У цілому, фільм знятий досить непогано. Багато хто вже мабуть подумали, що Расселу настав час нудьгувати на смітнику часів, ан ні, він задерикувато вискочив з тіні забуття й ураз відзняв досить пристойний екшен. Я, звичайно, не кажу про сцену з інфікованими собаками на початку фільму. Вона знята відверто через дупу, можливо, навіть у буквальному значенні. Але в іншому, матеріал просто таки чудовий. Дуже гарно палало небо, посипаючи плечі демонічної Еліс попелом. Різанина в занесеному піском Лас-Вегасі теж вийшла досить апетитною (я не маю на увазі гастрономічний аспект). Так само, велике спасибі Расселу за, як мені здається, правильну інтерпретацію постапокаліптичного світу. Мені, наприклад, зовсім не сподобався варіант з фільму "Земля Мертвих". Куди ближче версія з "Божевільного Макса", або, наприклад, з культової гри "Fallout", яку все ніяк не можуть перенести на великі екрани.

Дуже сподобалася музика у фільмі, над якою працювали товариші Тайлер Бейтс і Чарлі Клозе. У потрібний час вона допомагала створити необхідну атмосферу.

Хохлушка Мілла Йовович відмінно зображує головну героїню блокбастеру ось уже третій фільм. Не уявляю нікого в цій ролі, хто так само добре й холоднокровно міг би трощити неквапливих зомбі, зберігаючи картинний спокій. Відмінний, я вважаю, приклад того, як можна перенести персонажа комп'ютерної гри на великі екрани кінотеатрів.

Діагноз. Кіно гарне. Сподобається, мабуть, не всім. Але даремно час витрачений не буде, я вам обіцяю. Перша частина все ще залишається найкращою, але, якщо режисером і далі буде автор перших двох "Горців" ― Рассел Малкахі, є надії на цілком пристойну четверту. Загалом, продукт вийшов досить придатним до вживання. Ніяких сюрпризів, ніяких розчарувань.