Сусідське шпигунство
На тихих вуличках передмістя, де проживають середньостатистичні і законослухняні громадяни, рідко коли трапляється щось цікаве. Як раптом саме в таке місце переселяється приваблива пара, і обидва вони настільки успішні і талановиті в усьому, що мимоволі викликають підозру у занудьгувавшої сім'ї по сусідству. Тепер простакуваті чоловік і дружина не зможуть спокійно спати, поки не дізнаються, хто ж такі ці новоприбулі Джонси...
Познімавши трохи серйозної драми в серіалі «Служба новин», режисер «Супер перців» Грег Моттола вирішив повернутися в світ комедії, щоб зняти легку пародію на шпигунські фільми без особливих претензій. Чи вийшло у нього?
Відправивши своїх дітей до літнього табору і отримавши в розпорядження купу вільного часу, середньостатистична молода жінка з передмістя на ім'я Карен починає з підозрою поглядати на своїх нових сусідів. Занадто ідеальними здаються ці Джонси... Але її чоловік-кадровик Джефф вважає, що все це нісенітниця, поки не піддається на вмовляння Карен і не залазить у будинок нових сусідів. У тих, зрозуміло, кімната з усякими шпигунськими штучками навіть на ключ не закрита, тому пара з передмістя швидко розкриває ідеальне прикриття Джонсів, відразу потрапляючи у світ міжнародного шпигунства, де вони можуть не протриматися в живих і дня.
Чарівна руда красуня Айла Фішер і сильно схуднувший, але не розгубивший ні грама своєї чарівності Зак Галіфіанакіс дуже переконливі в образах звичайної сімейної пари, і саме завдяки їх милим героям залишається бажання додивитися комедію до кінця. От тільки вони обидва можуть більше, тому хочеться побажати їм в майбутньому більш захоплюючих проектів.
Самі Джонси у втіленні Галь Гадот і Джона Хемма тут дійсно виглядають так, ніби зійшли з обкладинки журналу «Ідеальна пара». Ось тільки на цих обкладинках часто застигають відфотошоплені люди у фальшивих усмішках, штучно позуючи на камеру. Так і у «Встигнути за Джонсами». У Гадот є пара крутих моментів в дусі її героїні з «Форсажів», і в спідній білизні виглядає вона чудово, але вони з Хеммом – між іншим, володарем двох «Золотих глобусів» – нагадують в цій історії красиву і бездушну вітрину. Вони обидва дуже привабливі люди, але між ними на екрані немає ні полум'я, ні навіть іскорки. Тому і у відповідь до їхніх персонажів також нічого не відчуваєш. Були б вони у фільмі тільки вдвох, фільм зовсім би не вийшов.
Трохи жартуючи над шпигунськими екшенами, творці «Встигнути за Джонсами» вирішили не ризикувати, знявши дуже просту комедію без сюжетних поворотів. Вірніше ці сюжетні повороти тут присутні, але всі вони настільки очевидні і прості, що у фіналі навіть трохи розчаровуєшся. Ненапряжна комедія – це добре, але кидати сюжет напризволяще якось прикро. Та й на відміну від цього шпигунського екшену, тут дуже мало самого екшену, вибачте за тавтологію, і геть відсутній головний лиходій (персонаж Петтона Освальта – це так, скромний жарт, не більше). А без лиходія в оповіданні залишається величезна діра, яку не заповнює навіть харизма Фішер і Галіфианакіса. Згадайте хоча б пародійну трилогію «Остін Пауерс», яка не стала б і наполовину такою успішною, якщо б не його лиходій доктор Зло. Так і з існуючої у «Встигнути за Джонсами» загрозою герої впоралися дуже швидко і легко.
Часом тут є над чим посміятися, і жарти ці аж ніяк не огидні або тупі, як у більшості американських комедій нашого століття, зате простуваті, як головні герої, які не шпигуни. Для одноразового перегляду в хорошій компанії, щоб самому в залі не нудьгувати, згодиться, особливо, якщо ви фанатієте по акторам, що зіграли основну четвірку, і зовсім не бажаєте нічим обтяжувати свій мозок. Але від Мотолли, який зняв «Пол: Секретний матеріальчик», хотілося б чогось більшого.
Нові сусіди завжди приносять зміни в усталене життя спокійної приміської вулички. Особливо, якщо ці сусіди – шпигуни.
