Рецензія на фільм «Омен 666: Дитя диявола»

Жив якось собі єврей на ім'я Девід Зельцер. Більше особисто мені нічого про нього невідомо. Може бути, він був справжнім євреєм, і постійно ходив у чорному вовняному пальто, чорному капелюсі, зі своїми єврейськими пейсами й днями безперервно читав Тору. А може бути, він навпаки, був християнином і Тору принципово не читав.

У загалі-то, це неважливо, головне, що один раз Девід Зельцер сів за стіл і написав книгу під назвою «Знамення», куди намішав багато всякого, починаючи від древніх пророцтв і закінчуючи сучасною йому політичною обстановкою, але крім Тори, що він так і не удосужився перечитати.

В 1974 році за цією, загалом, удалою книгою поставили фільм. Фільм теж називався - «Знамення». Фільм був теж дуже гарний, але про це - трохи пізніше.

А в 2006 році деякі несвідомі євреї вирішили ще трошки зрубати грошиків на розкрученому бренді, і зняли ще один фільм за тим же сценарієм. Фільм назвали «Знамення 666».

Питання номер один - чому обов'язково євреї зняли цей фільм? Відповідь - а там, в Америці, всі або євреї, або негри, або китайці. У китайських режисерів мені відверто не віриться, а негри знімати фільми не вміють, їм би хоча б читати по складах навчитися.

Питання номер два - причому отут Знамення? Відповідь - “Omen” по-аглийськи це саме й значить «знамення», відповідно, так фільм і називається. За нашою ублюдочною перекладацькою традицією, побачивши незнайоме слово, ніхто не став лізти в словник і дивитися, що воно там позначає. Навіщо? Набагато крутіше написати «ОМЕН» - вийде значно загадковіше й в остаточному підсумку страшніше. Так? Звичайно, так.

Добре, удосталь поплювавши на назву, перейдемо безпосередньо до фільму. Точніше, навіть не до одного, а відразу до обох - оригіналу, так сказати, і рімейку. Зробити це треба тому, що оригінал я, скажемо, дивився досить давно. Не в сімдесят четвертому, звичайно, трохи пізніше, але все-таки. Тому я його порядком забув, крім основної канви, звичайно. Подивившись цю, з дозволу сказати, підробку, 2006 року виготовлення, відчув жагуче бажання подивитися оригінал і перечитати книгу. Книги в мене під рукою не виявилося, а от фільм - а як же, є. Подивився. Перейнявся.

Почнемо з того, що фільм «Знамення 666» (ні, не буду я його називати Оменом, і так назву замітки зіпсував - вистачить) - він не цілком зрозумілий. Тобто зрозумілий він тільки тим, хто читав книгу й - по можливості бачив старий фільм. Іншим деякі моменти залишаться зовсім неясними.

Чому дружина помічника американського посла народжує у якийсь стрьомній чернечій лікарні? Відчого повісилася молода нянька Дем`єна? Хто, власно, такий цей батько Бреннан? (у книзі, до речі, його якось інакше кликали, якщо не помиляюся) Що таке негарне трапилося з батьком Спілетто? При яких незрозумілих справах отут президент США? І так далі, тому подібне.

Але ні сценарист, ні режисер не заморачиваються на таку фігню - вони творять КІНО. Що саме вони створили - про це знову ж трохи пізніше. А хоча, чого тягти, оголосимо весь список прямо зараз.

Після перегляду фільму, як уже згадувалося, я шустро знайшов оригінал 1974 року і його переглянув. Отож - «Знамення 666» - це навіть не рімейк. Це називається - перезнімання. На старий монтажний аркуш накладають нову картинку. Практично всі сцени й епізоди зі старого фільму перенесені в новий без змін. Аж до дріб'язків. Описувати ці дріб'язки дуже довго, потім, якщо вийде, зроблю картинки: старий фільм - новий фільм, з метою підтвердження зазначеної тези.

Для чого робити перезнімання - мені особисто рішуче незрозуміло. Он, не дуже давно рімейк «Соляріса» зробили. Можна по-різному ставитися як до Тарковського, так і до Клуні, але те, що фільми вийшли зовсім про різне - це однозначно. Або от «Дзвінок». Був японський фільм, став американський, теж зовсім інакше багато чого стало виглядати. А отут - просто один в один. Якщо я правильно розумію, це від недоліку таланта.

Але добре б, якби вийшло хоча б на рівні оригіналу. А то й краще - технології все-таки вперед пішли, знімальна техніка сильно змінилася, спецефектами можна порадувати знову ж.

Ні! - сказали розумні американські євреї. - Ми так робити не будемо, це знущання над оригіналом, ми зробимо все як там. У результаті - те, що треба було змінити, вони зберегли, а те, що варто було залишити, втратили безповоротно.

Є таке поняття - атмосфера. В оригінальному «Знаменні» атмосфера нагніталася спочатку загальною незрозумілістю й таємничістю того, що відбувається, а потім - різноманітним релігійним колоритом. Псалми там, пісні, церкви, цвинтарі й так далі. У новому фільмі нічого подібного немає. Навіть цвинтар тамтешній - це зовсім не той цвинтар, що в оригіналі, а скоріше - чергова локація для Лариски Крофт.

Плюс - в оригіналі смерть від імені диявольських сил обставлялася винятково страшно й підступно. Під церковні пісні, природно. І з супутніми зйомками. Отут - чисто чергова серія «Пункту призначення», якийсь молоток, якась мотузка.

Незрозуміло мені це зовсім. І нецікаво тому.

Актори в масі - не сподобалися. Грегорі Пек в оригінальному фільмі виглядав значно переконливішим, ніж цей нинішній, нібито посол Роберт Торн. Дружина його - послица, стало бути - теж не сподобалася, некрасива.

Дем`єн не вразив зовсім. Раніше це був такий собі ангельський хлопчик, що лякало особливо суворо. Тепер - чисто персонаж з фільму «Прокляття», примара, млин. В оригіналі його постійне мовчання ніяк особливо не підкреслювалося й тому не викликало питань: «а чого це він, власно, увесь час мовчить?» Отут у нього всього одна репліка, і те в самому кінці.

Міссіс Бейлок, і інша кодла чорнокнижників - так, средненько. Непогано, але страху не наганяють взагалі ніякого.

Єдине - сподобався репортер Дженнінгс. Непогано вийшов, так. Раніше я цього актора зустрічав у фільмі «Основний інстинкт 2», він там грав підозрілого начальника поліції, постійно сипався до головного героя. Отут - непогано, так, мабуть, єдина варта роль.

Спецефекти. А вони є там взагалі? Насмілюся помітити, комбіновані зйомки 1974 і 2006 року не відрізняються взагалі нічим, хоча неначебто тридцять із зайвим років пройшло. От хіба що батька Спілетто навіщось перетворили в інопланетянина, хоча по книзі, та й по першому фільмі в нього просто відсохнула права рука, і осліпло праве око - як кара за участь у народженні Антихриста. Більше спецефектів у фільмі помічено не було ні одного.

Хоча ні! Як же, присутні зовсім чудові по своїй убогості незрозумілі сни посольської пари. Для чого вони привнесені - знову неясно, плюс тамтешні пугательні прийоми - просто атас, до чого тупі.

Разом - дуже вбоге перезнімання відмінного оригіналу. Не сподобалося. Тому - не раджу.

PS: Поліз в Інтернет шукати книгу - і опа! - сюрприз. В оригіналі, як я пам'ятаю, було всього три книги про Дем`єна: «Знамення», «Дем`єн» і «Остання сутичка», причому Девід Зельцер написав тільки першу з них, наступні писали якісь інші товариші. А отут, виявляється, є вже цілих п'ять книжок на ту ж тематику, причому всі авторизовані саме товаришем Зельцером. Круто це він підсуєтився, респект.