Нудьги заради (1967)

Щиро заздрили мешканці однієї з станцій проїжджаючим повз них людям. На станції куховаркою працювала Аріна. Їй було років під 40, негарна, брудна, обірвана, ходила вона перевалюючись з ноги на ногу, на її рябому обличчі блищали вузькі перелякані оченята, оточені зморшками. Жила Аріна самотньо. Але ось одного разу зайшов до неї на кухню стрілочник Гомозов, теж самотня людина, що втратила нещодавно сім'ю, і попросив пошити йому кілька сорочок. А потім запросив зайти до нього ввечері - чайку попити, поговорити нудьги заради. Пішла від нього Аріна вже на світанку. Так вони і зажили, ховаючи від усіх свій бруд. Але от про їхні стосунки дізналися мешканці станції. Навколо Аріни і Гомозова заради розваги влаштували блазнівське весілля. Нерухомо, точно німа, стояла Аріна, опустивши голову на груди. А коли розгублений, зніяковілий Гомозов став підтакувати оточуючим, звинувачуючи у всьому Аріну, вона повернулася і пішла в степ.