Артем Колчин був одним з багатьох, але він хотів слави. І він вибрав свій шлях: він став боксером. Тепер Артем претендент на чемпіонський титул, боєць, відомий по всьому світу, Велика Біла Надія. Але головний бій в його житті пішов не так, як він чекав... Тепер йому належить вирішувати свої проблеми зовні рингу. У нього всього три дні, щоб розквитатися з тими, хто його зрадив, захистити улюблену жінку від найманих вбивць і зібрати величезну суму грошей. В реальному світі б'ють без рукавичок і без правил. Замість рингу - злі вулиці великого міста. І немає рефері, який може зупинити бій. Але боєць залишається бійцем. Він знає, що таке страх, але здатний не боятися. Він продовжує битися, навіть коли надія померла. Рахунок йде на години. І Артем починає бій. За любов. За друзів. За власне життя.
Отут недавно модно стало говорити про відродження російського кінематографа. Мов, от і "Нічний Дозор" запалив не по-дитячому, і "Турецький Гамбіт", і "Особистий Номер" - всі як один блокбастери, це не беручи до уваги фільмів подрібніше й що накочується як хвиля повільно але неминуче "Нічного Дозору 2" і "3". От і "Бій з тінню" - він теж начебто б з тієї ж команди. На фільму витратили чортову безліч грошей, запросили туди всяких відомих дядьків на різні ролі, а саундтрек довірили виконувати аж самій "Apocalyptica". Круто, круто. А що вийшло, я особисто побачив буквально три дні назад.
