Новий костюмно-історичний фільм Сінітіро Савая про життя Чингісхана був досить пишно розрекламований японськими ЗМІ. Очікували чогось надграндіозного, на зразок незграбної "Клятви". І немудро: робота над новою кінобіографією Хитника Всесвіту фактично почалася ще 27 років тому. У підсумку реальні зйомки, які робилися на батьківщині завойовника, зайняли щось біля чотирьох місяців, а витрати склали 30 млн доларів, що для блокбастера явно замало.
Проте, масштаби зйомок вражають: у баталіях зайнято близько 5000 солдатів монгольської армії, а в сцені проголошення Чингісхана верховним ханом монголів в 1206 р. задіяно майже 30000 статистів. На фоні незайманих монгольських степових ландшафтів все це виглядає дійсно здорово. Однак перейдемо й до зауважень.
При роботі над фільмом його продюсер Харукі Кадокава ("Ямато") поставив перед її творцями два завдання. По-перше, популярно пояснити, чому саме Темучжину призначено було створити найбільшу імперію в історії - Монгольську? По-друге, відкрити завісу над таємницею його народження. Чи впоралися вони із цим? На перший погляд - так.
Сценаристи Сейїті Морімура, Такехіро Накадзіма й Сеїті Маруяма, докладно вивчивши джерела, вирішили трохи "адаптувати до екранізації" біографію Темучжина, випустивши при цьому ряд важливих деталей, наприклад, укладання ним вигідного союзу із впливовим вождем кераїтів Ван-ханом, "Пресвітером Іоанном" християнських легенд, дружбу й наступний розрив із впливовим шаманом Кокочу. Зате додали чимало "відсебеньчини", винайшовши якусь войовничу діву, на зразок степової "Жанни д'Арк", вірну соратницю Темучжина, а також "умертвивши" його старшого сина ще до проголошення батька верховним ханом монголів (1206 р.). В реальності нелюбий Чингісом Джучі загинув на полюванні набагато пізніше, в 1220-х рр., коли монголи захопили Середню Азію та Китай.
Тим часом, ще в 2006 р. телебачення китайської провінції Внутрішня Монголія зняло 30-серійний серіал "Чингісхан". І в китайському серіалі Ван-хан, хан-християнин, є однією з головних діючих осіб, як і шаман.
Взагалі, в порівняно малобюджетному, але дуже довгому (1350 хв) китайському серіалі все життя Чингіса представлене максимально докладно й точно, причому сам він виведений насамперед страждаючою й мислячою людиною, а не підступним завойовником. Тому що створювався серіал на батьківщині Темучжина, багато в чому - самими монголами, для яких життя Хитника Всесвіту - священний народний переказ, а не комікс. І японцям, при всіх їхніх досягненнях у сфері кіно й комп’ютерної графіки, такого ніколи не поставити. Серіал скрупульозно переказує найважливіші джерела про життя Чингіса, монгольське "Таємне сказання" і китайську "Мен Так Бей Лу" ("Повну історію монголо-татар"). У серіалі багато баталій, докладно представлені облоги й штурми китайських і середньоазіатських міст. Показаний навіть один росіянин: у вигляді раба, продаваного на ринку Самарканда.
Втім, самі шамани, поряд з національним оркестром, танцями, піснями й іншим "язичеським" колоритом, у фільмі Савая все-таки присутні. І тут не можна обійтися без зауважень й з приводу цього самого "колориту".
На перший погляд, історичні костюми, збруя, зброя виглядають у фільмі Савая цілком "достовірно". Але от авторитетний вітчизняний спец зі збруї монголів Михайло Горелик стверджує, що степовики стали користуватися щитами тільки після завоювання Китаю. Адже в кочівників, на відміну від слов'ян, вікінгів, лицарів, ніколи не існувало техніки фехтування щитом. Це пояснюється тим, що вони з 5 років привчалися стріляти з тугого лука, тому їхні кості й м'язи спеціально розвивалися для цього. Луки у фільмі дуже навіть монгольські, точніше, китайські (степовики запозичили їх звідти). Але от сама техніка стрілянини сильно нагадує японську (порівн. сцени у фільмах "Останній самурай", "Сім самураїв", "Ран"). Втім, у заключних батальних сценах, коли монголи стріляють дружними (зрозуміло, мальованими на комп’ютері) залпами, все виглядає, начебто б, дуже навіть "по-монгольски".
У підсумку слід зазначити дві речі. По-перше, глядач, причому не тільки житель країни Сходу, очікував від творців картини, звичайно ж, набагато більшого. Однак для того, щоб більш-менш докладно викласти біографію такої великої людини, як Чингісхан, фактичної тривалості фільму, тобто 130 хвилин, явно обмаль. По-друге, якими б талановитими кінематографістами не були японці, вони все-таки - не монголи, і японські актори в ролі степовиків виглядають, може бути, і красиво, але неприродно. У Росії, точніше в Казахстані, подібну помилку нещодавно зробив Сергій Бодров, який зняв у ролі самого Темучжина "зоряного" Таданобу Асано ("Табу", "Затойчі").
