Рецензія на фільм «Денний дозор»
От отут усякі багато кричали про те, що російське кіно - це, чи розумієте, не просто так! Воно нібито не тільки рулить і вирішує, але й несе якісь там моральні цінності, прищеплює їх фактично молодому й підростаючому поколінню. Ну, типу, ага, точно, так воно все і є. Однозначно. До чого це я? Повернемося у фільму «Денний Дозор».
Якби я не дивився російське телебачення, то напевно б і не довідався, що «Денний Дозор» - черговий мега-лідер прокату в Росії - 21 мільйон доларів за десять днів. Круто, круто. К.Л.Ернст у численні інтерв'ю багато розповідав, що він зробив фільм про людей, а не про магів і перевертнів. Власно, те ж саме він говорив і на прем'єрі «Нічного Дозору» півтора роки тому. Чому так вийшло - невідомо. Напевно, не той папірець роздрукував. Актор Маклаков, що грає шофера Семена, розповідав, що фільм, власно - про любов, а всі спецефекты - так, для меблів, щоб краще стояло. Меблі, мається на увазі. Щасливі глядачі, юрбами вивалюють з кінотеатрів на вулиці, навперебій розповідали в камеру, який відмінний це фільм, і як вони його неодмінно прийдуть ще раз дивитися, тому що дуже вже чудовий, ну просто такий вже чудовий...
Отут я не витримав - побіг і надибав поганої якості екранку, хоча сам твердо хотів дивитися винятково на DVD. Але підхопило - якщо вже він такий видатний фільм, то зарулить і на екранцйі! Чи можуть бути в цьому сумніви?
Сумнівів у цьому не було.
Сів, подивився. Перше відчуття - розчарування. У першу чергу - екранкой. Отчогось вона виявилася стисла так могутньо, що зайняла всього 400 мегабайт. За рахунок мега-стиску, звук вийшов взагалі ніякий, приблизно як був колись на предрелізній монтажній копії «Нічного Дозору», що невідомими шляхами у свій час потрапила в маси. Звук сильно засмутив, але цю прикрість я відкинув, тому що творці фільму отут не при чому, це компресори винуваті, і ще моя власна жадібність. Треба буде в кіно сходити, з дівчиною. Або із двома. Зрівняти враження.
Друге відчуття теж було - розчарування. Ні, з погляду спецефектів - все відмінно. Як уже знає все населення пост-радянського простору, у фільмі Жанна Фріске їздить на машині по стінах готелю «Космос», падає Останкінська телевежа, а по вулицях Москви качається «чортове колесо». НАВІЩО вони це роблять, щоправда, так і залишилося незрозумілим, ну так добре, зроблено однаково прикольно, з огляду на бюджет у приблизно п'ять мільйонів. Прикольно, так. З нововведень ще сподобався перероблений сутінок, тепер це не червона лампа для прояву фотографій, а більш-менш паралельний простір. Якби зробили як у Володарі Кілець, коли Федір одягав мега-девайс, було б ще крутіше, але на такий запеклий спецефектище грошей, мабуть, не вистачило ґрунтовно. Але й так вийшло нормально, не супер, але зійде. Ще ЛЮТИЙ Завулон сподобався, коли він із тролейбусними тросами ганявся за Антоном - виглядало дуже весело.
Повторю - до спецефектам претензій немає, усе в основному зроблено як треба.
Претензії є до змісту. Особисто я, приміром, не зустрічав жодної людини, що, не читаючи книгу Лук'яненко, зміг би зрозуміти, про що, власно, був «Нічний Дозор». Фігня. Отут - фігня в розвитку, тому що навіть прочитавши всю тетралогію, ні чорта неможливо зрозуміти. По-перше, навіщо Темним знадобилося неодмінно вбивати Антона, так ще так витончено? Слабкий, нервовий маг зі схильністю до алкоголізму - на фіга він їм здався? По-друге, навіщо Темним руйнувати Москву? Якби хоча б сказали - хлопці, Темні - це такі гади, що їх хлібом не годуй, дай кого-небудь зруйнувати, отут би й питань не було, переконливо. Але не пояснили нічого. По-третє, чому якщо зустрінуться Єгор зі Світланою, те «світ порине в тьму»? Плюс те, про що вже говорилося - колесо, вежа й все інше. Ще з мега-шрапнеллю з йо-йо Завулона не дуже зрозуміло вийшло - це вона навіщо зробила? Що за чудо-фотоапарат був у Гесера? Чому наприкінці, коли все виявилося зовсім не так, ні Гесер, ні Завулон особливо не засмутилися? Немає відповіді, товариш глядач, відповіді придумуй сам.
Ще у фільмі є два типу як важливих аспекту - один про любоффь, інший про гумор. З гумором все понятно й набагато бодріше, ніж у першій частині - ну там, правильні пісні в потрібний момент, шикарні гостроти й все таке. Особисто мені найбільше сподобалася мега-іскра Жанни Фриске, коли вона запитала Костяна, не хотів би він опинитися в її тілі. На розшифровку жарту витратив дві секунди, після цього прийнявся сатанински реготати. Реготав п'ять хвилин. Ні, правда, гарні жарти у фільмі, життєві.
З любов'ю значно складніше. Якщо не вважати перекрученої сцени між Ольгою й Світланою під душем і вирізаного з фільму по міркуваннях цензури траха між Жанною й Костяном, любові як такої і не простежується. Так, напружено в нас нині в країні з любов'ю.
З акторських робіт сподобався Золотухін у ролі літнього вампіра, що трясеться, із залізної вампірською щелепою, сподобалася Фріска - за всяке, сподобався Вержбицький - Завулон з нього вийшов злобніше, ніж у першій частині, і винятково хитро... хм... хитромудрий, і плюс ще Галина Тюрина в ролі Ольги-Антона. У першій частині я її кандидатури на роль не схвалював, тепер схвалюю - Ольга вийшла дуже бадьоренько й переконливо.
За підсумками препарування виходить не особливо. Але подивитися фільм варто. Не знаю чому. Просто сходити в кіно, з дівчиною. Або із двома, щоб було що згадати.
