Рецензія на фільм «Термінал»

Щось я останнім часом захопився літературними пародіями. Рецензію на порнушку «Фатальний слуга» написав у стилі Зощенко. Народу сподобалося, одержав багато гарних відгуків. Тому вирішив забабахати ще одну таку собі стилізацію, під Євгена Гришковця. На фільм «Термінал», з Хенксом. Треба б, звичайно, написати скоріше рецензії на «Вовкодав» і «Дежавю», тим більше, там є що сказати, але вони, ці фільми, трохи не підходять для міркувань в дусі Гришковця. Тому був обраний випадково, взагалі-то, побачений фільм «Термінал». Однак, почнемо, хе-хе.

(На сцені стоїть звичайний стілець, дерев'яний або металевий. Ще стоїть візок для дорожньої поклажі, який використовується в американських аеропортах. Згодиться й звичайний візок для продуктів із супермаркету. На сцену виходить Оповідач. У нього в руках літний кашкет.)

Оповідач: Три дні назад... або чотири... або два... Загалом, я подивився такий фільм... не знаю як сказати. Тобто не те щоб фільм навіть... хоча це фільм, звичайно. Але я його подивився, і тепер... як би сказати. Він не те щоб мене вразив, або сказав мені те, чого я не знав до цього... тобто я все, що там було сказано, і не тільки мені, а взагалі... я це знав усе. Я ж не маленький підліток, що не знає взагалі нічого в цьому житті... хоча підлітки навіть цього не знають... І ось там, у фільмі, там було щось таке, що не те щоб вразило мене, або здивувало, а... не знаю.

(Оповідач надягає на голову літний кашкет, але відразу його знімає)

Там, у цьому фільмі, знімається Том Хенкс. Ось усі кажуть «Том Хенкс», ще щось... а мене от якось він ніколи не особливо не вражав. В «Форресті Гампі» у нього була дуже гарна роль... ще десь, але вже гірше... в «Ізгої», напевно...або в «Рядовому Райані»... скоріше навіть в «Рядовому», тому що «Ізгой» - він дуже довгий і незрозумілий... А крім цього начебто б нічого й не було. Ні, я не в тому розумінні, що він поганий актор. Він гарний актор, Хенкс. Навіть якби він нічого, крім капітана Міллера в «Райані» не зіграв, він би однаково був гарним актором... Не знаю... мені просто чомусь його обличчя не подобається, таке, знаєте, у нього якесь негарне обличчя, жорстоке чи що... не виникає симпатії. От нітрохи б не здивувався, якби виявилося, що він - прихований, ретельно законспірований маніяк-вбивця. І не в кіно, а в житті. Не знаю.

А в «Терміналі» Хенкс грає пасажира з уявлюваної східноєвропейської країни Карякії. Або Казякії, не знаю... Вона там не важлива зовсім, країна. Але там йде війна, у цій його країні...напевно, це звичний і впізнавальний стан всієї Східної Європи в очах американських жителів і особливо продюсерів. І звуть тепер Хенкса не Томас, а Віктор. І прізвище Віктора тепер зовсім не Хенкс, а Наворський. І ось цей Віктор Наворський приїжджає в Америку з лише йому відомою метою... І в цей самий час у його рідний Кужарії відбувається військовий переворот. Військовий переворот - це коли військові перевертають законно обраного президента нагору ногами й розпорюють йому живіт від вуха до вуха. І рулять потім країною самі, без президента.

А в Північноамериканських Штатах діє таке жорстоке правило - не визнавати країну, якщо в ній відбувся переворот, несанкціонований США.

(Оповідач починає енергійно ходити по сцені, помахуючи кашкетом).

…ось у Грузії, Україні, Киргизії все пройшло за планом, тому ці країни були визнані миттєво. А в Абхазії, навпаки, не за графіком, тому з Абхазією поки питання невирішене. І це дуже цікаво... захоплююче навіть, як такі суперечливі речі уживаются в одній, найдемократичнішій у світі країні. ВоднОчас. Або одночАсно.

Але у фільмі справа йде складно - Віктор Наворський-Хенкс втрачає можливість одержати візу на в'їзд, доки США не визнає його країну. А коли це відбудеться, невідомо. А поки він живе де прийдеться, тобто в міжнародній зоні. Тобто в аеропорті.

І от фільм іде години дві. І практично всі дві години Наворський живе в аеропорті... іноді він бігає по залі як спринтер і збирає візки для багажу, які ставить потім у стійла й одержує за це 25 центів... (Оповідач надягає кашкет, бере візок і показує, як це робить Хенкс у фільмі) ...і купує на них подвійні гамбургери у вбудованих кафешках... іноді штукатурить стіни й викладає з осколків мозаїки дацзибао на своєму матряшському діалекті... але загалом він просто чекає. І чого він чекає, сказати складно. Не знаю.

(Оповідач підсуває до себе стілець, і сідає на нього, показуючи, як Хенкс-Наворський чогось чекає. Кашкет він може зняти й покласти на коліна, або залишити його на голові, або викинути за сцену, більше вона йому не знадобиться).

З погляду жінок, фільм це дуже глибокий, він їм щось там показує й пояснює. Напевно, яким завзятим і терплячим у досягненні цілей потрібно бути... або як можна заробляти гроші, збираючи візки в залі аеропорту... або ще що-небудь. Може бути, деякі жінки проливають сльозу над Віктором Наворським, який безуспішно клеїть стюардесу... тобто не те щоб клеїть... а так... годує вечерею на зекономлені 25-центівки, розмовляє про всяке... блищить вивченою за гламурнмим журналом англійською... щось от таке там на екрані відбувається, малозрозуміле. А наприкінці, коли виявляється, що Вітя приїхав в Америку за автографом для свого мертвого батька, багато хто починає битися в істериці й захоплено щось викликувати. Іноді це відбувалося при мені, і це було жахливо, навіть гірше, ніж той випадок, коли я служив на тихоокеанському флоті й один раз з'їв приготовлену моїм корейським знайомим собаку... це... це принизливо. Там соплів дуже багато тому що.

(Оповідач встає зі стільця й розмірено крокує по сцені, жваво жестикулюючи).

А з фактичного боку фільм взагалі не лізе у ворота... навіть у широкі куті ворота моєї уяви... навіть жвавої моєї уяви... Я не знаю, як таке можна було придумати... не знаю. Не те щоб я дивуюся... ні. Дивуватися потрібно людині років до вісімнадцяти з половиною, потім дивувалка ламається. Я так... трошки дивуюся.

Хіба немає в Америці служби, яка могла б вирішити вікторову проблему? Чому він цілий рік живе в аеропорті, навіть не намагаючись звернутися до кого-небудь? Чому він нікуди не дзвонить, не пише, не питає? Чому він зрештою не летить назад додому? І для чого в сценарії взагалі з'явилася стюардеса, яку Вікторові так і не вдалося склеїти?

Акторська робота фільму не рятує...за однією простою причиною - її там немає. Віктор Наворський - це один в один Хенкс у фільмі «Ізгой», той же типаж виживання на незаселеному острові, тільки якийсь більш низькопробний... менш митецький...що особливо пригнічує, тому що навіть в «Ізгої» акторська робота вражала не сильно. А тут, виходить, і зовсім смутно. Особливо розлютила ця так звана хода, яку Вітя демонструє кожні три секунди... такий якийсь Чарлі Чаплін в атаці, я не знаю... це так всі жителі його рідної Іжмерії так ходять? Неясно, ні.

Катерина Зета-Джонс, яка намагається грати стюардесу, теж якась ніяка. Для чого вона взагалі потрапила у фільм - я так і не зрозумів. Тобто не те щоб я казав, що вона там не потрібна... вона там потрібна... вона симпатична така досить... приємна жінка. Але для чого? - цього я не зрозумів. І шкода.

І ще мені дуже не сподобалася ця обов'язкова сцена в американському фільмі... коли російський турист встав перед начальником аеропорту на коліна. Я думаю, це якось так реалізуються сховані американські комплекси - поставити росіян на коліна...Фрейдові тут було б що сказати, напевно...не знаю.

Тому фільм, що вийшов - це по-моєму пустушка. Нічого там немає... нічого такого, на що варто було б дивитися... от так. Вибачте, що із запізненням подивився, він старий загалом, фільм. Але от так вийшло... от так. Неправильно? Може й неправильно, звичайно... не знаю. Не знаю.

(сцена повільно поринає в темряву. Оповідач знизує плечима, качає головою, і відходить у глибину сцени)